Основні переваги металевих водостоків:

1. Міцність елементів.
2. Стійкість до температурних перепадів – здатні витримувати перепади температур від –40°С до +120°С, що дає змогу використовувати такі системи у будь-яких кліматичних умовах.
3. Не потрібно використовувати спеціальні елементи для компенсації лінійного розширення, оскільки металеві системи мають менший коефіцієнт температурного лінійного розширення порівняно з ПВХ водостоками.
4. Стійкість до корозії (у разі оцинкованих водостоків забезпечується двостороннім полімерним покриттям або фарбуванням).

Найпоширенішими полімерними покриттями металевих водостічних систем є пурал і пластізол. Розрізняють максимальну робочу температуру і мінімальну температуру монтажу водостоків. Максимальна робоча температура в кінцевому результаті визначає термін слугування покриття. Якщо умови експлуатації водостоку такі, що максимальна робоча температура є вищою протягом тривалого часу (кількох років), покриття починає розм’якшуватися, деформуватися і вигоряти. Залежно від виду покриття ці характеристики будуть відрізнятися.

Максимальна робоча температура для пуралу — +120°С, для пластізолу — +60°С. Мінімальна температура монтажу — не менш важливий показник. Коли встановлюють водостічну систему, ринви і труби, з яких її монтують, звичайно, піддаються механічним впливам. Якщо температура середовища при цьому нижча від мінімальної температури монтажу, покриття легко може бути пошкодженим, оскільки при низьких температурах воно стає крихким. Для пуралу мінімальна температура монтажу — –15°С, для пластізолу — +10°С. Тобто водостоки з покриттям пластізол можна монтувати лише в теплу пору року, а з покриттям пурал — увесь рік.

Сучасні металеві водостічні системи комплектують достатньою кількістю збірних елементів, тому їх легко монтувати на дахах будь-якої складності, монтаж не потребує використання герметика чи заклепок.

1. Труба водостічна. Призначена для відведення води від водоприймача ринви вздовж фасаду вниз.
2. З’єднувач труб. Для з’єднання відрізків водостічних труб, які не мають з’єднувального раструба.
3. Коліно 60°. Для зміни напрямку водостічної труби.
4. Кріплення труби. Хомут і кріплення з дюбелем. Для кріплення водостічного стояка на фасаді будівлі.
5. Водоприймач. Встановлюють на водостічній ринві. Це елемент водостічної системи, який спрямовує воду з ринви в водостічну трубу.
6. Ринва водостічна. Призначена для збирання дощової та поталої води з покрівлі, а також слугує компенсатором переливання води.
7. Кут ринви внутрішній 90°, 135°. Встановлюють на внутрішніх кутах покрівлі і призначені для зміни напрямку руху води.
8. Кут ринви зовнішній 90°, 135°. Встановлюють на зовнішніх кутах покрівлі.
9. Заглушка універсальна. Встановлюють на торцях ринви.
10. З’єднувач ринви. Призначений для послідовного з’єднання двох ринв або ринви і кута ринви між собою.
11. Гак кріплення ринви довгий. Використовують для монтажу ринв, встановлюють по краю схилу покрівлі. Кріплять до обрешітки або лат.
12. Гак кріплення ринви універсальний. Встановлюють на лобову дошку або на торцеві поверхні крокв.
13. Гак кріплення ринви універсальний із подовжувачем.
14. Трійник 60°. Призначений для з’єднання двох водостічних стояків в один.

На прикладі водостічної системи «STREAM»

Правильний монтаж системи забезпечує швидке і надійне відведення води з поверхні даху протягом усього терміну експлуатації, а також обмеження профілактичних робіт перед очищенням ринв та водостічних труб від опалого листя та сміття.

Загальна інформація

Перед монтажем необхідно перевірити наявність усіх елементів, з яких монтуватимуть систему. Ринва повинна виступати за край площини покрівлі як мінімум на половину свого діаметра. Її рекомендують розміщувати нижче краю даху, щоб не перешкоджати сходженню снігу з покрівлі. Слід дотримуватись ухилу ринв у напрямку до водостічних труб (зниження ринв убік водоприймачів приймають 3—5 мм/м.п.). Внутрішній край ринви може бути вищим від зовнішнього на 6—10 мм.

Монтаж гаків

Для того, щоб правильно прикріпити довгі гаки, на яких розміщуватимуться ринви водостічної системи, спершу слід визначити ухил ринв (приймають 2,5 мм/м.п.), довжину кожного гака, зігнувши його в потрібному місці та пронумерувавши їх, щоб не втратити послідовності їхнього розміщення при монтажі [1](із наближенням гака до водоприймача його довжина буде більшою, тобто кожен наступний гак буде розміщуватися нижче від попереднього, найнижчим (найдовшим) буде гак біля водоприймача). Знаючи перепад висоти ринви, прикріплюють перший й останній гаки, між ними натягують шнур, по якому монтують решту гаків у пронумерованій послідовності. Довгі гаки прикріплюють спеціальними шурупами до лат або обрешітки [2]. При цьому:

• інтервал між гаками повинен становити 60 – 90 см, крайні гаки кріплять на відстані 10 см від краю ринви;
• гак встановлюють з кожного боку кута ринви;
• якщо ринва з обох боків закінчується водостічними трубами, то її ухил забезпечується в обидва боки (до кожного водоприймача) від середини ринви.

Монтаж водоприймачів:

• визначивши розміщення водоприймача, а відтак, і зливної труби, ножицями по металу або ножівкою в цьому ж місці роблять отвір в ринві [3];
• краї отвору загинають так, аби полегшити зливання води до водоприймача;
• водоприймач встановлюють безпосередньо на ринву, при цьому вигнутий край водоприймача кріплять до зовнішнього краю ринви;
• водоприймач притискають до ринви і закріплюють [4].

Ринви із водоприймачами монтують взамок, який є на заздалегідь встановлених гаках у такому порядку: спочатку внутрішній край, згодом — зовнішній. [5] Далі монтують наступні ринви і кути.

Для щільного з’єднання ринв і кутів ринв між собою використовують з’єднувач ринв, з’єднання повинні бути на однаковій відстані між гаками.

З’єднувач ринви монтують на задню частину ринви так, аби гумовий ущільнювач розміщувався на середині стику двох ринв або ринви і кута, після чого з’єднувач замикається на зовнішньому боці ринви [6].

Ринви і кути встановлюють із відступом 2–3 мм між ними для компенсації зміни довжини. Заглушки монтують на кінцях ринви; як ущільнювач використовують силікон; добре притискаючи до ринви, при цьому їх задні краї загинають за ринву [7].

Монтаж водостічної труби

• Лінією на стіні позначають місце кріплення водостічної труби, місце її монтажу і роблять монтажні отвори; хомути кріплення труби монтують за допомогою дюбелів; залежно від матеріалу стін (дерев’яні або цегляні) вибирають відповідне кріплення для водостічної труби; у разі монтажу до утепленої стіни підбирають дюбелі відповідної довжини;
• перший хомут труби встановлюють безпосередньо під коліном, а останній – перед зливом; максимальна відстань між хомутами труби не повинна перевищувати 1–1,5 м;
• на прикріплену трубу набивають з’єднувачі, використовуючи при цьому підкладки з дерева [8];
• на кінці водостічної труби монтують злив (під кутом 60°), у разі відведення води у каналізацію – зливну трубу з фланцем.

Людмила Огородник, менеджер компанії "Комплекс Дах"

Популярність металевих водостоків можна пояснити їхньою довговічністю.

Термін слугування металевих водостоків набагато більший, ніж ринв та труб із ПВХ. Метал за своїми характеристиками стійкіший до впливів зовнішнього середовища (сонця, вітру, дощу, морозу). Монтаж металевих ринв та труб – досить простий процес, єдине, що потрібно враховувати, – це сумісність покрівлі з металом чи міддю. Наприклад, металеві водостічні системи не рекомендовано облаштовувати на дахах з бітумним покриттям, оскільки під впливом зовнішнього середовища, зокрема, високих температур та прямого сонячного світла, виділяються речовини, що згодом при реакції із дощовою водою утворюють кислоти, які роз’їдають захисне металеве покриття. Таким чином захисний шар металу руйнується та іржавіє, що призводить до протікання водостоку.

Варто враховувати, що металеві водостічні системи різних виробників мають різні терміни експлуатації.

При виборі металевих водостоків варто звертати увагу на такі чинники:

• сировина, з якої виготовляють ринви, труби та інші елементи водостоку (оскільки це може бути як перероблений товар, так і початкова сировинна руда. Однозначно краще купувати водостік виготовлений із чистої руди, а не металобрухту, оскільки різні домішки, що потрапляють у метал, негативно впливають на термін слугування водостоку).
• захисний шар (кожна водостічна система має певний захисний шар і від його міцності, залежить якість водостоку. Наприклад, водостічна система "Lindab" шведського виробництва має 8 захисних шарів із зовнішнього та внутрішнього боків);
• надійність та комплектність усіх додаткових елементів (адже, крім ринв і труб, вам необхідні з’єднувачі ринв, заглушки, лійки, коліна, тримачі труб, і ці всі деталі повинні бути якісні та надійні);
• країна-виробник.

Металеві водостічні системи на сьогодні представлені такими торговими марками: "STREAM" (Україна), "TAKOTTA" (Фінляндія), "Struga" (Польща), "SIBA"(Швеція), "Aquasystem"(Німеччина), "Ruukki"(Фінляндія), "Lindab" (Швеція), та ін. Орієнтовна вартість металевої водостічної системи облаштованій на двоскатній покрівлі площею 200м² одноповерхового будинку:

• Stream – 4500 грн.
• SIBA – 5300 грн.
• Struga – 5400 грн.
• Aquasystem – 6000 грн.
• Lindab – 9100 грн.