З початку великої війни Україна зазнала прямих збитків на сотні мільярдів доларів.

Високою є ймовірність нових атак на критичну інфраструктуру нашої держави: росіяни вже активно проводять розвідку, вивчають стан енергооб’єктів, накопичують ракети та дрони-камікадзе.

Паралельно з цим війна призвела до рекордного зростання державного боргу, який вже за підсумками 2023 року перевищить 100% ВВП України.

Вочевидь, вже найближчим часом першочерговими питаннями стануть як відновлення зруйнованої інфраструктури, так і реструктуризація рекордного держборгу.

В цьому контексті уряду варто звернути увагу на міжнародний досвід так званого "зеленого" відновлення, який набирає дедалі більшої популярності у світі. Його суть полягає в можливості списати частину боргів в обмін на зобов’язання використати вивільнені кошти на розвиток проєктів у сфері захисту довкілля або змін клімату.

Збитки від війни

Підрахунки завданих російською агресією збитків для України ведуть чимало як вітчизняних, так і міжнародних організацій. Наприклад, серпневі розрахунки Київської школи економіки свідчать, що прямі збитки, завдані інфраструктурі країни перевищують 150 млрд дол. З них 8,8 млрд дол – втрати виключно енергетичного сектору.

Щодо останньої цифри, то міжнародні організації мають дещо вищі оцінки. За даними програми розвитку ООН та Світового банку мова йде про 10 млрд дол збитків, які нанесені електронергетичній, газовій та тепловій інфраструктурі України.

Утім, офіційні особи держави наголошують, що всі озвучені будь-ким оцінки є приблизними, і точно прорахувати втрати від військових дій можна буде лише після завершення війни та деокупації всіх енергетичних об’єктів.

Яскравим прикладом того, наскільки наведені розрахунки як українських, так і міжнародних організацій, можуть бути далекими від реальності, є заява міністра енергетики Германа Галущенка.

"Вони не враховують тимчасово окупованих потужностей. Наприклад, як рахувати Запорізьку атомну електростанцію? Ми не вважаємо, що вона знищена. Ми вважаємо, що цей актив є, але фактично його немає в енергосистемі. Тобто, якщо рахувати лише вартість однієї Запорізької АЕС, то це приблизно 30-40 мільярдів доларів", – зазначив міністр.

Таким чином, якщо рахувати ЗАЕС, то лише збитки від цієї станції в чотири рази вищі за оцінки всієї енергетичної галузі.

А якщо врахувати, що на кінець минулого осінньо-зимового періоду через окупацію та обстріли Україна тимчасово втратила 44% потужностей атомної генерації, 78% потужностей теплоелектростанцій (ТЕС), 66% – блочних теплоелектроцентралей (ТЕЦ), 12% – гідроелектростанцій (ГЕС), 75% – вітрової генерації та понад 20% сонячної, то після закінчення війни сума втрат, яку має компенсувати Російська Федерація, може зрости в декілька разів.

На сьогодні вже ні в кого не викликає питань той факт, що в найближчі роки на повоєнне відновлення України знадобляться сотні мільярдів доларів. Єдине у чому розходяться думки влади, експертів і міжнародних організацій – це те, де брати ці кошти, до моменту стягнення компенсації з росіян.

Самостійно профінансувати відновлення наша країна не в змозі. Через війну, та як наслідок падіння економіки, на оборону витрачаються фактично всі фінансові ресурси, які Міністерству фінансів вдається зібрати в якості податків та зборів. Кошти на соціальні виплати Україна отримує від міжнародних партнерів в якості грантів чи позик.

Тож не дивно, що за таких обставин державний борг України станом на початок серпня сягнув рекордних 4,86 трлн грн або майже 133 млрд дол. Вочевидь, вже найближчим часом одним з найбільш актуальних питань уряду стане реструктуризація власних зобов'язань.

Однією з можливих опцій в цьому процесі можуть стати механізми, що дозволяють реструктуризувати частину боргових зобов’язань з вивільненням коштів на "зелене" відновлення територій.

"Зелене" відновлення: міжнародний досвід

Реструктуризувати частину боргу держави та направити ці кошти на відновлення дозволяють механізми debt-for-climate swaps та debt-for-nature swaps.

Перша угода з "зеленого" відновлення за механізмом так званих боргових свопів була укладена у 1987 році в Болівії. Тоді американська організація Conservation International та приватний фонд Frank Weeden Foundation викупили 650 тис дол боргу Болівії в обмін на обіцянку уряду виділити мільйони гектарів на збереження басейну Амазонки. З того часу у світі було укладено десятки подібних угод.

Найбільшою у світі за обсягом на сьогодні є угода з Еквадором, яку уклали цього року.

9 травня влада країни підписала з інвесторами угоду debt-for-nature swaps, яка передбачала продаж так званих "блакитних облігацій" – цінних паперів для підтримки проєктів зі сталого використання океану та його ресурсів, а також прибережного та морського туризму.

Цій угоді передувала низка не дуже радісних подій. Еквадор, як і багато інших краї має зовнішні борги, які необхідно обслуговувати – погашати та платити відсотки за ними. Проте, через часті політичні потрясіння робити це стало важче – для залучення коштів через випуск облігацій необхідно було робити дисконт в 60% від номіналу. Тобто з кожного отриманого в борг долара бюджет країни отримував на руки лише 40 центів, а віддавати потім мав все одно долар.

На таких умовах влада країни готовилась продати Credit Suisse папери на близько 1,6 млрд дол. Однак на початку травня Credit Suisse конвертував 656 млн дол від цієї суми у "блакитні облігації" із погашенням у 2041 році й ставкою дохідності 5,645%. Це при тому, що дохідність суверенних облігацій Еквадору наразі становить від 17% до 26%.

За останні роки механізм боргових свопів для захисту довкілля виявився успішним у Белізі, Барбадосі та на Сейшельських островах, але угода з Еквадором на сьогодні залишається найбільшою. Вона дозволила країни скоротити державний борг приблизно на 1 млрд дол, які країна заощадить на майбутніх виплатах.

Боргові свопи для України

З огляду на повномасштабне вторгнення Росії, найближчим часом першочерговою пріоритетною ціллю держави буде планування післявоєнного відновлення зруйнованих міст та населених пунктів разом із цивільною та промисловою інфраструктурою.

За певних точок перетину така активність може і має бути поєднана із заходами захисту довкілля та розвитку, однак цим питанням, скоріш за все, буде відведена другорядна роль.

Таким чином, боргові свопи мають розглядатися Україною в значно ширшому контексті та стати допоміжним інструментом управління держборгом, адже на фоні післявоєнної відбудови захист довкілля не матиме таких пріоритетів, як в довоєнний період.

Разом із тим, саме ця прогалина може бути покрита свопами, в той час, як інші потреби фінансуватимуться державним бюджетом, за рахунок фінансової допомоги інших держав та міжнародних організацій.

Крім того, не слід забувати, що обсяг кредитування, який зросте через надання позик на відбудову продовжить збільшувати державний борг України кожного наступного року, а свопи – це гарна можливість зменшити обсяг боргу.

Отже, у будь-якому випадку обмін боргів на відновлення довкілля є гарною світовою практикою, яка дозволить покращити стан макрофінансової системи України та одночасно подбати про довкілля, яке зазнає та вочевидь продовжить зазнавати шкоди від військових дій, та не має на даний час фінансових ресурсів на відновлення.

Іншим варіантом, як може розглядатися своп, це переформулювання та переосмислення його мети: наприклад, реструктуризація чи списання боргу в обмін на фінансування заходів із відновлення або відбудови інфраструктури.

Хоча, вірогідно, що більш оптимальним варіантом для України буде повне покриття таких витрат за рахунок фінансової допомоги, а свопи можуть використовуватися як елементи оптимізації боргового навантаження України.

https://www.epravda.com.ua/publications/2023/09/1/703802/