У будівлях водяна пара може конденсуватися на внутрішніх поверхнях та всередині будівельних конструкцій, погіршуючи їхні теплотехнічні властивості та спричиняючи появу цвілі й грибка.

Часто краплі водяної пари можна побачити в кутах приміщення, на залізобетонних перекриттях, колонах, металевих рамах, вікнах, комунікаційних трубах, тобто на поверхнях, де є так звані «містки холоду». Також конденсація водяної пари відбувається тоді, коли на зовнішньому боці конструкції є шар, який пропускає малу кількість водяної пари (наприклад, водостійкий килим на плоскій покрівлі) або взагалі не пропускає її (зовнішня панель з металу або скла).

Запобігти утворенню конденсату не завжди можливо на стадії експлуатації будівлі. Потрібно враховувати це ще на етапі проектування та облаштувати будівлю вентильованим повітряним прошарком або мережею вентиляційних каналів. Підвищена вологість є однією з причин швидкого старіння побутових речей та розвитку деяких хвороб. Отже, якщо у приміщеннях з’являється конденсат, насамперед потрібно перевірити витяжку та систему вентиляції.

Утворення конденсату у різних приміщеннях

Причини підвищеної вологості різні у різних приміщеннях. На кухні вона з’являється найчастіше у процесі приготування їжі. В такому випадку спосіб позбутися конденсату — провітрювання та облаштування потужної витяжки.

У житлових кімнатах основною причиною виникнення конденсату може бути погана або дуже щільна тепло– та гідроізоляція ззовні і зсередини приміщення. На появу конденсату також впливає щільність будівельних матеріалів, які використовують при будівництві чи ремонті. Сучасні матеріали для внутрішнього оздоблення стін, наприклад, гіпсокартон, мають високу щільність та не дають стінам змоги вентилюватися природним шляхом. Високу вологість повітря також можуть викликати люди, якщо їх багато, а кімнати помешкання маленькі за розмірами, багато кімнатних рослин, занадто щільні штори або жалюзі.

Рекомендовані фахівцями параметри мікроклімату житлових приміщень такі: температура повітря 18–23°С при відносній вологості 40–50%. Підтримка у приміщеннях саме такого кліматичного режиму до мінімуму знизить вірогідність появи вологи та конденсату на поверхнях. Підвищена вологість повітря більшою мірою залежить від обміну повітря, параметри якого повинні бути не менше 3 м³/год на м.кв. житлової площі, а для кухонь — 6–9 м³/год, залежно від типу побутової плити для приготування їжі.

Оскільки періодичне підвищення вологості не минуче, потрібно шукати спосіб боротьби з цим. Кращий вихід - правильно облаштована система вентиляції та обов’язкове регулярне провітрювання усіх приміщень. Щоправда, влітку це зробити простіше, ніж узимку, восени чи навесні, тому що разом з вологим повітрям із кімнат виходить накопичене тепло.

Сирість на перших та останніх поверхах помешкання, пов'язана зі специфікою розташування квартири у будинку. Це може бути волога з підвалу або даху (чи технічного поверху). Дієвою у таких випадках буде правильна тепло- та гідроізоляція конструкцій.

У новобудовах велика кількість випаровувань та подальшої конденсації вологи відбувається крізь шар свіжої штукатурки та після укладання керамічної плитки. Найефективніший спосіб боротьби з цією проблемою; постійне провітрювання приміщень, використання вентиляторів або вологопоглиначів.

Не варто забувати, що підвищена вологість негативно позначається на рівні комфорту та самопочутті людей, що перебувають у приміщенні. На мокрих стінах і стелях може з'явитися цвіль, позбутися якої доволі важко.

Шкідливий конденсат у ванній кімнаті та туалеті

Часто можна побачити утворення конденсату майже на усіх поверхнях ванної кімнати. Здебільшого скупчення крапель води на дзеркалі, кахельній плитці, стелі тощо пов'язане з прийняттям водних процедур та утворенням пари від гарячої води. З погляду фізики, це нормальне явище для приміщень із такою кількістю вологи, та все ж слід облаштувати ванну кімнату належною системою вентиляції, аби не дати змоги конденсату завдавати руйнівної дії. Мінімальна потужність вентиляції повинна забезпечувати не менше ніж 50 м³/год провентильованого повітря, якщо ванна кімната велика, та 25 м³/год — якщо маленька. Оскільки вентиляція — найпоширеніший спосіб боротьби з конденсатом у ванній кімнаті, розраховувати потужність системи вентиляції більш точно потрібно, зваживши на площу приміщення і з'ясувавши причини і час появи конденсату, який спричиняє виникнення цвілі та грибка, пошкодження кахельної плитки та сантехніки.

Утворення конденсату на бачку унітаза в туалетній кімнаті також додає клопоту. Мокрий бачок збирає постійну калюжу під собою і згодом утворюється шкідлива цвіль і неприємні запахи.

Для запобігання утворенню конденсату спочатку варто перевірити справність туалетного бачка, переконатися, чи не пропускає він воду. Далі треба оглянути вентиляційну систему та витяжку.

Бачок можна утеплити за допомогою пінополіестеролу (наприклад, обклеїти ним бачок зсередини) або іншими матеріалом, який забезпечить підтримування постійної температури та нагріє воду до температури повітря у приміщенні. Цей спосіб може частково або повністю усунути проблему конденсату на бачку унітаза.

Конденсат на вікнах

Нерідко на вікнах, особливо нових, металопластикових чи дерев'яних через зниження температури надворі з'являється конденсат. Це досить поширена проблема, яка має кілька взаємопов'язаних причин: підвищена вологість у приміщенні та погана система вентиляції.

Конденсат, який з’являється на вікні, переважно не є наслідком дефекту віконної рами. Він випадає з перенасиченого вологою повітря. Оскільки вікно - найхолодніше місце у квартирі, взимку тепле вологе повітря зсередини приміщення зіштовхується із холодним віконним склом та випускає вологу. Чим більше вологи в повітрі, то більше конденсату утворюється та осідає на вікнах. У такому випадку важливим є облаштування необхідної теплоізоляції вікна.

Однією з причин утворення конденсату на вікні може бути широке підвіконня. Це пов’язане з циркуляцією теплого повітря, що надходить від батареї до вікна, а широке підвіконня стає йому на заваді. Якщо немає можливості або бажання міняти підвіконня на вужче, можна вдатися до інших способів позбутися конденсату на вікні:

• поставити на підвіконня (ближче до скла) товсту свічку тривалого горіння (полум'я свічки забезпечить циркуляцію повітря, і вікно перестане «пітніти»);
• встановити на радіатор під вікном спеціальний конвекційний екран;
• спрямувати на скло невеликий вентилятор, увімкнувши його на низьку потужність;
• обробити вікно спеціальним аерозолем, який запобігає появі крапель вологи на вікні (таким розчином обробляють скло автомобіля, аби запобігти осіданню конденсату).

Руйнівна дія конденсату під дахом

Дах будь-якої форми повинен «дихати», тобто мати систему постійної вентиляції. Недостатня або ушкоджена вентиляція є першою причиною утворення конденсату під покрівлею.

Виникаючи іноді навіть у правильно облаштованій покрівлі, конденсат руйнує її зсередини. Зіткнення холодного повітря з вулиці й теплого — зсередини будинку є тим, що зумовлює появу конденсату. Він скупчується на внутрішній поверхні гідроізоляційного шару. Краплі конденсату стікають, зволожуючи шари конструкції покрівлі. Це, своєю чергою, призводить до намокання крокви, стелі та предметів інтер'єру (якщо дах використовують як житлове приміщення). Згодом постійна вологість призводить до гниття дерев'яних конструкцій.

Найефективнішим способом захисту даху від зволоження та утворення конденсату фахівці вважають встановлення щільної гідро– паро- та теплоізоляції покрівлі, а також облаштування «дихаючого» даху з належною системою вентиляції.

Конденсат у димоході

Утворення конденсату на зовнішній поверхні димоходу — це також процес конденсації повітря, зумовлений великою різницею температур. Руйнівна дія конденсату в такому випадку може призвести до руйнування стін димоходу, заміна якого призведе до суттєвих витрат та часткової перебудови будинку.

Причини виникнення конденсату в димоході такі:

• низька температура відхідних димових газів;
• холодний димохід (навіть при розігріванні);
• велика різниця між температурою усередині димаря та ззовні;
• використання вологих або сирих дров;
• неповне згоряння палива (дуже сильний протяг, слабка тяга);
• звуження димоходу (засмічення, відкладення сажі);
• неоптимальна конструкція димоходу.

Тріщини й отвори у трубі, печі або каміні, крізь які проникає холодне повітря, також сприяють утворенню конденсату.

Повністю позбутися конденсату в димоході дуже важко. Можливо лише зменшити його вплив на димар у такий спосіб: збільшити температуру димових газів (сухе паливо і оптимальний режим експлуатації каміна), підвищити теплоємність димоходу (він повинен швидко нагріватися і довго остигати), провести якісну тепло– та гідроізоляцію для зменшення різниці температур ззовні та зсередини димоходу. Також фахівці радять додатково встановити ємність для збору конденсату, пристрій ревізії та прочищення димоходу.

Правильна конструкція, нормальна тяга, постійний повітрообмін, сухі дрова без смол, оптимальний режим експлуатації зі своєчасним прочищенням, зменшать можливість появи конденсату в димарі.

Не варто забувати, що проблема появи конденсату у приміщеннях виникає досить часто. Це зумовлено різницями між температурою ззовні та зсередини, необлаштованою або несправною системою вентиляції.

Отже до вирішення питання слід застосувати комплексний підхід із використанням сучасних матеріалів і нових знань, оскільки завдання довести температурно–вологісний режим до ладу є складним та багатогранним.

Олександр ФІНЬКО