Вода, набрана з колодязя, екологічно чиста, придатна для пиття і має свій неповторний смак. До того ж у разі вимкнення електроенергії воду з колодязя завжди можна набрати відром. Колодязь завдяки широкому діаметру шахти можна легко очистити від мулу, поміняти насос. Дехто віддає перевагу свердловині, але для неї такі ремонтні роботи неможливі

Можливості облаштування

Вартість облаштування колодязя може дуже відрізнятися для різних місцевостей і природних умов. Важливо усвідомлювати, що вартість робіт і матеріалів, глибина колодязя залежать не від фінансових побажань і можливостей, а від конкретних гідрогеологічних умов залягання підземних вод в конкретному місці.

Незважаючи на схожість ландшафтної ситуації та інших чинників, рівень води у колодязях сусідів іноді відрізняється, тому що навіть у звичайній горизонтальній місцевості водоносний шар може розташовуватися хвилеподібно.

Найсприятливіший час для копання колодязя – осінь і зима, коли сезонний рівень ґрунтових вод стабільний, на відміну від весняного часу, коли починає танути сніг. Рекомендований рівень води в колодязі – не менше 2 м (два-три підводних кільця).

Для автономного водопостачання дачі – полив, господарські потреби (до 1–2 м³добового використання) – годиться колодязь за наявності водоносного горизонту від 5 до 20 м. І хоча є колодязі до 30 м, глибокий колодязь має ускладнення і стає нерентабельним порівняно з бурінням свердловини. Треба також враховувати місцеву гідрогеологічну ситуацію – в болотистій місцевості вода з колодязя не буде питною – в нього проникатиме верховодка. Найчастіше при виборі, що споруджувати на ділянці колодязь чи свердловину, вирішальним чинником стає вартість: невеликий колодязь дешевший за свердловину. Хороший колодязь може прослугувати до 50 років, а якщо й  замулиться через 3–4 роки, то його набагато легше чистити, ніж свердловину, а ремонт зруйнованих стінок колодязя не такий складний, як ремонт свердловини.

Верхню частину колодязя можна виконати у вигляді будиночка з двосхилим дахом та відкидними дверцятами. Добре виглядає колодязь, оформлений у вигляді дерев'яного зрубу. Після того, як ґрунт біля колодязя просяде, навколо нього слід зробити вимощення з тротуарної плитки.

Шахтний колодязь складається з шахти, облицьованої зсередини дерев'яним зрубом або цегляним чи бетонним стовбуром, оголовка з підіймальним коміром і даху або кришки. Для підняття води облаштовують коловорот або підіймальник-журавель.

Глибина колодязя залежить від глибини залягання водоносного шару.

Колодязь, у якому вода надходить через дно водоприймальної частини, називають джерельним. Коли ж вода надходить і через дно, і через бічні стінки – це збірний колодязь. У збірних колодязях в стінках зрубу або бетонному кільці водоприймальної частини (нижче дзеркала водоносного шару) пробивають отвори.

На вартість робіт з облаштування колодязів впливають такі фактори:

-        глибина к

-        олодязя;

-        склад ґрунтів;

-        спосіб копання;

-        наявність твердих порід, пливунів або інших факторів, що ускладнюють роботу.

Спорудження колодязя передбачає такі етапи:

-        геологорозвідувальні роботи для визначення складу ґрунтів на майданчику, рівня поверхневих ґрунтових вод, глибини залягання водоносного горизонту, придатність води для пиття (для місцевості, в якій відома глибина водоносного горизонту, ці роботи, як правило, не виконують, внаслідок їхньої комерційної недоцільності);

-        проходження шахти і монтаж колони колодязя (відкритий і закритий способи);

-        супутні роботи: установлення скоб, закладання швів, вимощення, утеплення тощо;

-        обладнання водяного фільтра в колодязі на рівні дна шахти колодязя;

-        установлення накриття (дашка) на колодязь, зовнішнє опорядження;

-        підведення води до будинку.

Копання колодязя

Як правило, колодязь копає бригада з трьох осіб вручну: один працює на забої з лопатою або ломом, наповнюючи відро ґрунтом, другий – на гирлі колодязя – піднімає відро за допомогою коловорота і відносить вироблену породу у відвал, третій – на підміні. Камені вивертають ломом, обв'язують мотузками і витягують з колодязя також за допомогою коловорота. Температура повітря в колодязі на глибині більше 3 мне перевищує 10°С, там висока вологість і повітря не вентилюється.

Захист колодязя від поверхневих вод

Для запобігання потраплянню верховодки крізь щілини між кільцями один-два нижніх стики в колодязі потрібно зсередини закрити розчином – водозабір відбуватиметься знизу. У водоносному горизонті, як правило, встановлюють від одного до двох кілець. Після цього всі стики, які залишилися зсередини, закладають розчином з додаванням рідкого скла, дно колодязя вистеляють шаром гравію заввишки 20–30 см гравію (фракція 5–25 см) – він слугуватиме фільтром для води, що надходить.

Затрубний простір засипають гравієм і піском, зверху його трамбують глиною (глиняний замок) для запобігання потраплянню в колодязь дощових і поталих вод.

Облаштування колодязя і догляд за ним

До колодязів висувають підвищені санітарні вимоги. Відстань від колодязя до найближчого джерела можливого зараження (компостної купи, очисних споруд, каналізаційного відстійника, місця складування сміття тощо) має бути не меншою як 50 м. Колодязь слід розташовувати вище рівня таких об'єктів. Слід обов'язково узгодити з сусідами загальні санітарні зони об'єктів водокористування та суворо дотримуватись їх. До порушників спільно з місцевими санітарними органами та місцевою владою можна вживати заходів впливу, визначених законодавством.

У самому колодязі і довкола нього завжди має бути чисто.

У перші роки (1–3 роки) після спорудження колодязя майже завжди осідає ґрунт по периметру. Після завершення цих процесів необхідно зробити вимощення на відстані від 1,3 до 2,5 мпо периметру колодязя і облаштувати водовідведення поверхневих (дощових та/або поталих вод) від шахти колодязя. Вимощення можна виготовити з будь-яких штучних елементів (плитка, камінь, бетонні плити тощо) або залити бетоном, укласти асфальт тощо. Краще укладати його на 20–25 сантиметровий шар жирної м'ятої глини з ухилом від колодязя.

Водовідведення поверхневих (дощових, поталих) вод можна виконати звичайними канавками або красиво оформленими організованими водотоками. Якщо кількість води навколо колодязя все одно не зменшується, доведеться робити дренаж прилеглої до колодязя частини ділянки з пристроєм дрени та відведенням води на рельєф місцевості (можна в дренувальний колодязь) самопливом, а, якщо це неможливо – примусово, застосовуючи насос.

У колодязях, що стоять на пливунах (рясних водоносних шарах на піщано-суглинистих основах), у перші роки експлуатації спостерігається підіймання дна за рахунок вирівнювання гідравлічного тиску. У цих колодязях дуже важливо не викачувати велику кількість води, особливо до дна, щоб зберігати гідравлічний тиск, інакше колодязь обміліє, нижні колодязні кільця перемістяться і, як наслідок, потрібен буде дорогий ремонт.

Основні складові шахтного колодязя: а – колодязь із дерев'яним зрубом і вібраційним насосом; б – колодязь із природного каменю, цегли або бетону з ручним насосом; 1 – шланг; 2 – вібраційний насос; 3 – пісок, 4 – щебінь; 5 – коробка, 6 – дерев'яний зруб; 7 – глиняний замок; 8 – вимощення; 9 – будка; 10 – вентиляційний стояк; 11 – ввід електромережі; 12 – засклене вікно; 13 – вилив з краном; 14 – кришка; 15 – запірний вентиль; 16 – підземний трубопровід, 17 – дренажний (зливний) отвір; 18 – тягар; 19 – важіль; 20 – коловорот; 21 – насос; 22 – бетон або цегляна кладка, 23 – водозабірний фільтр

У загальному плані колодязі, що стоять на умовно глинистих основах, характеризуються великим запасом води, але незначним дебетом (швидкість наповнення водою), а колодязі на водонасичених суглинистих чи піщаних основах (пливунах) – невеликим запасом води, але великим дебетом. Тому при облаштуванні колодязя і підборі водопідіймального обладнання (насоса) слід враховувати співвідношення їхніх технічних характеристик, а не тільки потреби в кількості води.

Не рідше двох разів на рік колодязь необхідно оглядати і за потреби очищати, дезінфікувати і лише після цього наповнювати свіжою водою.

Якщо вода в колодязі непроточна або її мало витрачають, то вона застоюється і може пахнути вогкістю. У цьому випадку воду необхідно відкачувати. Рекомендують також облаштувати вентиляційну трубу діаметром від 8 до 20 см такої довжини, щоб до рівня дзеркала води залишалося на 15–20 см. Над оголовком вона має підніматися приблизно на 1 м і її слід закрити флюгаркою та сіткою з дрібними комірками, що оберігає від потрапляння комах.

Узимку на стінках деяких колодязів утворюється і наростає лід. Щоб цього не сталося, оголовок і кришку необхідно утеплити будь-яким екологічно чистим матеріалом, тоді в колодязі буде постійна температура +6…+10°С.

Умови, які має задовольняти місце спорудження колодязя:

-        наявність води;

-        близькість майбутнього колодязя до місця споживання води, що знизить витрати на доставку води у будинок (рекомендують розташовувати колодязь на відстані не ближче 5 м від будинку);

-        максимальна віддаленість від можливих джерел поверхневого забруднення;

-        це має бути якомога вище місце на ділянці – за законами гравітації вода стікає від нього і ймовірність забруднення значно зменшується особливо в період дощів і/або інтенсивного танення снігу;

-        майбутній колодязь має гармонійно вписуватися в архітектуру ділянки.

Труднощі, які можуть виникнути при будівництві колодязя

Є багато труднощів і перешкод, які можуть виникнути при будівництві колодязя і вплинути як на його глибину, так і на терміни будівництва чи зробити його спорудження неможливим. Розглянемо основні з них.

При будівництві шахти колодязя доводиться проходити шари ґрунту, насичені водою, які розмивають стінки шахти. У цьому і в деяких інших випадках доводиться захищати це місце дерев'яним зрубом (при будівництві колодязя взимку ці води іноді вдається «проморозити» або вони незначні), що призводить до збільшення термінів будівництва та вартості об'єкта.

При монтажі бетонні кільця можуть «зависнути» в шахті колодязя. Причини можуть бути різними: у глинистих ґрунтах – «прихоплювання» кілець глиною або заклинювання одного чи кількох кілець камінням, що потрапили між кільцями і стінку шахти. У таких випадках доводиться кожне кільце осаджувати монтуванням або домкратами, підкопувати кільця знизу (що досить небезпечно і не завжди можливо), а при неможливості зрушити кільця – продовжувати будівництво кільцями меншого діаметра чи зрубом. Це теж спричиняє збільшення вартості і термінів будівництва.

Колодязна шахта може потрапити в пливун (насичений водою ґрунт, який разом з нею легко переміщується). Пливун найкраще долати «з ходу» тобто пробувати перекрити його кільцями, але тільки якщо їх є достатня кількість, а глибина шахти дає змогу це зробити. Пливун – це найбільш важкопрохідна перешкода, і часто жодними доступними способами і пристроями подолати його не вдається. Це призводить до осідання ґрунту навколо колодязя, колодязні кільця «тонуть» і занурюються в ґрунт, а піщане дно стоїть на місці. Можливий і гірший варіант – зміщення або навіть перекидання (обертання) колодязного кільця в шахті колодязя. Якщо пройти пливун не вдалося, треба спробувати облаштувати для водопостачання його водонос. Як правило, шар води на пливуні незначний (не більше 40–50 см). У такому випадку доводиться встановлювати насос з автоматикою, що дає змогу поступово закачувати цю воду у проміжну ємність, звідки її й використовувати.

При будівництві стін колодязів застосовують такі матеріали:

-        готові залізобетонні колодязні кільця різних видів і розмірів;

-        залізобетонні (іноді металеві) труби різних діаметрів і довжин;

-        камені (бутові, валуни тощо);

-        цегла;

-        бетонні розчини з різними наповнювачами та металеву арматуру (дріт);

-        дерево різних порід.

Виходячи з досвіду і аналізу співвідношення ціни й якості рекомендують споруджувати колодязь із залізобетонних кілець. Застосовують два типи кілець: з плоским торцем (звичайні) та з фальцем (замком)

. Усі кільця мають однакові геометричні розміри, відмінність лише у формі стикувальних торців (дна) кілець.

Крім основних, застосовують допоміжні матеріали для спорудження колодязя, а саме:

-        пісок та гравій (щебінь) – для зворотного засипання і облаштування зворотного фільтра;

-        сухі цементні суміші на основі портландцементу марки не нижче М–200 – для затирання швів між кільцями і облаштування вимощення;

-         калійне (рідке) скло використовують як добавку до заповнювача для ущільнення суміші та підвищення її водонепроникних властивостей. Прискорює швидкість твердіння.

Види колодязів

Шахтні колодязі бувають дерев’яними, бетонними, цегляними і кам’яними.

Дерев'яний колодязь

Колодязі з дерева зазвичай майже вдвічі дорожчі від колодязних кілець. Від виду деревини, з якої складають зруб, залежить смак і фізико-хімічні властивості води.

Деревина, яку використовують при будівництві колодязів: дуб; модрина; сосна; осика; в'яз і вільха. Бажано, щоб колоди для зрубу мали однаковий діаметр (наприклад, 150 мм) і були попередньо витримані.

Найпростіше спорудити дерев'яний колодязь квадратного перерізу. Спочатку складають на землі зруб розміром приблизно 1х1 м із колод. Вінці зруба ретельно припасовують і складають на нагелях. Суміжні вінці з’єднують скобами, кути зшивають брусками, а середину – вертикальними дошками (зовні), забезпечуючи жорсткість зрубу під час монтажу в шахті. Зруб дерев’яного колодязя складають знизу вгору (коли просочування води не дуже велике і колодязь неглибокий – до 6 м) або зверху вниз (якщо колодязь глибший 6 м і/або стан ґрунту не дає змоги облаштовувати колодязь першим способом).

Бетонний колодязь

Стовбур бетонного колодязя можна виготовити  монолітним в опалубці з товщиною стінки 100 ммабо з готових кілець діаметром 100 см.

У торцях кілець перфоратором просвердлюють по 6 гнізд діаметром 20 мм і глибиною 100 мм. Розмітку роблять за шаблоном, щоб гнізда верхнього і нижнього кілець при складанні збігалися. При опусканні в шахту складеного заздалегідь стовбура його облаштовують башмаком із різальною кромкою.

Шахтні колодязі дуже ефективно будувати безперервним бетонуванням, що дає змогу уникнути стикових з'єднань. Для цього на рівну площину встановлюють башмак, на який монтують опалубку. Зовнішню опалубку підіймають на 100 см, а внутрішню облаштовують у вигляді поясів висотою 25–30 см зі смуг фанери або металевих листів.

Цегляний колодязь

Для цегляного колодязя викопують круглу шахту діаметром не менше 1 м. Товщина кладки для колодязів глибиною до 6 м – у цеглу (25 см), для глибших – у півтора цегли (37 см). Укладання виконують, використовуючи каркас, що підвищує жорсткість цегляного стояка. Каркас складається з трьох горизонтальних кілець, з'єднаних шістьма вертикальними стрижнями. Нижнє кільце – масивне залізобетонне, яке має по зовнішній кромці кований металевий ніж. Зовнішній діаметр нижнього кільця на 50 мм більший, ніж у решти кілець, висота – не менше 100 мм.

Потім укладають цеглу по колу. Для контролю застосовують кільцевий шаблон. Через кожні 3–5 рядів у кладці розміщують 2 кільця з тонкого дроту, прив'язуючи їх м'яким дротом до стрижнів.

Кам’яний колодязь

Каміння потрібно підбирати за розміром, укладати з перев'язкою, заповнюючи дрібнішим камінням порожнини. Великі камені використовують для нижніх рядів. Можна замість цегли облицювати шахту колодязя каменем. Таку кладку виконують з використанням каркаса.

Андрій АНДРУШКО