Глибинний дренаж ділянки

«Дренажна система може бути глибинного або поверхневого типу. Як правило, якщо грунтові води залягають менше, ніж в 1 метрі від землі, роблять закритий дренаж – це система дрен (каналів), вкладених у ґрунт на певній глибині, які відводять ґрунтові води за межі ділянки. Їх розташування має бути ретельно сплановане з урахуванням особливостей кожної ділянки. Такі системи виготовляють із кераміки, цегли, каменю, азбестоцементу або з пластмаси. Усі вони мають безліч дірочок для проникнення води. Проте на сьогодні керамічні дрени застаріли, азбестоцементні є екологічно небезпечними, цегляні та кам’яні дрени – дорогі. Найбільш популярними нині є пластмасові гнучкі гофровані перфоровані труби різного діаметра. Вони добре гнуться, витримують тиск ґрунту і силу стиснення землі при замерзанні», - розповідає ландшафтний дизайнер Владислав Дутко.

При укладанні дрен під землю їх обкладають піском зі щебенем. Нахил дрен або насос (якщо системи, що відводять воду, розташовані вище рівня води у водоприймальному колодязі) забезпечують рух води. Механічний склад ґрунту, нахили території, глибина залягання ґрунтових вод, наявність прибудов, особливості рослин визначають точну схему дренажної системи. Всі дрени сходяться в колекторну трубу, по якій вода тече до дренажного колодязя (чим складніший рельєф і більша кількість будівель, то більше буде і дренажних колодязів). Із колодязів вода виводиться за межі ділянки. А мул, що осідає в колодязі, легко чиститься.

Під час прокладання дрен для нагляду за рівнем води роблять резервні оглядові колодязі. У них також відстоюються і частинки ґрунту, які потрапляють у систему жолобів. У разі забруднення сильним напором води через колодязі можна почистити всю систему.
Люки колодязів зазвичай декорують або ховають під газоном. Правильно встановлений дренаж може прослужити до 50 років.

Лінійний водовідвід


На деяких ділянках надлишок вологи виникає лише в окрему пору року: у період дощів або коли тане сніг. «Горизонтальний (лінійний) водовідвід призначений для збору та відводу дощових і талих вод, які заливають підвали і утворюють болото на території будинку. Поверхневий (відкритий) дренаж, або, як ще його називають, зливовий водовідвід, – це система відкритих каналів для збору дощових і талих вод. Нахил жене воду по жолобах у магістральний канал, а потім до природної водойми. Жолоби закріплюють цементним розчином і монтують у доріжки. Зверху встановлюють знімні чавунні або сталеві решітки», - пояснює В. Дутко

Найпростіша лінійна система дренажу ділянки – прокладка зливових рівчаків по периметру всієї території на низинній землі. Це забезпечує відносно швидке просихання ділянки після танення снігу і буде перешкоджати потраплянню води з інших ділянок або з дороги.
Якщо місцевість полога, тоді канаву копають на вершині впоперек нахилу. Це знижує рівень ґрунтових вод і не дає воді застоюватись у нижчих шарах. Для збирання води, яка стікає зі схилу, біля основи риють додаткову канаву і з’єднують верхню та нижню додатковим рівчаком.

«Жолоби для лінійного водовідводу роблять із бетону, полімербетону, оцинкованої та нержавіючої сталі, а також із інших ударостійких морозостійких штучних матеріалів (ПВХ, високоміцний поліетилен, поліпропілен). Водозбірні рівчаки встановлюють у траншеї на шар бетону. Наприклад, бетон достатньо довгий період був традиційним матеріалом для виготовлення лінійних водовідвідних систем. Під впливом вологи в умовах зміни температури він практично не руйнується за рахунок незначної пористості матеріалу. Тому термін придатності жолобів з цементного бетону досить великий. Основною перевагою є невелика ціна. Для збільшення терміну експлуатації бетонні жолоби комплектують посилювальними накладками, які приймають на себе всі динамічні навантаження при експлуатації. Елементи систем для поверхневого водовідведення, виготовлені з бетону, тяжчі, ніж елементи полімерних систем, але мало відрізняються за вагою від елементів полімербетонного водовідводу.

Системи водовідведення, виготовлені з полімербетону, відрізняються досить непоганими експлуатаційними якостями. Основною перевагою даного матеріалу є те, що полімерний бетон удвічі міцніший і легший від традиційного цементного. Як показує досвід використання полімербетонних конструкцій у різних підземних комунікаціях, термін експлуатації - більше 30 років. Гладка поверхня каналів із полімербетону здатна забезпечити кращу пропускну здатність і самоочищення, ніж у поверхонь цементобетонну. Але на сьогодні цей матеріал є найбільш дорогим.
Полімерний лінійний водовідвід є на сьогодні найдешевшим матеріалом. Це значна його перевага над бетонними і полімербетонними системами. Також особливістю пластику є його легка вага, яка значно спрощує установлення каналів», - відзначає ландшафтний дизайнер.

На що звертати увагу при купівлі системи водовідводу
Глибинний і поверхневий дренажі виконують різні функції, і відповідно прокладаються на кожній території індивідуально. При цьому спеціалісти враховують конкретні особливості ділянок із забудовами на них, можливості додаткових навантажень на колектори глибинного дренажу. Завжди підкажуть, чи потрібен дренаж, або дощова каналізація для конкретної ділянки.

Але для того, щоб самостійно розібратися в якості дренажних систем, слід дотримуватися певних вимог щодо вибору. «Водовідвід має бути насамперед надійним. Цьому критерію повністю відповідають характеристики полімербетону у поєднанні з чавунними або сталевими решітками. Але я би все-таки радив при купівлі та встановленні систем водовідводу проконсультуватися зі спеціалістом, тому що для забезпечення ефективного відводу води з території необхідно провести гідравлічний розрахунок, який дасть правильне уявлення про систему водовідведення. Також покупцю варто зупинити свій вибір на якісних, перевірених часом марках-виробниках систем водовідводу, які дотримуються усіх необхідних технічних параметрів при виробництві, тобто водовідвід має бути за своїми ознаками довговічним. А довговічність залежить від матеріалу, з якого виготовляється система лінійного водовідводу. Цей матеріал повинен мати дуже низьку гігроскопічність, яка надає системі стійкості до температурних циклів; бути стійким до механічного і хімічного впливу; мати гладку внутрішню поверхню, яка впливає на швидкість руху води», - зауважує Владислав Дутко.

Дар’я БУРА