Басейн біля вашого дому

Якщо немає поблизу природної водойми, мешканці приватних будинків часто на своїй ділянці облаштовують невеликий плавальний басейн, щоб у спекотний день трохи поплавати, дати змогу похлюпатися дітям або хоча б зануритися у воду.

Особливості басейнів на ділянці
Штучний басейн має переваги порівняно із природними водоймами – озерцем чи ставком. Адже вода в природній водоймі може цвісти, пахнути, а отже, стане непридатною для купання. Відкритий басейн майже повністю відтворює природну водойму: тут і сонце над головою, і рослинність навколо. Крім того, можна контролювати стан води у ньому.
Щоб уникнути помилок,  слід заздалегідь підготувати проект басейну з урахуванням місцевих кліматичних умов.

Для басейну зазвичай обирають на ділянці відкрите для сонця місце, розташоване далеко від насаджень рослин. Верхній край басейну розташовують на рівні землі, він має брівку, щоб вода під час дощу не стікала в чашу басейну.
Басейн може бути будь-якої форми, але що вона простіша, то менше витрат. Зазвичай готують котлован у вигляді прямокутника, довжина якого приблизно вдвічі більша від ширини. На невеликій ділянці землі довжина басейну може мати, наприклад, 4–5 м, ширина – 2–2,5м, а глибина – 1,1–1,5 м.
Облаштовуючи басейн для дітей, дно вирівнюють так, щоб глибина поступово збільшувалася до 60 см, або ж роблять дитячий басейн з однаковою невеликою глибиною.

Будь-який басейн можна декорувати. Елементами дизайну можуть слугувати, наприклад, зелені насадження (фруктові дерева, клумби з квітами, квітучі рослини тощо). Можна прокласти доріжку від басейну до будинку, яка б гармоніювала з навколишнім ландшафтом, дизайном будинку, внутрішнього дворика і самого басейну. За допомогою фонтанів, каскадів, ставків і водоспадів можна доповнити загальну картину навколо басейну або приховати його від сторонніх очей. Розміщувати та облаштовувати басейн варто було б так, щоб він гармоніював з будинком та навколобудинковим ландшафтом.
Вибір місця розташування
Місце розташування басейну на ділянці є дуже важливим. Басейн треба облаштовувати на відкритому майданчику, щоб опале листя або хвоя не засмічували його. Також необхідно врахувати те, що навколо басейну буде зона відпочинку, а для цього потрібна додаткова площа, – як мінімум по 2–3 м у кожен бік від краю басейну. Не слід розташовувати басейн надто далеко від будинку. По-перше, якщо йтиме дощ, то треба буде пробігти чималу відстань до будинку, щоб сховатися. По-друге, необхідно затратити більше коштів на подовження комунікацій від будинку до басейну (більше проводів, труб, плитки тощо).

Класифікація басейнів
Залежно від місця розміщення басейни поділяють на:

1. відкриті, які розташовують безпосередньо на вулиці, поза домом або будівлею, вони можуть бути накриті козирком, тентом тощо. Призначені для використання в теплу пору року (якщо басейн з підігрівом, то у ньому можна купатися від ранньої весни до пізньої осені);
2. закриті, які розміщені всередині приміщенні – в будинку, сауні, в окремому приміщенні.

За способом розміщення басейни поділяють на:

1. занурені – верхній край басейну виступає над рівнем землі максимум на 10 см;
2. частково занурені – дно басейну наполовину чи частково розміщене нижче від позначки землі;
3. не занурені – басейни розташовані на поверхні землі.

За матеріалом виготовлення чаші басейни поділяють на:

1. залізобетонні, виготовлені з важкого бетону (класу В25–В30) й армовані арматурою;
2. поліпропіленові, з екологічно чистого, твердого і міцного пластику товщиною 3–5 см. Зварена з поліпропілену чаша повністю герметична і не потребує гідроізоляційних робіт та додаткового оздоблення;
3. металеві;
4. пластикові.

За принципом роботи системи водопідготовки басейни поділяють на:

1. проточні (проточний водообмін);
2. рециркуляційні (з рециркуляційною схемою водообміну, вони найпоширеніші).

Рециркуляційні басейни поділяють на:

1. скімерні – воду подають через форсунки, які встановлені в стінці чаші, а забір води здійснюють за допомогою скімерів. Завдяки конструкції скімера, воду в систему очищення забирають з поверхні (таким чином, очищається верхній шар води), а завдяки рециркуляції (очищена, за допомогою спеціального фільтру, вода з форсунок повертається знову в басейн) очищається вся маса води;
2. переливні – по периметру басейну облаштований борт, через який зайва вода переливається і стікає в переливний жолоб, а звідти самопливом тече у переливну ємність. Переливними в основному облаштовують басейни загального користування, аквапарки тощо.

Де брати і зливати воду
Воду можна брати із розташованого поблизу природного водоймища, яке має бути якщо не ідеально чистим, то хоча б екологічно безпечним. І добре, якщо трубу не треба тягнути далеко, – це ускладнюватиме прокачування. Труднощі можуть виникнути, якщо насосне обладнання розташувати далі ніж 15 м від чаші. Не менш серйозна проблема – злив використаної води наприкінці сезону. Можна спрямувати воду в яр, по якому протікають паводкові води, можна в природну водойму – аби тільки не на ділянку. Об’єм басейну зазвичай немаленький, і ввібрана в ґрунт вода заболочуватиме ділянки.
Басейн зазвичай наповнюють водою з водопроводу, а якщо його немає – з колодязя насосом.
Зливають воду з басейну в кювет або яр, в приямку біля басейну ставлять вентиль, засувку або корковий кран. Якщо поблизу немає яру (кювету), воду зливають у викопаний поблизу водопоглинальний колодязь діаметром 80–100 см. Стінки колодязя роблять з червоної цегли, в нижніх рядах її укладають з проміжками, щоб в щілини просочувалася вода. Дно колодязя опускають нижче від дна басейну приблизно на 1 м (бажано дійти до водоносного піщаного шару) і ущільнюють каменем без розчину.

Бажано, щоб товщина бетонного шару (дна) була не меншою, ніж 25 см. Чаша має бути надійно гідроізольована. Дно басейну облаштовують з монолітного залізобетону. Склад бетону – 1:1,5:3,5 (1 частина цементу марки М300, 1,5 частини щебеню і 3,5 частини піску). Знадобиться арматура діаметром 8–10 мм, яку з'єднують зварюванням у сітку з комірками від 150х150 до 250 х 250 мм.

Товщина стінок басейну має бути не менше 300 мм, армують стінки арматурою діаметром 8–10 мм. Бетон безперервно рухають, протикаючи металевим стрижнем, при твердненні потроху поливають, а в холодну пору захищають. Через тиждень знімають опалубку, ретельно зашпаровують порожнини цементним розчином. По ще сируватому бетоні наносять тонкий шар цементного розчину і потім виконують залізнення – посипають поверхню цементним порошком і ретельно його затирають.
Оздоблюють бетонний басейн керамічною плиткою, плівкою-лайнером або спеціальними гідроізолювальними матеріалами, після нанесення яких можна наливати воду у басейн.
Іноді для стінок і дна басейну використовують збірний залізобетон, але тоді доводиться мати справу з різними за формою і розмірами деталями і використовувати підіймальні механізми.
Металевий кесонний басейн
Ще більш витратний варіант – кесонний басейн. Якщо під час вишукувальних робіт було встановлено, що рівень ґрунтових вод підходить дуже близько до поверхні, то для облаштування басейну знадобиться кесон – зварна міцна монолітна металева чаша, через яку не зможе проникнути волога. На дно виритого котловану спочатку укладають масивну залізобетонну плиту, а на неї встановлюють кесон, захищений зовні спеціальною обмазкою. Простір між чашею і стінами котловану заливають бетоном. Внутрішню поверхню кесона покривають штукатуркою, шаром гідроізоляції й опоряджують.

Секційний басейн
Секційні басейни бувають збірно-розбірні і збірно-стаціонарні. У першому випадку в заздалегідь підготовленому котловані (глибиною під чашу або наполовину) весною складають конструкцію із секцій, яку з настанням тепла заповнюють водою. Восени такий басейн розбирають і ховають секції до наступного сезону. Збірно-стаціонарні басейни складають раз і назавжди, тому секції для них виготовляють з міцних і стійких до корозії матеріалів. Секції мають коробчасту конструкцію з ребрами жорсткості, які підвищують несучу здатність чаші. Оскільки такі конструкції виготовляють на замовлення, басейни можуть бути будь-якої форми і розміру. Споруджують їх порівняно швидко. Їх об’єм може сягати 250 м3, що дає змогу купатися досить великою компанією.

Готова пластмасова чаша
Можна купити готові басейни – фасонні вироби з пластмаси, які бувають різної форми. Дно також може бути виконане по різному – з однією чи кількома сходинками, розташованими на різній глибині. Міцність виробу залежить від матеріалу, з якого він виготовлений. Форми з цупкого поліетилену менш міцні: як правило, через кілька сезонів їх треба міняти. Довговічніші чаші з поліестерів, зміцнених скловолокном. Перед установленням чаші треба викопати заглиблення, яке має бути глибшим за чашу на 10–15 см. Стінки котловану повинні мати форму, якомога ближчу до конфігурації готової чаші. На дні заглиблення укладають шар піску товщиною 15 см і трамбують його. Потім форму з пластмаси вміщують у котлован і на третину наповнюють водою.

Після того, як чаша буде виставлена за рівнем, простір між стінами чаші та котлованом заповнюють піском (також на висоту третини чаші). Пісок ущільнюють, поливаючи його водою (вода не має перевищувати рівня дзеркала води у чаші). Таким чином, досипаючи навколо чаші пісок і доливаючи у неї воду, садять чашу в ґрунт. Пісок має щільно прилягати до стін чаші: якщо в якомусь місці утвориться порожнина, пластмаса під вагою води може здеформуватись і тріснути. Також вона може тріснути і при значному перепаді температур (наприклад, при великому морозі).

Поліпропіленовий басейн
Поліпропілен забезпечує повну гідроізоляцію, герметичність та високу й довговічну якість покриття чаші басейну будь-якої форми. Матеріал не потребує ніякого додаткового оздоблення, а це дає змогу значно знизити вартість басейна в цілому. При заливанні бетоном порожнин навколо чаші, не потрібно додаткової опалубки (нею є самі стінки басейну, виготовлені з поліпропілену). За рахунок низької теплопровідності та високої якості гідроізоляції, немає потреби додатково застосовувати теплоізоляційні та водонепроникні матеріали, що дає змогу суттєво знизити витрати на енергоносії при нагріванні води та дорогі ізоляційні матеріали.

Догляд за чашею басейну дуже простий. Легкість і швидкість монтажу (чашу басейну розміром 4х8 м. виготовляють протягом  2-3 робочих днів) дає змогу робити басейни всередині приміщення і на вулиці. Якщо поліпропіленовий басейн відкритий, то зливати воду на зиму з нього не потрібно: поліпропілен витримує перепади температури, властиві нашому клімату. Якщо ж встановити над відкритим басейном накриття (павільйон) і систему обігріву, то ним можна користуватися і взимку. Теплоізоляція стінок і дна поліпропіленового басейну настільки висока, що вода в ньому залишається теплою на тривалий термін.

Басейни з чашею, розташованою на поверхні
Іноді риття котловану технічно не можливе або вкрай не бажане. У такому випадку можна облаштувати басейн на поверхні землі. Несучу основу басейну становить каркас. Об’єм такого сезонного басейну становить від 5 до 25 м3. При бажанні в збірно-розбірному басейні можна встановити обладнання для підігрівання води, а також ефектне підсвічування, а також навісну-фільтрувальну установку.
Можна облаштувати басейн, якщо споруджений каркас (наприклад збитий з дощок або плит OSB) вистелити плівкою-лайнером. 
Надувні басейни
У заміських умовах можна використовувати надувний басейн, виготовлений зі здвоєної міцної ПВХ-плівки. Майданчик під такий басейн потрібно як слід очистити від каміння, сучків та інших предметів, які можуть пошкодити плівку. Чашу накачують повітрям, зазвичай за допомогою автомобільного насоса, потім наповнюють водою – і можна купатися. Після закінчення купального сезону воду з такого басейну зливають, його здувають і зберігають до наступного літа.

Перевагою таких басейнів є те, що вони недорогі й зручні, їх легко перевозити і переносити з місця на місце, не потрібно затрачати багато часу на встановлення, а вода в них швидко прогрівається сонцем. Основа конструкції таких басейнів – металева арматура, обтягнута синтетичними матеріалами. Для встановлення басейну готують майданчик, засипають його піском товщиною 5–10 см (для кращої стійкості ємності). Потім з'єднують з поливальним шлангом вхідний отвір басейну і заповнюють бордюри повітрям або піском. Спеціальною заслінкою закривають вхідний отвір і після цього наливають воду.
Надувний басейн – найдешевший. Але він при цьому і найменший, оскільки велика така конструкція ненадійна. Надувні басейни не є достатньо міцними (їх можна пошкодити якимось дрібним гострим предметом). Довжина і ширина надувних басейнів – від 2,5 до 5 м (або в діаметрі, якщо круглі), глибина – від 0,7 до 1,2 м. Дорослі не дуже люблять купатися в таких маленьких басейнах – як правило, їх облаштовують для дітей.

 Пластмасові спа-басейни
Спа-басейни мобільні, їх можна встановити на вулиці в будь-якому місці (такі басейни годяться і для приміщення, наприклад, взимку). Об’єм пластмасової чаші сягає 9000 л – тут можуть розміститися кілька дорослих. Поплавати в спа-басейні собі на втіху, мабуть, не вийде, – зазвичай його використовують як оздоровчий, оскільки в більшості випадків його оснащують гідро- і аеромасажними системами. Крім того, в комплект іноді додають системи очищення і підігрівання води, а також підсвічування. За формою пластикові басейни можуть бути прямокутними і круглими.

Спа-басейни вирізняються хорошими лікувальними і профілактичними властивостями. Це один з найзручніших і практичних басейнів, однак перед будівництвом слід ретельно продумати місце його розташування, а також зручний підхід. При плануванні враховують організацію правильного зливу води, наприклад, при її заміні в або під час дощів. Щоб біля будинку й інших споруд не з’являлися калюжі, забезпечують відведення води, тобто створюють ухил або дренаж у місці встановлення конструкції. Джерело електроенергії (досить потужне), що забезпечує роботу спа (насоса і фільтрувальної системи), має бути недалеко від нього.

Басейн на даху споруд

Андрій АНДРУШКО