Американське агентство перспективних досліджень DARPA запускає програму штучних живих матеріалів (ELM) з метою створення нового класу матеріалів, що поєднують у собі структурні характеристики традиційних будівельних матеріалів з властивостями живих систем. Живі матеріали відкривають у генно-інженерної біології нові можливості для вирішення існуючих проблем, пов’язаних з будівництвом і підтриманням антропогенного середовища, а також для створення смарт-інфраструктури, здатної динамічно реагувати на її оточення.

«Програма ELM передбачає створення матеріалів за замовленням галузей, де вони необхідні, — сказав менеджер програми ELM Джастін Галливэн. — Уявіть собі, що замість відправки готових матеріалів, ми можемо поставити вихідні реагенти і вже на місці виростити з їх допомогою матеріали з використанням місцевих ресурсів. І цей матеріал, будучи живим, зможе реагувати на зміни в навколишньому його середовищі і самовідновлюватися після отримання ушкоджень».

Вирощування цих матеріалів не є абсолютно новою ідеєю, але у своєму нинішньому вигляді вони істотно відрізняються від матеріалів, описаних Галливэном. Наприклад, будівельні матеріали біологічного походження заданих розмірів і форми можна вирощувати з недорогої сировини; прокладочні тканини, отримані з міцелію грибів, і будівельні блоки з бактерій і піску — це два сучасних прикладу. Ці продукти зберігають інертність під час виробничого процесу, тому вони майже не демонструють своїх оригінальних переваг біологічних компонентів. Вчені домоглися прогресу в тривимірному друку живих тканин і органів з використанням тривимірних підкладок-носіїв, які забезпечують протягом тривалого часу життєздатність живих клітин. Ці клітини отримують із наявних натуральних тканин, але вони не призначені для виконання будь-яких синтезованих функцій. Сучасні методи клітинного друку коштують надто дорого, щоб використовувати їх для виробництва будівельних матеріалів у необхідних масштабах.

Довгостроковою метою програми ELM є отримання можливості програмувати структурні властивості безпосередньо в геномі біологічних систем з тим, щоб організму не потрібні ні підкладки-носії, ні зовнішні чинники, щоб отримати бажані форму і властивості. Для досягнення цієї мети буде потрібен значний прорив у розумінні вченими шляхів розвитку і того, яким чином ці шляхи визначають тривимірне розвиток багатоклітинних систем. 

http://technovesty.com/?p=3527