Технології будівництва сауни у квартирі, заміському будинку або в окремій споруді на ділянці практично однакові. Процес спорудження включає в себе кілька етапів: облаштування підлоги, зведення каркаса з установленням дверей і, якщо передбачено, вікна, монтаж електропроводки, термоізоляцію та пароізоляцію стін і стелі, обшивання стін вагонкою, виготовлення та встановлення кам'янки, освітлювальних приладів і декоративної фурнітури. 

Сауна як вона є 

Сауна з повним набором приміщень складається з роздягальні-передбанника, приміщення для миття, парильні, веранди при вході. Спрощена сауна складається з роздягальні-душової та парильні. Найпростіша сауна складається лише з одного приміщення – парильні, вхід до якої здійснюється безпосередньо ззовні. Цей вид сауни не має достатнього рівня комфорту, і його застосовують досить рідко. При будь-якому з названих видів саун бажано облаштувати купальний басейн.

Піч-кам'янку розташовують у кутку біля вхідних дверей. Навколо печі встановлюють захисну огорожу з дощок або рейок. Підводити воду безпосередньо в парильню сауни не треба, оскільки тут не миються. У сучасній сауні найчастіше застосовують металеві печі, які опалюють дровами або електроенергією. 

План сауни має відповідати її функціональному призначенню – він дає змогу чергувати зігрівання й охолодження тіла.

Тому в будь-якій сауні мають бути: передбанник з лавками та вішаками, мийна з душем, парильня з полицями на різних рівнях і піч. Розміри парильні й усієї сауни визначають за кількістю осіб, на яку вона розрахована. Від цього залежить і кількість полиць.

Парильня – основне приміщення сауни. Від ретельності її облаштування залежать комфорт і оздоровча ефективність банних процедур. Мінімальні розміри парильні: довжина 2400 мм, ширина – 2000 мм, висота – 2100 мм. Збільшувати розміри понад зазначені небажано, тому що у великому приміщенні важко підтримувати необхідний температурний режим. Найкращий матеріал для лазні – деревина, яка відзначається теплоємністю і теплопровідністю, дає приємний аромат у приміщенні.

Облаштування підлоги

Будівництво сауни починають з облаштування підлоги. Найчастіше сауну споруджують по залізобетонному перекриттю або бетонній основі підлоги цокольного (підвального) поверху. Підлоги в парильні облаштовують із дощок або з керамічних плиток. Досвід показує, що звична дощана підлога дешевша, її легше зробити, але вона недовговічна. Через кілька років експлуатації дощану підлогу доведеться замінити. Підвищена температура і вологість (при сухій парі підлогу однаково доведеться мити й очищати від забруднень) сприяють процесам гниття і появі неприємного запаху в парильні. Кращий варіант – облицювати підлогу керамічною плиткою. Простота догляду, гігієнічність, довговічність компенсують витрати на неї. Щоправда, кахельна підлога холодна, тому на неї доводиться укладати знімні дерев'яні рейкові ґрати.

Якщо сауна розташована над холодним, неопалюваним приміщенням, то підлогу слід утеплити.

Для утеплення підлоги краще застосувати мінераловатні жорсткі або напівтверді плити, такі як «Paroc», «Rockwool», «Isover» тощо. Потім плити утеплювача закривають звичайною поліетиленовою плівкою й укладають цементно-піщаний розчин марки не нижче М150, товщиною 50 мм. Після набору міцності по сухій стяжці монтують клеєну або фарбувальну гідроізоляцію.

Після цього укладають на підлогу керамічну плитку на водостійкий плитковий клей з ухилом 1–2% до трапу, який монтують біля стіни, де стоїть піч-кам'янка. Потім шви заповнюють затиранням для швів під колір плитки. Слід передбачити гідроізоляцію бетонної підлоги від дерев'яних елементів будівлі.

Монтаж каркаса сауни

Якщо приміщення заздалегідь спроектоване під сауну, то всі елементи каркаса кріплять до стін. Якщо розміри парильні менші за розміри приміщення, то два боки кріплять до стіни, а під два інших боки по кутах майбутніх стін ставлять вертикальні стійки, які зв'язують з іншими частинами каркаса горизонтальними зв'язками. Каркас виготовляють зі соснового бруса розмірами 50х50 і 50х100 мм.

Є два способи облаштування каркаса сауни:складають каркас за місцем з окремих елементів або окремо на рівній поверхні виготовляють стінові панелі, а потім із них збирають каркас.

Розглянемо, як збирають каркас сауни першим способом.

Починають монтаж із нижньої обв'язки, яка складається з чотирьох брусків перерізом 50х50 мм. Обв'язку укладають на місце остаточного монтажу сауни, вивіряють геометричні розміри і горизонтальне положення рулеткою. Рулон пергаміну, який використовують як зовнішній термоізолятор, розкочують зверху вниз по стіні з напуском 10 см і злегка фіксують у кількох точках великими кнопками або цвяхами (по дерев'яних корках, вставлених у заздалегідь висвердлені в стіні отвори). Вертикальні стійки починають встановлювати з одного із задніх кутів. Кут зав'язують із двох брусків 50х50 і 50х100 мм, стійки між собою кріплять цвяхами завдовжки 80 мм з кроком 40–50 см.

Отвір для кріплення стійок свердлять у стіні крізь пергамін по проведених крейдою рисках із кроком 50–70 см і заповнюють дерев'яними корками. Кутові стійки між собою зв'язують верхньою обв’язкою (бруском 50х50 мм). Ще два бруски каркаса встановлюють горизонтально на рівні полиць, які згодом будуть кріпитися до цих брусків. Рівень горизонтальної обв'язки залежатиме від габаритів кам'янки.

У каркасі стін визначають місце для дверей і встановлюють дві стійки 50х100 мм для дверної коробки, а також горизонтальну перемичку над нею для кріплення вагонки. За допомогою шурупів фіксують дверну коробку між стійками. При цьому бік із завісами виставляють по рівню у двох площинах, а протилежний бік – по щільному притвору (дверне полотно після підгонки коробки знімають із завісів і забирають, щоб не пошкодити).

По верхній обв'язці стін кріплять стельові бруски. Якщо висота сауни відповідає висоті приміщення, де її встановлюють, то попередньо до стелі кріплять пергамін. Якщо стеля приміщення вища від стелі сауни, то встановлюють стельові бруски перпендикулярно до обшивки вагонкою. Із зовнішнього боку каркас обшивають дошками зі сосни або модрини, поєднуючи їх у шпунт або внапуск. Щоб зробити каркас стійкішим, дошки розташовують горизонтально.

Прокладання електропроводки

У невеликій сауні освітлення не слід робити дуже яскравим: достатньо потужності 25 Вт, причому світильники мають бути вологозахищені та стійкі до високих температур. Їх найкраще встановити під верхньою полицею з різних боків. При такому положенні освітлення виходить м'яким і рівномірним. Прихильники традиційного розміщення світильників можуть зафіксувати їх на стелі або на стіні, захистивши декоративними ґратами.  

Монтуючи електричне устаткування, слід проконсультуватися з фахівцем-електриком.
Позначивши трасу розкладки проводів якнайнижче по зовнішньому боці каркаса, дроти пропускають у металорукав і кріплять його на елементах каркаса. Проводи в каркасі не повинні мати пошкоджень і з'єднань. Світильники з’єднують паралельно, через вимикач.

Облаштування стін

Стіни сауни споруджують із колод діаметром 200–240 мм чи з брусів товщиною 150–180 мм. Після зведення стін пази конопатять клоччям.

Стіни парильні зсередини обшивають сушеними дошками товщиною 20–30 мм. Як правило, для обшивання стін зі середини використовують осику, липу і кедр, рідше – вільху й тополю. Деревина усіх цих порід – вологостійка, мало схильна до розщеплювання і розколювання, а також має низьку теплоємність, тобто не нагрівається при високій температурі. Крім того, ці породи практично не виділяють смоли. Інші приміщення сауни можна обшивати дошками з деревини будь-якого виду.

При обшиванні внутрішніх поверхонь стін парильні дошки розташовують вертикально і поєднують у паз або у чверть. Під внутрішню обшивку підкладають пароізоляцію з поліетиленової плівки. У верхній частині внутрішньої обшивки поліетиленову плівку потрібно випустити над дошками на 200 мм. Виступаючу частину плівки підгинають і притискають обшивкою стелі. Завдяки цьому досягають хорошої пароізоляції стику стін і стелі парильні.

В інших приміщеннях сауни дошки внутрішньої обшивки також рекомендують розташовувати вертикально, пароізоляції тут не облаштовують. Як утеплювач для каркасно-обшивних стін найчастіше використовують мінераловатну плиту.

Кути будівлі, а також коробки дверей і вікон із зовнішнього та внутрішнього боків обшивають дошками і лиштвою. Зовнішні стіни, на відміну від внутрішніх, покривають оліфою і фарбують.

Облаштування стелі

Стеля сауни складається з балок, підшивки, шару пароізоляції й утеплювача. Балки з бруса або дощок повинні мати висоту 1/20–1/25 прогону і товщину 5–8 см. Їх врубують у верхній вінець зрубу або верхню обв'язку каркаса. Відстань між осями балок 60–100 см.

Перед обшиванням стелі укладають полотна фольги з напуском 5–10 см. Поверх фольги із зовнішнього боку стелі укладають утеплювач. Ним може бути будь-яка мінеральна вата (переважно базальтова), яка не «дихає» і не горить. У жодному випадку як утеплювач не можна використовувати пінопласт. Поверх вати укладають пергамін і зашивають вагонкою або іншим оздоблювальним матеріалом.

Вентиляція

Особливу увагу треба приділити вентиляції парильні. Має бути два вентиляційних отвори – припливний і витяжний. Припливний отвір облаштовують на висоті 300 мм від підлоги поруч із пічкою-кам'янкою.

Для найефективнішої конвекції повітря в сауні по діагоналі на максимально можливій відстані від кам'янки роблять витяжний отвір (його відстань від стелі 300 мм). Таким чином, різниця температур між нижньою і верхньою частинами сауни буде мінімальною.

Площу припливного отвору приймають з розрахунку 24 см² на кожен 1 м³ об’єму парильні. Така ж площа і витяжного отвору. Вентиляційні отвори повинні мати засувки.

Монтаж полиць

Полиці облаштовують у двох рівнях і розташовують під прямим кутом уздовж стін. Це дає змогу найраціональніше використовувати площу приміщення. Можливі й інші варіанти розташування полиць – під прямим кутом уздовж стін на одному рівні; уздовж однієї стіни – на одному рівні.

Настил полиць не має бути суцільним. Просвіт між дошками настилу має становити 1,5–3 см. Це потрібно не тільки для рівномірності освітлення, а й для правильнішої циркуляції повітря в парильні. Усе відпрацьоване повітря виходить у витяжний отвір, а внизу повітря не менш свіже, ніж нагорі, хіба що не таке гаряче і більш вологе.

Для виготовлення каркаса полиць використовують бруски з мінімальним перерізом 40х80 мм. Верхню полицю зазвичай роблять шириною 70 смі довжиною 180 см. Нижню полицю – 40–50 см. Верхню полицю в сауні встановлюють на висоті 105–110 см від підлоги. При висоті сауни 200–210 см цього достатньо, щоб сидіти. Нижню полицю кріплять на висоті 65–70 см від підлоги. Верхня полиця має бути розташована вище за нижню на 40–45 см, щоб за необхідності на ній зручно було сидіти. У маленькій сауні можна встановити полиці та стелю нижче на 10 см, але висота великої сауни має становити 210 см. Таким чином, висоти двох ярусів полиць і стелі чітко визначені та взаємопов'язані. Якщо підняти в сауні стелю вище – погіршаться умови на висоті полиць і збільшиться інтенсивність вентиляції, що може створити труднощі для прогрівання.

Підготовка парної до експлуатації

Перше ввімкнення нагрівача та нагрівання парильні до 50°С виконують при повністю відкритих засувках і дверях. У перший день доводять температуру в парильні до 60°С і підтримують її щонайменше протягом 4 год. На другий день температуру 90°С підтримують 3 год. На третій день після тригодинної експлуатації при 100°С доводять температуру до максимуму на 30–40 хв, періодично підливаючи гарячу воду на камені. На четвертий день парильня буде готова до експлуатації з повним робочим навантаженням.

Інші елементи сауни

Двері в парильню – це дерев'яний каркас, обшитий з двох боків обструганими дошками, з'єднаними у шпунт або у чверть. Між обшивкою поміщають пароізоляцію (з боку парильні) та мінераловатний утеплювач. Двері ретельно підганяють до дверної коробки. Щілини ущільнюють повстяними або поролоновими прокладками. Дверну ручку, щоб уникнути опіків, роблять дерев'яною. Двері в інші приміщення встановлюють звичайні щитові. Двері до сауни мають відчинятися назовні. Їхня мінімальна висота – 1,8 м при ширині 80 см.

Якщо є можливість, то слід зробити вікно, адже природне освітлення завжди краще від штучного. Щоб запобігти втратам тепла, зазвичай вікна у лазні роблять невеликого розміру (300х500 або 500х800 мм) і встановлюють горизонтально. Воно має відчинятися для провітрювання приміщення. Щілини між стулкою і коробкою ущільнюють накладками, встановлюють подвійне скло з гумовими ущільнювачами.

Для створення необхідної температури в парильні застосовують спеціальні електричні печі заводського виготовлення або саморобні дров'яні печі-кам'янки.

Дров'яна металева піч-кам'янка складається з корпусу, димаря і кам'янки. Піч зварюють з листової сталі товщиною 4–5 мм. Дрова спалюють на колосникових ґратах. Для кам'янки підбирають бруківку вулканічного походження. Маса каменів має становити 6–7 кг на 1 м³парилки. Кам'янку для накопичення тепла від спалювання дров розміщують у верхній частині печі.

Сауна у ванній кімнаті

Можна, обладнати сауну у ванній кімнаті. Підготовка приміщення зводиться до обшивання стін і стелі ванної кімнати деревиною, під яку слід укласти паро- й теплоізоляцію. Для обшивання стін і стелі використовують осикові, березові чи липові дошки товщиною 20–25 мм. Усе, що є у ванній кімнаті (раковину, дзеркало, полиці, вішалки, світильник), кріплять на попередні місця поверх обшивки.

Стіни та стелю обшивають традиційною вагонкою або дошками з чвертями. Важливо, щоб стики між дошками перекривалися і не було щілин, інакше вода потраплятиме за обшивку і дошки почнуть інтенсивно гнити. Віддушину у ванній кімнаті слід обладнати засувкою, щоб за потреби її закрити. Стелі обшивають так само, як і стіни.

Після усіх обшивних робіт виготовляють полицю, яку найкраще розмістити над ванною, а отже, її довжина має бути такою самою, як і довжина ванни (1760–1800 мм). Складають полицю з кількох міцних дощок, скріплених стяжками. Висоту її розташування підбирають так, щоб можна було сидіти, не впираючись головою у стелю. У зручному місці на стіні можна закріпити дерев'яні ручки або будь-який інший пристрій, щоб легше було залізти на полицю, а потім і злізти з неї.

Температуру в сауні доводять до 100°С. Щоб уникнути опіків, перед нагріванням з сауни видаляють всі металеві предмети, а водопровідну арматуру прикривають дерев'яними щитами. Необхідно винести звідси і пластмасові предмети, які при високій температурі можуть деформуватися.

Андрій АНДРУШКО

Коментар фахівця

Богдан ШВЕЦЬ, столяр:

– Зовнішні стіни сауни, як правило, зводять із круглого лісу. Для цього рекомендують застосовувати хвойні породи дерев – ялину, сосну тощо. Однак не кожна сосна годиться для будівництва лазні. Фахівці рекомендують вибирати сосну або ялину зі щільною деревиною, яка вбирає мало вологи. Якщо спорудити сауну з більш пористої деревини, то вона може через рік-два почати гнити. Оптимальний діаметр колоди для лазні 20–25 см – тонші колоди втрачатимуть багато тепла, товстіші – громіздкі й незручні у монтажі, вони завдадуть багато клопоту з транспортуванням, обробкою і зберіганням.

Також зовнішні стіни сауни споруджують із сендвіч-панелей на каркасній основі. При цьому простір між двома ДСП заповнюють мінеральною ватою, що забезпечує добре утримання тепла. Зовнішнє і внутрішнє оздоблення виконують на власний розсуд. Поки що такий варіант лазні не дуже популярний, тому що незвичний, зате – найдешевший. При спорудженні такої лазні економлять ще й на фундаменті: оскільки стіни легкі, досить встановити під них дешевий стовпчастий фундамент.

Дерев'яну лазню можна вбудувати в цегляні та бетонні приміщення (при достатній їхній висоті, хорошій вентиляції та дотриманні вимог гідроізоляції). Між стінами сауни з брусів і кам'яними або бетонними стінами будинку слід залишити зазор у 10–15 см, щоб дерево могло «дихати».