Базальтова теплоізоляція

В усьому світі спостерігається зростання виробництва теплоізолювальних матеріалів (ТІМ) на основі базальтового волокна. Це обумовлено збільшенням обсягів капітального будівництва теплоенергозберігальних об'єктів, а також перевагою базальтової теплоізоляції над іншими матеріалами за техніко-економічними показниками.

Базальтові утеплювачі на основі базальтових гірських порід екологічно безпечні, необмежені за тривалістю служби та не потребують передчасного ремонту. Базальтовий матеріал вогнестійкий, нерадіаційний, не виділяє шкідливих елементів у навколишнє середовище, його можна застосовувати при температурах від -300 до +900 °С. До того ж, базальтове волокно дає ізолювальним поверхням можливість «дихати».

Мінеральна вата

Якщо взяти за 100% усі застосовувані в будівництві теплоізолювальні матеріали, то на частку мінеральних матеріалів із волокнистим покриттям припадає приблизно 80%.

Мінеральна вата – це ізолювальний матеріал, який отримують із розплаву гірських порід або металургійних шлаків. Він складається з тонких склоподібних волокон і різних неволокнистих включень (крапель силікатного розплаву).

Температуростійкість мінеральної вати становить не менше 600 °С, її щільність – 75-150 кг/м³. Залежно від щільності мінеральну вату випускають трьох марок: 75, 100 та 125.

Мінеральну вату застосовують для теплоізоляції як холодних (до -200 °С), так і гарячих (до 600 °С) поверхонь, найчастіше у вигляді виробів — повсті, матів, напівтвердих і твердих плит, шкаралуп і сегментів. Мінеральну вату використовують також як теплоізолювальну засипку пустотілих стін і покриттів, для цього її попередньо гранулюють (перетворюють у пухкі грудочки).

Мінеральна вата не горить, її не псують гризуни. Але слід пам'ятати, що при роботі з мінеральною ватою необхідно дотримуватися правил безпеки, адже скляні волокна можуть викликати подразнення шкірного покриву та слизової оболонки.

Пухка мінеральна вата – побічний продукт виготовлення мінераловатних виробів (плит, циліндрів, матів). «Обрізки», які залишаються після їхнього виготовлення, подрібнюють у спеціальній машині. Пухка мінеральна вата надходить до споживача в пухкому та сипкому вигляді.

Основна сфера застосування цього теплоізолювального матеріалу – утеплення горищних приміщень, але її успішно використовують і для ізоляції колон, резервуарів та печей, або як набивний матеріал у поліетиленових матах.

Плити з мінеральної вати

Мінеральні плити виробляють розплавлюванням гірських базальтових порід у спеціальних печах при температурі приблизно 15 000 °C. Перевагами цього утеплювача є негорючість (витримує температуру 10 000 °C), екологічність, водовідштовхувальнісь, чудова паропроникність, висока теплоізолювальна здатність.

Мінеральні плити використовують для утеплення підлоги, навісних вентильованих фасадів, похилих і пласких покрівель, поверхонь, покритих штукатуркою.

Перевагою мінеральних плит є також чудова звукоізоляція. До того ж незначна усадка та збереження первісних розмірів дає змогу уникнути появи «містків холоду» на стиках плит.

Легкість використання мінеральних плит забезпечується тим, що вони легко різати ножем або ножівкою. Мінеральні плити виготовляють еластичні або тверді (залежно від цілей застосування).

Крім важкозаймистості, перевагами вітчизняних мінеральних плит є дешевизна та мала вага, а також непридатність для використання у різних сферах. За своїми властивостями вони не поступаються продукції провідних закордонних виробників. Однак у мінеральних плит також є і свої недоліки – це і пил від мінерального волокна, і синтетичні леткі компоненти.

Скловолокно (скляна вата)

Скляна вата – мінеральне волокно, яке за технологією виготовлення та властивостями має багато спільного з мінеральною ватою. Виготовляють скловату зі скляного бою або з тих самих компонентів, що й скло (кварцовий пісок, вапняк або крейда, сода або сульфат натрію).

Цей матеріал має підвищену хімічну стійкість, не горить і не тліє, а його щільність у пухкому стані не перевищує 130 кг/м³. Скловата майже не зменшує свого об’єму (не сідає) у процесі експлуатації, а її волокна не руйнуються навіть при тривалій вібрації. Вона добре поглинає звук, морозостійка. Шар скловати завтовшки 5 см забезпечує такий самий термічний опір, як і цегляна стіна товщиною 1 м. Порівняно з мінеральною ватою, довжина волокон якої зазвичай становить лише 1,5 см, волокна скляної вати довші і вони досягають 15 см. Скловолокно більш пружне. Це полегшує його зберігання, а також транспортування на значні відстані. Варто зазначити, що міцність волокон скляної вати вища, а температуростійкість нижча, ніж мінеральної вати (+450 °С).

Скловолокно виготовляють у вигляді плит і матів. У процесі виробництва на плити наклеюють склополотно, що дає змогу застосовувати їх для утеплення систем навісних вентильованих фасадів будинків, адже склополотно надійно захищає від вітру й утримує тепло. Мати ж відрізняються від плит в основному лише тим, що дають змогу установлювати теплоізоляцію на великих площах без розривів, відповідно зменшуючи кількість стиків між теплоізолювальними матеріалами. У результаті суттєво знижується ймовірність проникнення холодного повітря між стиками плит (так званими «містками холоду»).

Скловолокно є «дихаючим» матеріалом, тому що пропускає пару, а це забезпечує довговічність утепленого ним будинку.

Цей матеріал звукоізолювальний, стійкий, а при обробленні спеціальними розчинами може навіть відлякувати шкідників.

Скляну вату застосовують для утеплення підлоги, стелі підвалів, внутрішніх перегородок, а також вентильованих фасадів, покрівель тощо, всюди, де необхідні не тільки теплоізоляція, але і вітрозахист. Завдяки пружності скловолокно часто застосовують для утеплення важкодоступних поверхонь.

Керамзит

Керамзит на 100% складається з термічно обробленої глини. У перекладі з грецької «керамзит» означає «випалена глина». Це легкий пористий матеріал, який за зовнішнім виглядом нагадує гравій (гранули переважно круглої або овальної форми, різні за розміром), тому часто його називають керамзитовим гравієм.

Керамзит «дихає», регулюючи вологість повітря у приміщенні. Цей матеріал довговічний, волого-, морозо- та кислотостійкий, має чудові тепло- та звукопоглинальні властивості, не горить і не тоне у воді. Керамзит зручний у роботі, адже легко заповнює будь-яку форму. Єдиний недолік керамзиту – трудомісткість (потребує спеціальної вантажопідйомної техніки).

Деревоволокнисті плити

Цей листовий матеріал виробляють способом гарячого пресування або сушіння пропареної та подрібненої деревинної сировини з додаванням з’єднувальних і спеціальних компонентів. Серед переваг цього матеріалу – екологічність і дешевизна. До недоліків належить те, що деревоволокнисті плити – це займистий матеріал, який, окрім того, піддається гниттю.

Ековата

Це пухкий, надзвичайно легкий теплоізолювальний матеріал, який складається з обробленої целюлози (81%), антипірену (борної кислоти) (12%) та антисептика (7%). Завдяки високому вмісту целюлози ековата створює приємний мікроклімат у приміщенні, не пропускає тепло, має високу вогнестійкість і звукоізоляцію, незначну повітропроникність (завдяки малим розмірам волокон затримує повітря), довговічна.

Ольга БОЧКО