Добавки вводять у бетони і будівельні розчини з метою:
а) зменшити витрати цементу;
б) покращити якість і технологічні властивості бетонної суміші (легкоукладальність, однорідність, нерозшаровуваність та ін.);
в) регулювати рухливість бетонної суміші в часі, швидкість процесів тужавлення, тверднення та тепловиділення;
г) знизити температуру та тривалість теплової обробки бетонних та залізобетонних виробів, прискорити час розпалублення і завантаження конструкцій при вистоюванні бетону в природних умовах;
д) надати бетону здатності тверднути у зимовий період без обігрівання або прогрівання при охолодженні його до мінусових температур;
е) підвищити міцність і морозостійкість, знизити водо- і газопроникність бетону;
ж) підвищити стійкість бетону і залізобетону в агресивних середовищах;
з) посилити захисну дію бетону щодо сталевої арматури.

Класифікація добавок Відповідно до ДСТУ Б В.2.7-65-97, добавки класифікують за основним ефектом впливу на властивості бетонної суміші й бетону.

Розрізняють 5 класів добавок-модифікаторів:
І – добавки, які регулюють реологічні властивості бетонних сумішей.
ІІ – добавки, які регулюють тужавлення і тверднення бетонної суміші в початковий період після зачинення.
ІІІ – добавки, які регулюють структуру і пористість цементного каменю і бетону.
IV – добавки, які підвищують міцність, корозійну стійкість, непроникність і морозостійкість бетону.
V – добавки, які надають бетонові спеціальних властивостей.

На сьогодні серед великого асортименту добавок для бетону найпоширеніша - комплексний протиморозний та пришвидшувач тверднення – пластифікувальна рідка добавка українського виробника «Комплекс К-5».

Загалом комплексними називають такі добавки до бетону, які містять кілька складових, кожну з яких, як правило, також можна використовувати як окрему добавку.

Добавки поєднують у комплекси для компенсації недоліків окремих складових і посилення ефекту. Так, комплекс двох пластифікаторів для бетону, гідрофільного і гідрофобного типів, дає змогу досягти приблизно однакового пластифікувального ефекту як при низьких, так і при високих витратах цементу, що для окремих добавок проблематично.

Добавка «Комплекс К-5» дозволена для застосування та відповідає вимогам ТУ У В.2.7-24.6-00294349-084-2003. Це рідка добавка (рідина темно-коричневого кольору), що підвищує ранню та марочну цінність бетонів та розчинів, розріджує бетонну суміш. Застосовують її для монолітного, збірного бетону та залізобетонних виробів, усіх видів цементних розчинів. При виробництві цементу – інтенсифікатор помелу, розріджувач шламу. Використовується також для виробництва тротуарної плитки, паркетів дрібноштучних бетонних виробів.

Добавку випробовували у НДІБМВ, є санітарно-гігієнічний висновок Мінохорони України та відповідні дозволи.

Відомими також є добавки-прискорювачі для тверднення бетону. Це електроліти – хлориди, сульфати і нітрати лужних металів і кальцію. Найкраще досліджений хлорид кальцію (ХК) як один з найбільш ефективних прискорювачів тверднення бетону. Його дія спричинена підвищенням розчинності клінкерних мінералів цементу, утворенням комплексних малорозчинних з'єднань, каталітичним і модифікувальним впливом на гідратацію цементу.

Отже, додаткові спеціальні властивості добавок підвищують якість бетону, прискорюють темпи будівництва, а також здешевлюють його.

Ірина ЗАБЛОЦЬКА

Ігор Копач, комерційний директор Дрогобицького бетонного заводу:

- На мій погляд, бетони і будівельні розчини з добавками насамперед повинні відповідати вимогам ГОСТ 26633-91, ДСТУ Б В.2.7-18-95, СН 290-74. Тому вибирати добавки для бетону, до яких висувають спеціальні вимоги щодо довговічності (морозостійкості, корозійної стійкості, водонепроникності тощо), належить за основною агресивною їх дією на бетон. У бетонах, призначених для монолітних конструкцій, і в розчинах, які тверднуть при мінусових температурах навколишнього середовища без обігрівання, необхідно передбачити застосування морозостійких добавок або комплексних добавок на їх основі.

Для одержання бетону з потрібними фізико-технічними властивостями у нього необхідно вводити такі добавки:

• для підвищення міцності - пластифікатори, водоредуційні добавки або прискорювачі тверднення, а також комплексні добавки із зазначених;
• для підвищення морозостійкості - пластифікуючі, повітровбирні або комплексні добавки на їх основі;
• для підвищення непроникності - кольматувальні пори, пластифікувальні, повітровбирні або комплексні добавки на їх основі.

Зауважу, що останнім часом дедалі частіше використовують поліпропіленові волокна (фіброволокно), які є армувальною добавкою до бетонних сумішей та розчинів. Волокна поліпшують властивості суміші, забезпечують вторинне армування й запобігають утворенню тріщин. Фіброволокна слід використовувати у всіх типах бетонних покриттів (як зовнішніх, так і внутрішніх), де необхідно запобігти появі пластичних усадкових тріщин. Дуже часто волокна застосовують у бетонах для виробничих приміщень, у бетонних плитах перекриттів, мостах, монолітних конструкціях, бетонних плитах фундаментів, а також місцях підвищеної сейсмічної активності.

- Нині на ринку є багато різних добавок. У теплому кліматі, наприклад, часто використовуються сповільнювачі твердіння. При виготовленні підлог, які замерзатимуть – відтаватимуть, наприклад, на відкритих майданчиках або у морозильних камерах, рекомендується застосовувати (крім сповільнювачів), тільки повітропоглинальні реагенти. Для полегшення укладання бетону застосовують пластифікатори і суперпластифікатори. Для бетонування в ґрунтах, насичених водою, а також для будівництва басейнів і резервуарів застосовують добавки, що підвищують у кілька разів водонепроникність бетону.

Добавки до бетону відіграють подвійну роль – прискорюють його тверднення в початковий період і знижують температуру замерзання води, збільшуючи таким чином тривалість тверднення до замерзання. Для цього найчастіше використовують електроліти. Якщо бетонну суміш попередньо розігрівають, то добавки зазвичай потрібно не більше 5% від маси цементу. При використанні "холодного" бетону вміст добавки може досягати 10...15%. А от добавки-пластифікатори та суперпластифікатори бетонних сумішей застосовують для підвищення рухливості бетонної суміші без змін витрати води, наприклад, коли необхідно одержати рухливі або литі бетонні суміші, щоб забезпечити достатнє ущільнення бетону і транспортувати суміш до місця укладання бетононасосом.

Нині часто у своїй роботі ми використовуємо армувальну добавку до бетонних сумішей та розчинів - фіброволокно.

Використання фібри (поліпропіленового волокна) перетворює бетон на більш пластичний і зносостійкий матеріал. Вона унеможливлює ремонтні роботи у важкодоступних місцях пошкоджених поверхонь і конструкцій, де армування металевими виробами, або їхня часткова заміна новими неможливі. Сучасні високотехнологічні види фібри легко вводити і перемішування в бетонній суміші, що, своєю чергою, дає змогу використовувати технологічне устаткування, яке застосовується під час виготовлення звичайних бетонів. При цьому можна отримати фібробетонні суміші високої рухливості. Практика свідчить, що фібробетон є універсальним будівельним матеріалом, який широко застосовують у різних сферах будівництва.

Переваги бетону із ППВ полягають у кращому зчепленні бетонної суміші, що запобігає розтіканню й прискорює його укладання. При високому дозуванні довших волокон, його міцність може зрівнятись з бетоном, що містить 25–30 кг сталевої арматури.

- Упродовж всього життя я керувався таким загальновідомим правилом: що природно, те нешкідливо для здоров’я. Тому з деяким острахом та обережністю ставлюся до різних модифікаторів, особливо у харчуванні. Щодо добавок до бетону, то мушу зізнатися, що за порадою фахівців використовую у будівництві свого будинку комплексні добавки. Насамперед застосовую їх з метою посилення захисної дії бетону щодо сталевої арматури, ну і, звісно ж, при цьому суттєво зменшуються витрати цементу, що заощаджує кошти. Знаю, що до бетону на будівництві мого будинку у бетонозмішувач разом з водою додають рідину темно-коричневого кольору (це добавка «Комплекс-К5») через дозатор води.