Конструкція підлоги

Те, що ми називаємо підлогою, насправді є лише частиною, одним з елементів складної конструкції, яка складається з кількох шарів і яку облаштовують на несучій основі. Незалежно від типу основи, конструкцію підлоги умовно поділяють на дві складові: чорнову та чистову.

Чистова підлога – це фінішне покриття: лінолеум, паркетна дошка, керамічна плитка тощо, тобто те, що ми обрали як практичній і декоративний елемент інтер’єру помешкання.

Чорновою підлогою називають кілька шарів, які виконують функцію міцної та рівної основи для укладання чистової підлоги. Кількість шарів може різнитися, залежно від конструктивних особливостей будинку і матеріалів, з яких він споруджений. Проте жодна якісна підлога не обійдеться без основи (залізобетонна плита перекриття, підготовлений ґрунт тощо), теплоізоляційного матеріалу, шару гідроізоляції, бетонної стяжки, дерев’яних лаг і підкладкового матеріалу. За необхідності, до перелічених додають інші шари, наприклад, монтують нагрівальні елементи з терморегуляторами, які нагрівають підлогу вашого помешкання.

Облаштування стяжки

Стяжкою називають основу підлоги, яка визначає її подальші експлуатаційні властивості і суттєво впливає на надійність конструкції підлоги. Стяжку облаштовують для вирівнювання або надання жорсткості поверхні, для забезпечення необхідної теплоізоляції, створення ухилу на підлозі чи перекриттях, а також, щоб приховати комунікації. Стяжку укладають безпосередньо на перекритті або на допоміжному, наприклад, тепло- або звукоізоляційному шарі. Вона може бути фінішною поверхнею або проміжним шаром для подальшого настилання підлогового покриття.

Види стяжки

За конструктивними особливостями стяжка може бути суцільною (одно- або багатошаровою) і збірною. Суцільна одношарова – це стяжка, облаштована одним шаром по всій площі підлоги. Багатошарова стяжка складається з кількох послідовно укладених шарів, причому кожен із них має бути щільно зчепленим із нижнім. Збірна стяжка складається зі збірних елементів, повністю готових до укладання.

Нині стяжка – це, здебільшого, двошарова конструкція, що складається з грубого, вирівнювального шару і тонкого – фінішного. При виборі матеріалу для облаштування двошарової стяжки необхідно, в першу чергу, враховувати те, з якого зв’язувального компонента вони виготовлені. Якщо грубий вирівнювальний шар стяжки з сухих сумішей на основі цементу, а фінішний – на гіпсовому зв’язувальному компоненті, то між ними укладають ґрунтувальний шар.

За способом зчеплення з перекриттям стяжки поділяють на пов'язані з основою, на роздільному шарі і «плаваючі» - на ізоляційному шарі.

При облаштуванні підв’язаної стяжки між стяжкою й основою відсутній будь-який роздільний шар. Пов'язана з основою стяжка може витримувати значні навантаження, проте їй властива нерівномірна усадка, що може призвести до розтріскування. Крім того, вміст вологи в такій основі суттєво залежить від вологості перекриття.

Щоб знизити залежність від вологості основи, облаштовують стяжку на роздільному шарі, що запобігає адгезії із перекриттям. Як роздільний шар застосовують, наприклад, пергамін чи руберойд або поліетиленові плівки. Для забезпечення необхідної міцності товщина стяжки має бути не меншою ніж 30 мм.

«Плаваюча» стяжка

«Плаваюча» стяжка не пов'язана з основою, а є самостійною будівельною конструкцією. Шар між бетонним перекриттям і «плаваючою» стяжкою складається з тепло- і звукоізоляційних матеріалів: кам'яної або мінеральної вати, спіненого полістиролу, коркових плит, деревоволокнистих плит тощо. Мінімальна товщина «плаваючої» стяжки – 50 мм. Облаштування стяжки в такий спосіб дає змогу підвищити тепло- та звукоізоляцію перекриття. Однак цю конструктивну схему характеризує порівняно невисокий рівень міцності на стиск, а також значна товщина. Стяжка такого типу часто потребує додаткового армування верхнього шару.

Збірна стяжка

Збірна стяжка складається з повністю готових до укладання елементів, розрахованих на з'єднання швами і передавання навантаження. Їх монтують із листів і плит фанери, ДСП, ДВП, гіпсоволоконних плит великого розміру. Незначна вага елементів збірної стяжки дає змогу одній людині впоратися з монтажем. Облаштування збірної стяжки усуває «мокрі» процеси, тому можна практично відразу розпочинати укладання підлогового покриття. Облаштування збірної стяжки можливе не для всіх видів підлогових покриттів. 

Згідно зі СНіП 2.03.13–88 «Підлога», міцність стяжки на основі цементного зв’язувального компонента під всі види підлогових покриттів повинна бути не менше 150 кг/см, а якщо стяжка буде облаштована за допомогою самовирівнювальних сумішей – не менше 200 кг/см. Міцність стяжки на основі гіпсового зв’язувального компонента під всі види підлогових покриттів повинна бути не менше 100 кг/см, під полімерні самовирівнювальні суміші – не менше 200 кг/см.   

Які матеріали використовують?

Стяжка на основі цементних зв’язувальних є усадковою, тобто в процесі тужавіння може тріскати. Для зменшення розтріскувань у сухі суміші додають різні спеціальні компоненти, які запобігають цьому. Стяжка на основі гіпсового зв’язувального – безусадкова й паропроникна, тому вбирає зайву вологу в приміщенні, а при сухому повітрі віддає її назад. Дерев'яну підлогу краще облаштувати саме на гіпсовій стяжці. Однак при значному зволоженні гіпс, на відміну від цементу, перетворюється на тісто, тому гіпсову стяжку облаштовують лише в сухих приміщеннях, а цементну – в будь-яких. У виробників підлогових покриттів є власна думка щодо міцності стяжки, тому при використанні того чи іншого матеріалу уважно ознайомтеся з інструкцією щодо використання.

Облаштування стяжки вирівнювальними сумішами

Самовирівнювальні суміші для облаштування стяжки виготовляють майже всі фірми, що пропонують будівельні сухі суміші для грубого і фінішного вирівнювання підлоги. Це легкі в роботі матеріали, і на відміну від напівсухої суміші піску й бетону вони прості в укладанні та добре розрівнюються. Така суміш здебільшого складається з піщаного наповнювача і цементного або гіпсового зв’язувального компонента, але головною в них є приблизно 20% полімерної добавки.

Для облаштування стяжки з вирівнювальних сумішей встановлюють напрямні маяки так само, як і для цементно-піщаної. Технологія виготовлення стяжки з вирівнювальних сумішей практично не відрізняється від технології облаштування напівсухої цементно-піщаної стяжки. Відмінність лише в тому, що після нанесення стяжки між маяками суміш не потребує ущільнення, її відразу розрівнюють правилом по маяках.

Вирівнювальні – це, зазвичай, суміші для стяжок заввишки від 20 до 80–100 мм, які вважають найдорожчим способом облаштування стяжки.

Самовирівнювальні суміші бувають для ручного або механічного нанесення. При використанні сумішей цих типів необхідно звернути особливу увагу на підготовку основи, всі дірочки і тріщини зашпаклювати.

Для звуко- та теплоізоляції підлоги під самовирівнювальну суміш укладають шар теплоізоляції із твердої мінеральної вати або пінополістиролу. Для гідроізоляції зверху суміші укладають полімерну плівку. Товщина стяжки такого типу може сягати 25 мм.

Стяжка із самовирівнювальних сумішей особливо підходить для облаштування чистової підлоги з керамічної плитки, килимового покриття, ламінату або лінолеуму. Але якщо ви плануєте укладати штучний паркет, на стяжку спочатку укладають шар фанери.

Основа з самовирівнювальної суміші сохне протягом 10–15 днів (майже удвічі швидше, ніж підлога з «мокрої» стяжки).

Для поліпшення експлуатаційних властивостей підлоги для паркету, ламінату або килимового покриття будівельники радять укладати спочатку первинну стяжку (полімерно-цементний розчин), а потім самовирівнювальну, тобто робити комбіновану подвійну стяжку. На таку подвійну основу наносять гідроізоляцію (бітумну мастику), а зверху укладають фанеру. Потім укладають фінішне покриття – чистову підлогу.

Підлога зі стяжкою на ґрунті	Підлога зі стяжкою на плиті перекриття

Підлога на лагах

Лаги – це горизонтально розташовані колоди, бруси або балки, які є опорою для підлоги. Чорнова підлога на лагах є універсальною й поширеною конструкцією, яку облаштовують задля подальшого монтажу підлогового покриття. Зміцнювальні лаги не доводять до стін на 20–30 мм, а зазор між ними заповнюють мінеральною ватою. Зверху лаг укладають чистову підлогу або спочатку листи ДВП, а згодом підлогове покриття. Простір між стіною й чистовою підлогою закривають плінтусом.

Облаштування підлоги на лагах має невисоку вартість, але, порівняно зі стяжкою, вона гірше поглинає ударний шум, оскільки з'єднання конструкції жорсткіші. Фахівці не радять укладати таку підлогу у вологих приміщеннях. Під лаги, які зазвичай спираються на цегляні стовпчики фундаменту або на плиту перекриття, для забезпечення надійного вологозахисту підкладають гідроізоляційну плівку. Перед укладанням лаг, підлозі забезпечують нульовий ухил, який перевіряють правилом уздовж приміщення.

На лаги укладають листові матеріали (фанеру, ДВП тощо), які забезпечують рівну основу для подальшого облаштування підлогового «пирога».

Поетапне облаштування лаг і укладання листових матеріалів для подальшого облаштування підлогового «пирога»

1 – розкласти лаги на вирівнювальний шар піщаного насипу;

2 – вирівняти лаги за допомогою рівня;

3 – з’єднати поздовжні лаги із поперечними за допомогою цвяхів;

4 – окреслити нерівності стіни;

5 – на листах із ДВП або ДСП намалювати лінії середини лаг та закріпити перший лист;

6 – до першого листа прикріпити наступні.

Підкладка під покриття – останній шар

Спеціальний ізоляційний матеріал – підкладку – використовують для того, аби запобігти прямому контактові покриття підлоги з основою. Підкладка забезпечує додаткову звуко-, тепло- і гідроізоляцію. Крім того, вона незамінна для усунення нерівностей поверхні та амортизації між стяжкою і покриттям підлоги.

Підкладки виготовляють із різних матеріалів та різної товщини (від 2 мм). Вибір товщини підкладкового матеріалу залежить від особливостей підлоги та конструкції основи. Тонку підкладку використовують винятково для тепло- і звукоізоляції, за наявності великих нерівностей на поверхні підлоги застосовують товстіші матеріали.

Підкладковий матеріал на основі поліетилену

Матеріал на основі спінених поліетиленів має високу вологостійкість і теплоізоляційні властивості, не піддається впливу бактерій і грибків. З пінополіетиленовою підкладкою легко і зручно працювати, вона досить економічна і залишає мало відходів.

Недолік спінених підкладок – поступова усадка під впливом постійних навантажень.

Це матовий, напівпрозорий матеріал завтовшки від 1 до 60 мм, рулонний або листовий.

Властивості і призначення

Одна з головних вимог до підкладки під підлогу – забезпечення рівної основи. Підкладка зі спіненого поліетилену підійде для цього якнайкраще. Вона компенсує незначні перепади підлоги за висотою, забезпечуючи рівність укладання, а також слугує амортизатором між стяжкою і покриттям. Через неправильно облаштовану підлогу може втрачатися до 20% тепла з приміщення. Пінополіетилен ефективно вирішує цю проблему, оскільки має низький коефіцієнт теплопровідності і здатність зберігати свої властивості протягом тривалого періоду часу, за різних умов експлуатації.

Якщо укласти підлогове покриття, не використовуючи підкладкового матеріалу, при ходінні по ньому можна чути виразне і досить гучне «цокання». Проте цей матеріал знижує ударний шум, що виникає внаслідок ходіння. Показник покращення ізоляції від ударного шуму при використанні підкладки сягає 23 дБ.

Технологія укладання

Монтаж пінополіетиленової підкладки є дуже простим і здійснюється методом вільного укладання, тобто без використання клею:

• рулони розкочують на підлозі від стіни до стіни;
• при обрізанні уздовж стін залишають поля завширшки приблизно 4 см;
• необхідну довжину матеріалу обрізають гострим ножем;
• окремі листи кладуть поруч, а стик заклеюють широкою стрічкою.

Коркова підкладка

Коркова підкладка буває листовою і рулонною. Це жорсткий матеріал, який має чудові характеристики як теплоізолятор, не схильний до гниття і цвілі. Коркову підкладку найчастіше використовують при облаштуванні «теплої підлоги».

Окрім того, є бітумно-коркова підкладка, що складається з целюлозного шару, обробленого бітумом, і має коркову посипку фракції 2–3 мм. Цей матеріал має чудові характеристики шумо-, волого- і термоізоляції, а також тривалий термін експлуатації.

Підкладковий матеріал – останній шар перед укладанням підлогового покриття. Його вважають важливим елементом, який забезпечує ізоляційні властивості підлоги.

Пошарова конструкція підлоги на залізобетонній плиті перекриття	1 – залізобетонна плита перекриття 2 – вологозахисна плівка 3 – дерев’яні лаги 4 – утеплювальний матеріал 5 – теплоізоляційний вологонепроникний матеріал (використовують як додатковий шар) 6 – контррейка 7 – підлогове покриття
Облаштування теплої підлоги	1 – основа 2 – утеплювальний матеріал 3 – ізоляційна фольга 4 – нагрівальні елементи 5 – температурні датчики і терморегулятор 6 – звукоізоляційний матеріал 7 – підлогове покриття

Олександр ФІНЬКО