Все частіше скляні конструкції, що застосовують у будівництві,замінюються спорудами з полімерних, світло-прозорих матеріалів – полікарбонату. Цьому сприяє ціла низки характерних для них властивостей: мала вага, висока міцність, доступна вартість тощо.

Матеріал створений на основі поліефірів, вугільної кислоти, широко використовується як у промисловості, так і у побуті. Полікарбонат відносять до категорії термопластичних пластмасс, а це  означає, що вироби з нього характеризуються деяким термічними розширеннями.

Міцність листових виробів з полікарбонату перевершує за міцністю силікатне скло у 20 разів, що  дає змогу застосовувати матеріал для скління великих, в тому числі і промислових об’єктів, а також зводити самостійні конструкції з каркасом і без нього. Щільність коливається від 0,58 до 1,3 кг/кв. метр. 

Матеріал випускають у двох формах.

Монолітний – у вигляді цілісної панелі без порожнин. Він відрізняється найвищою ударною міцністю і в’язкістю та використовується для спорудження несучих перекриттів.

Стільниковий – характеризується чудовими теплоізоляційними властивостями, завдяки структурі, тобто наявності порожнин між ребрами жорсткості. Панелі можуть складатися з двох, чотирьох або п’яти листів. Полікарбонат є хорошим теплоізолятором, а повітряний прошарок, що утворюється в сотах, лише посилює цю властивість. Широке застосування як монолітних, так і стільникових виробів у будівництві забезпечується якістю матеріалу і простотою монтажу.

КРІПЛЕННЯ ПОЛІКАРБОНАТУ

 ДО ДЕРЕВА

Відмінна особливість полімеру – термічне розширення, тобто здатність змінювати об’єм під дією температури. В середньому показник досягає величини 2,5 мм/м, що слід враховувати при фіксації панелей. Очевидно, що ця особливість потребує нежорсткого кріплення. Для цього рекомендують висвердлювати отвори під кріплення заздалегідь, якщо мова йде про точкову фіксацію, і при установленні застосовувати додаткові прийоми.

Монтаж монолітного виробу на дерево проводять «мокрим» і «сухим» способами. «Мокрий» передбачає використання полімерної мастики. Останню наносять по периметру рами або фрагмента риштування, а потім зверху укладають панель, притискають, а надлишки мастила видаляють. Наступну панель розташовують поруч так, щоб між ними залишався зазор в 2 мм – надто щільне з’єднання викличе деформацію. Стики обробляють силіконовим герметиком. Підвищити естетичність місць з’єднання можна планками з дерева або пластику. При «сухому» методі використовують алюмінієвий профіль з ущільнювачем.

У полікарбонатовій панелі перед установкою на дерево потрібно висвердлити отвори під болти. При цьому їхній діаметр повинен бути трохи більшим від діаметру ніжки, оскільки кріпити матеріал треба не щільно. Отвори висвердлюють не ближче, ніж на 4 смвід краю панелі і обов’язково у порожнині між ребрами. Панель розміщують на дерев’яній обрешітці і закріплюють болтами. Під головкою болта є шайба. При кріпленні на дерев’яний брус допускається використання звичайної шайби і самонарізів з нержавіючої сталі.

НА МЕТАЛЕВИЙ КАРКАС

Вищеописаний «мокрий» метод чудово підійде для того, щоб кріпити матеріал до металу. Для цього використовується полімерна мастика або гумові прокладки.

Для того щоб кріпити полікарбонатні панелі до металу, потрібні особливі кріплення – термошайби, що складаються, власне, із шайби, силіконової прокладки, ніжки, довжина якої дорівнює сумі товщини прокладки та полікарбонатної панелі, і ковпачка. При фіксації у отвір термошайби вставляється самонаріз і закручується. Ніжка шайби впирається в каркасну балку і не дає самонарізу «сісти» надто щільно. При цьому зберігаються зазори, необхідні при збільшенні обсягу листа під дією температури. Зверху самонаріз прикривається ковпачком. Термошайби бувають як прозорі, так і кольорові.

ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОФІЛЮ

Цей спосіб однаково ефективний і для монолітних, і для стільникових виробів. Для його реалізації потрібні з’єднувальний профіль і власне кріплення.

Нероз’ємний профіль — підбирається у відповідності з товщиною листа. У комплектацію можуть входити ущільнювачі із гуми – для монолітних виробів краще вибирати саме цей варіант. Панелі фіксуються в пазах профілю і розміщуються на риштуванні. Кріпити з’єднувальний профіль слід до поздовжніх балок самонарізами з термошайбами.

Роз’ємний складається з двох частин: бази і замикаючої кришки. У цьому випадку до балки самонарізами спочатку фіксується база, потім укладаються полімерні панелі, із зазором 3-5 мм. Кришка розміщується зверху профілю і замикається по довжині.

НА КОВАНІ ВОРОТА

Конструкційна установка листів як монолітних, так і стільникових на ковані ворота нічим не відрізняється від монтажу на метал. Справа в тім, що виріб з цією назвою насправді є прозорими воротами з елементами ковки. Це означає, що встановлювати полікарбонат потрібно на металеву раму з одного боку, в той час як елементи кування будуть розташовуватися з іншого.

Залежно від дизайну кованих воріт може знадобитися попереднє різання листа, якщо наприклад, передбачається часткове перекривання площі воріт, або коли елемент перекриття має криволінійну форму.

Різання полікарбонату здійснюють дисковою пилкою на досить високій швидкості,  щоб не пошкодити панель.

Фіксація монолітних виробів на ковані проводиться на полімерну мастику, а стільникових – на самонарізи з термошайбами. Використання профілів тут небажане.

em-bud.in.ua/poradi/yak-kriplyat-polikarbonat.html