Боротьба з ґрунтовими водами біля будівель – складне інженерне завдання. Пасивні методи не завжди вирішують проблему, проте у деяких випадках достатньо гідроізоляції, у інших – не обійтися без дренажу. Проте, аби прийняти правильне рішення, потрібно вивчити ґрунт, ґрунтові води, рельєф.

Особливості будови ґрунту

Щоб запобігти потраплянню води у підвал, потрібно визначити, як вона туди надходить. Більшість цоколів і заглиблених фундаментів опираються на пласти ґрунту, що нижче першого водотривкого шару глини. Відповідно, майже завжди верховодка (рівень ґрунтових вод близько поверхні землі) розташована десь на рівні стін, іноді вище або  нижче. Водотривкий пласт зрідка має строго горизонтальне розташування. Його площина може бути похилою й навіть викривленою. Відповідно надходження води найбільше виражено у верхній частині ухилу, менше – з боків і майже відсутнє знизу. При вибиранні ґрунту ухил водотривкого шару досить просто визначити по зрізу.

Відповідно до напрямку потоку ґрунтових вод визначають їхній тиск на стіни цоколя і необхідну гідрофобізацію останніх. Рішенням може бути необхідність монолітного з’єднання підлоги підвалу і однієї або кількох стін, допустимість заливання фундаменту у кілька етапів. Останнє має ключове значення: так звані «холодні» шви є основним шляхом для просочування води. Тому, якщо заливання неможливе в один етап, шов потрібно розташовувати вище рівня ґрунтових вод. Щоб запобігти проникненню води застосовують гідроізоляцію.

Види гідроізоляції

Гідроізоляція відрізняється за функціональним призначенням, способом нанесення і гідрофобним матеріалом.

 Схема гідроізоляції фундаменту для захисту від ґрунтових вод і «верховодки»: 1 – верховодка;. 2 – верхній шар ґрунту; 3 – перший водотривкий шар глини; 4 – дренаж; 5 – фундамент; 6 – відмостка; 7 – нерозривна гідроізоляція фундаменту, доповнена глиняним замком, із зовнішнього боку контактує з ґрунтовими водами; 8 – пиріг чорнової підлоги підвалу будівлі.

Розрізняють вертикальну і горизонтальну гідроізоляцію для стін і підлоги відповідно. І якщо перший тип облаштувують після завершення бетонних робіт, то підлогу ізолюють здебільшого у процесі виконання, облаштовуючи водовідштовхувальний екран по шару бетонної підготовки перед заливанням основної плити підлоги.

Власне, деякі типи бетонів взагалі не потребують гідроізоляції. Це: • марки бетону низької проникності від W2 до W20; • суміші з додаванням гідрофобізуючих модифікаторів.

Для визначення водопоглинання бетону значення мають щільність/пористість і наявність наскрізних капілярних тріщин, що залежить від співвідношення води і цементу в суміші. Власне, на високу гідрофобність впливає не тільки рецептура суміші, але й технології заливання й ущільнення.

Майже усі сучасні гідроізоляційні матеріали базуються на властивостях певної групи хімічних сполук, тому не вбирають вологу. Серед них: бітумні, каучукові та синтетичні полімерні смоли, які наносять суцільним шаром, що створює бар'єр. Для правильного функціонування водотривкий шар повинен мати гідрофобність та цілісність протягом усієї експлуатації. На жаль, більшість полімерних матеріалів не переносить перепадів температури і осадку будівлі, через що гідробар’єр тріскає. У деяких випадках це усувають модифікуванням хімічного складу, в інших  додають армувальний шар.

Чи можна обійтися без дренажу

Актуальним є питання про можливість гідроізоляції підвалу без дренажної системи. Найпростіша одношарова гідроізоляція, мастикою або плівкою, усуває міграцію вологи від ґрунту крізь бетон. Але якщо воду з  ґрунту не відводити, то вона, перебуваючи під тиском, стане причиною найменшого пролому і затопить підвал. Отже, дренаж необхідний.

Маркіян НОВОСАД

Для чого дренаж довкола будинку

Боротьба з ґрунтовими водами біля будівель – складне інженерне завдання. Пасивні методи не завжди вирішують проблему, проте у деяких випадках достатньо гідроізоляції, у інших – не обійтися без дренажу. Проте, аби прийняти правильне рішення, потрібно вивчити ґрунт, ґрунтові води, рельєф.

Особливості будови ґрунту

Щоб запобігти потраплянню води у підвал, потрібно визначити, як вона туди надходить. Більшість цоколів і заглиблених фундаментів опираються на пласти ґрунту, що нижче першого водотривкого шару глини. Відповідно, майже завжди верховодка (рівень ґрунтових вод близько поверхні землі) розташована десь на рівні стін, іноді вище або  нижче. Водотривкий пласт зрідка має строго горизонтальне розташування. Його площина може бути похилою й навіть викривленою. Відповідно надходження води найбільше виражено у верхній частині ухилу, менше – з боків і майже відсутнє знизу. При вибиранні ґрунту ухил водотривкого шару досить просто визначити по зрізу.

Відповідно до напрямку потоку ґрунтових вод визначають їхній тиск на стіни цоколя і необхідну гідрофобізацію останніх. Рішенням може бути необхідність монолітного з’єднання підлоги підвалу і однієї або кількох стін, допустимість заливання фундаменту у кілька етапів. Останнє має ключове значення: так звані «холодні» шви є основним шляхом для просочування води. Тому, якщо заливання неможливе в один етап, шов потрібно розташовувати вище рівня ґрунтових вод. Щоб запобігти проникненню води застосовують гідроізоляцію.

Види гідроізоляції

Гідроізоляція відрізняється за функціональним призначенням, способом нанесення і гідрофобним матеріалом.

Рис. 2. Схема гідроізоляції фундаменту для захисту від ґрунтових вод і «верховодки»: 1 – верховодка;. 2 – верхній шар ґрунту; 3 – перший водотривкий шар глини; 4 – дренаж; 5 – фундамент; 6 – відмостка; 7 – нерозривна гідроізоляція фундаменту, доповнена глиняним замком, із зовнішнього боку контактує з ґрунтовими водами; 8 – пиріг чорнової підлоги підвалу будівлі.

Розрізняють вертикальну і горизонтальну гідроізоляцію для стін і підлоги відповідно. І якщо перший тип облаштувують після завершення бетонних робіт, то підлогу ізолюють здебільшого у процесі виконання, облаштовуючи водовідштовхувальний екран по шару бетонної підготовки перед заливанням основної плити підлоги.

Власне, деякі типи бетонів взагалі не потребують гідроізоляції. Це: • марки бетону низької проникності від W2 до W20; • суміші з додаванням гідрофобізуючих модифікаторів.

Для визначення водопоглинання бетону значення мають щільність/пористість і наявність наскрізних капілярних тріщин, що залежить від співвідношення води і цементу в суміші. Власне, на високу гідрофобність впливає не тільки рецептура суміші, але й технології заливання й ущільнення.

Майже усі сучасні гідроізоляційні матеріали базуються на властивостях певної групи хімічних сполук, тому не вбирають вологу. Серед них: бітумні, каучукові та синтетичні полімерні смоли, які наносять суцільним шаром, що створює бар'єр. Для правильного функціонування водотривкий шар повинен мати гідрофобність та цілісність протягом усієї експлуатації. На жаль, більшість полімерних матеріалів не переносить перепадів температури і осадку будівлі, через що гідробар’єр тріскає. У деяких випадках це усувають модифікуванням хімічного складу, в інших  додають армувальний шар.

Чи можна обійтися без дренажу

Актуальним є питання про можливість гідроізоляції підвалу без дренажної системи. Найпростіша одношарова гідроізоляція, мастикою або плівкою, усуває міграцію вологи від ґрунту крізь бетон. Але якщо воду з  ґрунту не відводити, то вона, перебуваючи під тиском, стане причиною найменшого пролому і затопить підвал. Отже, дренаж необхідний.

Маркіян НОВОСАД

Для чого дренаж довкола будинку

Боротьба з ґрунтовими водами біля будівель – складне інженерне завдання. Пасивні методи не завжди вирішують проблему, проте у деяких випадках достатньо гідроізоляції, у інших – не обійтися без дренажу. Проте, аби прийняти правильне рішення, потрібно вивчити ґрунт, ґрунтові води, рельєф.

Особливості будови ґрунту

Щоб запобігти потраплянню води у підвал, потрібно визначити, як вона туди надходить. Більшість цоколів і заглиблених фундаментів опираються на пласти ґрунту, що нижче першого водотривкого шару глини. Відповідно, майже завжди верховодка (рівень ґрунтових вод близько поверхні землі) розташована десь на рівні стін, іноді вище або  нижче. Водотривкий пласт зрідка має строго горизонтальне розташування. Його площина може бути похилою й навіть викривленою. Відповідно надходження води найбільше виражено у верхній частині ухилу, менше – з боків і майже відсутнє знизу. При вибиранні ґрунту ухил водотривкого шару досить просто визначити по зрізу.

Відповідно до напрямку потоку ґрунтових вод визначають їхній тиск на стіни цоколя і необхідну гідрофобізацію останніх. Рішенням може бути необхідність монолітного з’єднання підлоги підвалу і однієї або кількох стін, допустимість заливання фундаменту у кілька етапів. Останнє має ключове значення: так звані «холодні» шви є основним шляхом для просочування води. Тому, якщо заливання неможливе в один етап, шов потрібно розташовувати вище рівня ґрунтових вод. Щоб запобігти проникненню води застосовують гідроізоляцію.

Види гідроізоляції

Гідроізоляція відрізняється за функціональним призначенням, способом нанесення і гідрофобним матеріалом.

Рис. 2. Схема гідроізоляції фундаменту для захисту від ґрунтових вод і «верховодки»: 1 – верховодка;. 2 – верхній шар ґрунту; 3 – перший водотривкий шар глини; 4 – дренаж; 5 – фундамент; 6 – відмостка; 7 – нерозривна гідроізоляція фундаменту, доповнена глиняним замком, із зовнішнього боку контактує з ґрунтовими водами; 8 – пиріг чорнової підлоги підвалу будівлі.

Розрізняють вертикальну і горизонтальну гідроізоляцію для стін і підлоги відповідно. І якщо перший тип облаштувують після завершення бетонних робіт, то підлогу ізолюють здебільшого у процесі виконання, облаштовуючи водовідштовхувальний екран по шару бетонної підготовки перед заливанням основної плити підлоги.

Власне, деякі типи бетонів взагалі не потребують гідроізоляції. Це: • марки бетону низької проникності від W2 до W20; • суміші з додаванням гідрофобізуючих модифікаторів.

Для визначення водопоглинання бетону значення мають щільність/пористість і наявність наскрізних капілярних тріщин, що залежить від співвідношення води і цементу в суміші. Власне, на високу гідрофобність впливає не тільки рецептура суміші, але й технології заливання й ущільнення.

Майже усі сучасні гідроізоляційні матеріали базуються на властивостях певної групи хімічних сполук, тому не вбирають вологу. Серед них: бітумні, каучукові та синтетичні полімерні смоли, які наносять суцільним шаром, що створює бар'єр. Для правильного функціонування водотривкий шар повинен мати гідрофобність та цілісність протягом усієї експлуатації. На жаль, більшість полімерних матеріалів не переносить перепадів температури і осадку будівлі, через що гідробар’єр тріскає. У деяких випадках це усувають модифікуванням хімічного складу, в інших  додають армувальний шар.

Чи можна обійтися без дренажу

Актуальним є питання про можливість гідроізоляції підвалу без дренажної системи. Найпростіша одношарова гідроізоляція, мастикою або плівкою, усуває міграцію вологи від ґрунту крізь бетон. Але якщо воду з  ґрунту не відводити, то вона, перебуваючи під тиском, стане причиною найменшого пролому і затопить підвал. Отже, дренаж необхідний.

Маркіян НОВОСАД

Газета "БудЕксперт", № 1, 26 березня 2020 р.

Як правильно облаштувати дренаж, читайте у наступному номері, що вийде у травні.