Вода, безперечно, – основа усього життя, тому кожному небайдуже якої вона якості, зокрема, для споживання. А тому очищенню води для таких цілей, водопіготовці, слід приділяти належну увагу.

У водопідготовці здебільшого застосовують такі методи очищення води: іонний обмін, окислення, адсорбція, дозування реагентів, молекулярне очищення води, механічне очищення тощо.

Для зниження жорсткості води в системах пом’якшення і для видалення нітратів в системах денітрифікації найчастіше застосовуютя іонообмінні смоли у вигляді катіонів і аніонів із великою іонообмінною ємністю.Відновлення (регенерація) іонообмінних смол відбувається концентрованим сольовим розчином. При цьому смола із сольового розчину насичується іонами натрію, а іони хлору, з’єднуючись з іонами жорсткості (кальцієм і магнієм), в свою чергу,утворюють розчинні сполуки і видаляються при промиванні фільтра.

 Для якісної регенерації необхідно використовувати якісну таблетовану сіль, яка рівномірно розчиняється у сольовому баці, що дає змогу уникнути утворенню грудок та перевитрат солі при регенерації фільтра.

До останніх досягнень у сфері розробки нових наповнювачів для очищення води та водопідготовки можна віднести комплексні засипки, до яких відносять спеціально підібрані суміші катіонітів, аніонітів і органопоглиначів. Завдяки використанню таких сумішей вдається одночасно видаляти залізо, марганець, солі жорсткості йорганічні речовини. Це дає можливість при встановленні подібних фільтрів використовувати приміщення невеликої площі.

Для видалення заліза можуть застосовуватися різні методи, на які впливають параметри та показники води.

Використовуються методи окислення хімреагентами, за допомогою станцій дозування реагентів , для переведення заліза з двовалентної «невидимої» форми у тривалентну – «видиму», з подальшим осадженням заліза у механічних фільтрах.

Якщо параметри води дозволяють, то можуть застосовуватися каталітичні засипки. При цьому окислення і осадження заліза відбувається у шарах наповнювача завдяки спеціальному покриттю частинок засипки каталізатором. Такий спосіб видалення заліза дає змогу здійснювати промивання (регенерацію) фільтра без реагентів, а звичайною водою.

Методи, які використовуються для видалення заліза, найчастіше застосовують для «боротьби» із марганцем. Фільтри видалення заліза і марганцю можуть бути з одним корпусом або багатокорпусні і називаються знезалізнювачі .

Для видалення поверхнево-активних речовин, сірководню, хлору, токсичних речовин, важких металів і поліпшення органолептичних властивостей води (запаху і смаку) використовують сорбційні фільтри. Як наповнювачі у них застосовують активоване вугілля й різні сорбенти.

Велику популярність у сфері водопідготовки має активоване вугілля зі шкаралупи кокосових горіхів завдяки, в першу чергу, своїй екологічності і високим сорбційним властивостям.

Активоване вугілля поділяють на: гранульоване K835, кам’яне S835 і імпрегноване KAT(спеціальне).

Для отримання високоякісної питної води або води спеціального призначення для харчових або фармацевтичних виробництв, застосовують фільтри або системи зворотного осмосу. В основі принципу очищення в таких видах фільтрів, лежить використання тонкоплівкових мембран.

 Вода проходить через шари мембрани і очищується від сторонніх речовин, механічних включень, вірусів і бактерій.

Основною перевагою такого методу очищення є стабільне отримання високоякісної питної води без додаткового застосування хімічних реагентів і бактерицидних ламп, адже пори мембрани не пропускають ні віруси, ні бактерії.

Для видалення завислих механічних частинок з води застосовують фільтри двох типів: механічні та осадочні. Механічні фільтри можна умовно розділити  конструкції на сітчасті за конструкцією і картриджні. Такі фільтри як фільтрувальний  елемент використовують сітки з нержавіючої сталі, мішки і картриджі різної тонкості.

Основними перевагами сучасних систем водопідготовки є:

 – окупність, завдяки енергоефективності, автоматизації, мінімальним витратам на сервісне обслуговування;

– невеликі розміри систем, але висока продуктивність;

– використання не схильних до корозії матеріалів;

– автоматична робота систем водопідготовки;

– можливість регенерації деяких фільтрів без використання реагентів, тобто звичайною водою;

– не відбувається додавання у воду додаткових речовин при пом’якшенні води;

– низьке енергоспоживання порівняно зі застарілими конструкціями.