1. Стовпчастими
2. Стрічковими
3. Плитними.
Стовпчасті фундаменти
Найбільш поширеними і дешевими є стовпчасті фундаменти. Особливо ефективні стовпчасті фундаменти в пучинистих грунтах при їх глибокому промерзанні. Разом з тим у стовпчастих фундаментів є особливості, заважають у ряді випадків їх успішному застосуванню. Так, в горизонтально рухливих грунтах недостатня їх стійкість до перекидання і для погашення бічного зрушення потрібний пристрій жорсткого залізобетонного ростверку. Обмежено їх застосування на слабонесущем грунтах при будівництві будинків з важкими стінами. Крім того, при стовпчастих фундаментах виникають складнощі з пристроєм цоколя: якщо при стрічкових фундаментах цоколь утворюється як би сам собою, будучи їх продовженням, то при стовпчастих заповнення простору між стовпами, стіною і землею (Забірко ) - складне і трудомістка справа.
Стовпчасті фундаменти підводять під будинки з легкими стінами (дерев'яні рубані, каркасні, щитові). Цей тип фундаментів по витраті матеріалів і трудовитрат в 1,5-2 рази економічніше стрічкових. Стовпи зводяться у всіх кутах, місцях перетину стін, під простінками, під опорами важко навантажених прогонів і інших точках зосередження навантажень. Відстань між стовпами приймається 1,2-2,5 м. По верху стовпів повинні бути укладені обв'язувальні балки для створення умов спільної їх роботи. При відстанях між стовпчастими (окремо стоять) фундаментами більше 2,5-3 м по верху укладаються потужніші рандбалки (залізобетонні, металеві).
Мінімальний перетин фундаментних стовпів приймається залежно від того, з якого матеріалу вони виготовлені (бетон - 400 мм; бутобетон - 400 мм; кладка з природного каменю - 600 мм, з буту-плитняку - 400 мм, з цегли вище рівня землі - 380 мм, а при перев'язці з Забірко - 250 мм).
Плюси
- економічні;
- не трудомісткі.
Мінуси
- недостатня стійкість в горизонтально рухомих грунтах;
- обмежене застосування на слабонесущем грунтах при будівництві будинків з тижелимі стінами;
- складність з пристроєм цоколя.
СТРІЧКОВІ ФУНДАМЕНТИ
фундаменти, зведені безпосередньо під стіни будинку або під ряд окремих опор. У першому випадку вони мають форму безперервних підземних стін, у другому v складаються із залізобетонних перехресних балок
Стрічкові фундаменти підводять під будинки з важкими стінами (бетонними, кам'яними, цегляними і т. п.) або з важкими перекриттями. Їх закладають під всі зовнішні і внутрішні капітальні стіни. Наявність під будинком підвалів, теплих підпілля, гаража або цокольного поверху роблять просто необхідним вибір саме цього типу фундаменту.
Для цього типу фундаменту характерні великі обсяги земляних робіт і використовуваних матеріалів, значну вагу і трудомісткість зведення. Незважаючи на це, стрічкові фундаменти отримали досить широке розповсюдження, в основному завдяки простій технології.
Стрічкові фундаменти бувають монолітних і збірних.
Для спорудження стрічкових монолітних фундаментів на дні котлована виставляється опалубка (дерев'яна), арматура, листи теплоізоляції і між стінками опалубки заливається бетон. Для зниження втрат при обігріві будинку в такі фундаменти закладається утеплювач (керамзит, мінераволатние плити, пінопласт).
Збірні стрічкові фундаменти складаються з великих фундаментних бетонних або залізобетонних блоків.
Плюси стрічкових монолітних:
- міцність;
- надійність;
- можуть бути використані для будівель будь-якої форми;
Плюси стрічкових із залізобетонних блоків:
- значне скорочення термінів зведення;
- простота споруди.
НЕДОЛІКИ всіх стрічкових:
- збільшення терміну будівництва за рахунок виробництва земляних робіт, заповнення бетоном опалубки;
- масивні;
- не економічні;
- трудомісткі ;
НЕДОЛІКИ стрічкових із залізобетонних блоків:
- менш практичні (пропускають воду в місцях свого з'єднання);
- придатні для будинків простих форм (при складних архітектурних формах блоки, що випускаються стандартних розмірів , доводиться обрізати).
Плитні фундаменти, споруджуються під всією площею будівлі. Являють собою суцільну або гратчасту плиту, виконану з монолітного залізобетону або зі збірних перехресних залізобетонних балок з жорсткою закладенням стикових з'єднань.
Фундаменти плитні і з перехресних стрічок зводять з монолітного залізобетону з метою додання фундаменту просторової жорсткості. Необхідність у цьому виникає при будівництві на нерівномірно і сильно стискаються грунтах, наприклад, на насипних (піщаних подушках, злежані звалищах, сильно пучинистих грунтах і т. п.). Іноді до таких фундаментів застосовують термін "плаваючий".
Пристрій плитного фундаменту пов'язане з досить великою витратою матеріалів (бетону і металу) і може бути доцільно при спорудженні невеликих і компактних в плані будинків або інших будівель, коли не потрібний пристрій високого цоколя, і сама плита використовується як підлоги (наприклад, гаражі, лазні і т. п.). Для будинків більше високого класу частіше влаштовують фундаменти у вигляді ребристих плит або армованих перехресних стрічок
Споруджують на важких пучинистих і просідаючих грунтах.плитних фундаментів найбільш прийнятним при слабких неоднорідних грунтах з високим рівнем грунтових вод, а також у випадках, коли навантаження, що припадає на фундамент, велика, а грунт підстави недостатньо міцний.
Такі конструкції здатні вирівнювати вертикальні і горизонтальні переміщення грунту (плаваючі фундаменти v їх друга назва).
Спорудження плитного фундаменту виправдане в малоповерховому будівництві при невеликій і простій формі будівлі.
Плюси
- простота споруди;
- можливість їх виконання у важких пучинистих, рухомих і просадних грунтах.
Мінуси
- досить дорогі (з-за великої витрати бетону і металу на арматуру).
Пальові фундаменти
фундаменти, складаються з окремих паль, перекритих зверху бетонною або залізобетонною плитою або балкою (ростверком).
пальових фундаменти є дуже дорогими і трудомісткими у виконанні, тому в індивідуальному будівництві зустрічаються вкрай рідко.
Свайний фундамент використовується у випадках, коли на слабкий грунт необхідно передати більші навантаження. При цьому навантаження від будівлі передається на більш щільні грунти, залягають на глибині.
За типом матеріалу палі можуть бути дерев'яними, бетонними, залізобетонними, сталевими і комбінованими.
По методу виготовлення і занурення в грунт палі підрозділяються на забивні (опускаються в грунт в готовому вигляді) і набивні (виготовляються безпосередньо в грунті, у пробурених каналах).
За типом поведінки в грунті виділяють палі-стійки, мають під собою міцний грунт і передають на нього тиск, і висячі палі, використовуються у випадках, коли глибина залягання міцного грунту досить велика (несуча здатність таких паль визначається сумою опору сил тертя по боковій поверхні і грунту під вістрям палі).
Дерев'яні палі найбільш економічні, але якщо вони знаходяться у вологому грунті, вони швидко гниють.
Палі із залізобетону коштують дорожче, але вони більш довговічні і здатні витримувати великі навантаження.
Плюси
- дають меншу усадку;
- економічні (знижують витрату матеріалів, наприклад, бетону v на 40%25);
- менш трудомісткі (при їх спорудженні значно зменшується обсяг земляних робіт);
- можливість спорудження на грунтах, мають низьку несучу здатність.
НЕДОЛІКИ
- необхідність використання спеціальної техніки.
Фундаменти на піщаних подушках
Фундаменти на піщаних подушках можуть бути самих різних типів. Найчастіше вони застосовуються для економії будівельних матеріалів, для повної або часткової заміни непридатних грунтів в основі, для підйому відмітки підлоги над рівнем грунтових вод і т.п. При їх пристрої в котловани засинають середньо- або грубозернисті піски шарами 150-200 мм, ретельно трамбуючи їх і проливаючи водою. У обводнених грунтах, особливо пучіноопасних при промерзанні, пристрій піщаних подушок не рекомендується без пристрою дренажу. В іншому випадку можливе замулювання подушок і, як наслідок, втрата ними первинних властивостей.
Важливе значення має передбачуваний час, на яке зводиться будова. Наприклад, термін служби різних фундаментів складає:
- стрічкових бетонних і бутових на цементному розчині - 150 років;
- бутових або бетонних стовпів - 30-50 років;
- дерев'яних стільців - 10 років.
У залежності від застосовуваних МАТЕРІАЛІВ фундаменти бувають:
бутові, бутобетоні, бетонні та цегляні.
Бутові фундаменти кладуть з крупного бутового каменю, підібраного за формою та розмірами, при цьому бажано вибирати "постелістие" камені з плоскими гранями. Кладку ведуть на цементному розчині, щільно укладаючи камені між собою, для чого самі "незручні" з них іноді доводиться розколювати. Товщину кладки бутового фундаменту приймають з конструктивних міркувань незалежно від розрахунку, в межах 50-70 см. Це самі масивні і трудомісткі з усіх видів фундаментів. Тому їх застосування у будівництві житлових будинків і тим більше садових будиночків не виправдане. Як виняток ці фундаменти можна рекомендувати лише в тих місцевостях, де бутовий камінь є в достатній кількості, що називається "під ногами", тобто є місцевим матеріалом. Позитивні якості бутового фундаменту - максимально можлива довговічність і міцність; крім того, він стійкий до промерзання і дії агресивних грунтових вод. Масив бутобетонної фундаменту складається з розчину і наповнювача, в якості якого використовують середні і дрібні бутові камені, великий щебінь чи гравій. Підійде також бій цеглини і перепалений цегла - залізняк.
Бетонний фундамент називають іноді "заливним". Він складається з чистого бетону без великих каменів, з наповнювачем з дрібного та середнього гравію або щебеню. Його заливають в опалубку з легким трамбуванням, добре, якщо при це використовують вібратори - якість бетону помітно поліпшується. Внаслідок однорідності складу товщина бетонного фундаменту може бути пріня1 менше, ніж у двох попередніх типів,- як правило, вона знаходиться в межах 20-40 см. Міцність і довговічність приблизно такі ж, як бутобетонної фундаменту. Недолік бетонних фундаментів - підвищена витрата цементу і отже, значна вартість.
Цегельний фундамент являє собою цегляну кладку з звичайного (повнотілої), добре обпаленої цегли на цементному або цементно-вапняному розчині. Товщину фундаменту приймають кратною розмірам цегли, тобто 38, 51 і 64 см. Пристрій цегельного фундаменту у звичайних умовах будівництва слід визнати недоцільним, оскільки він досить дорогий і найголовніше недовговічний унаслідок поганої водостійкості. Тому eго можна рекомендувати практично в одному, досить рідкісному випадку: для зведення тільки сухих грунтах і при наявності дешевої цегли необхідній кількості.
Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:
| Add to bookmarks | Підписатись | Версія для друку |
Інші статті
06.05.2020р.
ЦВІЛЬ У ПОМЕШКАННІ – РЕАЛЬНІ ЗАГРОЗИ
Останніми роками широких масштабів набула проблема ураження покрівельних, стінових і підлогових конструкцій, укладених за багатошаровою технологією із застосуванням комплексу паро-, гідро- і теплоізоляційних матеріалів.
11.08.2017р.
Міфи зовнішнього утеплення панельних будинків
Утеплення окремих квартир з боку фасаду багатоповерхових житлових будинків, крім недовгострокового позитивного ефекту для мешканців цієї квартири, має низку істотних недоліків, що не дають можливості рекомендувати такий тип утеплення для масового застосування.
01.07.2016р.
Після введення нових будівельних норм, що посилили вимоги до теплозахисту, правильне використання якісної теплоізоляції стало насущною необхідністю. Сьогодні у будівництві використовують сучасні матеріали і технології, що дають змогу зберегти тепло ефективніше. Це, наприклад, складні тришарові конструкції із залізобетонних панелей, блоків легкого бетону, цегли з обов'язковим середнім шаром із теплоізоляції, а також багатошарові системи фасадного утеплення – вентильовані фасади і системи "мокрого" типу.
For using our materials link towww.buduemo.info (for internet sources with hyperlink) is obligatory.
© 2004—2010 BUDUEMO.INFO. All rights reserved.
Contact information
Advertisement
RSS-канали порталу
Twitter
Facebook
Contact information
Advertisement
RSS-канали порталу
Twitter
Facebook