Деякі синтетичні матеріали виділяють в навколишнє середовище пари, що складаються з таких хімічних речовин, як фенол, формальдегід, толуол, бензол і тому подібних, що сприяє виникненню хронічних захворювань.

Тому при будівництві або ремонті будьте обережні з вибором будівельних і оздоблювальних матеріалів. Ми радимо відмовитися від виробів із ПВХ і ДСП, а фарби вибирати акуратно.

Полівінілхлорид (ПВХ). Полівінілхлорид це небезпечна отрута, здатна руйнувати нервову систему і викликати ракові захворювання. Виділення вінілхлориду в навколишнє середовище посилюється навіть при невеликому нагріванні.

На жаль, ПВХ - досить поширений пластик. Знайти його можна скрізь. У квартирі він найчастіше зустрічається у вигляді лінолеуму (за виключенням деяких дорогих марок), вінілових шпалер, пластикових віконних рам, пластмасових іграшок. З ПВХ також роблять різні види упаковок, в тому числі і для харчових продуктів: пляшки, пакети та ін.

ПВХ можна відрізнити за рядом ознак: при згинанні упаковки на лінії вигину з'являється біла смуга; пляшки з ПВХ мають синюватий або блакитний колір; шов на денці ПВХ-пляшки з двома симетричними напливами.

В більшості галузей промисловості ПВХ можна замінити деревом, металом, склом, «безхлорними» пластмасами. Багато виробників лінолеуму вже замінили ПВХ на гуму і інші матеріали. Підлогу завжди можна вкрити дерев'яним паркетом. Віконні рами з ПВХ легко замінити на дерев'яні або алюмінієві. Труби можна встановити з поліетилену, сталі, міді, вуглецевої сталі, фаянсу. ПВХ-кабелі, штекери, роз'єми, електричні розетки, а також лінійки, кошики для паперу, ручки та інше можна замінити аналогами з поліетилену, етилен-вінілацетату, поліаміду, силікону.

Іграшкам з ПВХ також є набагато безпечніші альтернативи: в першу чергу, іграшки з пропілену і поліетилену, а також з тканини, дерева тощо. Пластикові пакети можна замінити багаторазовою упаковкою, виготовленою з екологічно нешкідливих матеріалів: паперу, скла, тканини. Замість вінілових шпалер краще купувати паперові, а для ванної та кухні вибрати кахель (або водостійку водоемульсійну фарбу - цей вид фарби достатньо екологічний).

Деревостружкова плита (ДСП). Велика частина сучасних меблів виготовляється з ДСП, що містять карбамідоформальдегідні або фенолформальдегідні смоли. Вони використовуються як сполучний для деревної стружки компонент. При використанні ДСП в побуті з нього виділяються шкідливі для здоров'я формальдегід і фенол.

Формальдегід офіційно визнано канцерогеном, тобто речовиною, що здатна викликати ракові захворювання. Це безбарвний газ з сильним запахом. Формальдегід подразнює слизові оболонки очей, носа, гортані, а високі його концентрації здатні викликати напади астми. Формальдегід застосовується не лише для виробництва ДСП. Окремо або в комбінації з іншими хімічними речовинами він використовується для виготовлення смол, пластиків, як компонент клеїв і пластирів, а також консервант в деяких фарбах.

Під впливом тепла швидкість виділення шкідливих речовин збільшується. Тому ДСП не рекомендують класти під підлогу для утеплення. А меблі з ДСП категорично забороняється ставити до батареї.

ДСП виділяє формальдегіди не менше 14 років. Особливо сильно вона «фонить» протягом перших півтора років. Якщо ви не можете відмовитися від використання таких меблів, при покупці обов'язково вимагайте сертифікат її якості (гігієнічний сертифікат). Зверніть також увагу на якість обробки, а саме: перевірте, чи добре зафарбовані або обклеєні ламінатом торцеві поверхні панелей і приховані порожнини. Небезпечними можуть бути також погано оброблені краї і сколи ДСП (для безпеки необхідно обов'язково ізолювати відкриті ділянки).

При покупці виробів з ДСП зверніть також увагу на те, до якого «класу емісії» вільного формальдегіду вони належать - найбільш безпечним вважається матеріал, що належить до класу Е-1 (до 10 мг формальдегіду на 100 г абсолютно сухої плити). Якщо квартира вже заставлена меблями з ДСП, частіше провітрюйте кімнати, а з часом постарайтеся їх замінити.

Фарби. Для того щоб максимально захистити себе від шкідливого впливу фарб, краще віддати перевагу водорозчинним або натуральним фарбам - казеїновим і вапняно-казеїновим, а також наносити мінімальну кількість шарів. При цьому бажано проводити фарбування в спеціальній масці і не забувати про хорошу вентиляцію квартири.

Більшість фарб складаються з чотирьох основних компонентів: смоли, розчинника, пігментів і різних добавок. Смола - головний інгредієнт. Вона формує шар або плівку на поверхні, що фарбується. Цей компонент досить безпечний і включає льняні, акрилові або інші синтетичні смоли.

Розчинник зберігає фарбу в рідкій формі. У масляних фарбах розчинник робиться з певних фракцій при перегонці нафти і може включати небезпечні речовини: мінеральні спирти, толуол і ксилол. У водоемульсійній фарбі як розчинник використовується звичайна вода.

Пігменти надають фарбі колір і непрозорість. У сучасних фарбах в основному використовуються наступні пігменти: оксид титану, оксид заліза, сульфат кальцію, глина або силікати. Ці пігменти відносно нетоксичні. Однак деякі яскраво забарвлені пігменти можуть містити отруйні важкі метали: хром, кадмій чи арсен.

Купуючи лаки або фарби для ремонту, завжди звертайте увагу на написи «тільки для зовнішніх робіт» або «для внутрішніх робіт». У приміщенні можна використовувати лише матеріали для внутрішніх оздоблювальних робіт.

eco-live.com.ua