Систему каналізації у будинку облаштовують відповідно до геологічних і гідротехнічних умов місцевості та з урахуванням ймовірності загрози  забруднення ґрунту і водоносних горизонтів, які є джерелом водопостачання.

 Місцем для відведення та накопичення стічних вод може бути вигрібна яма або резервуар (септик).

Вигрібна яма

Вигрібна яма – традиційний, однак трохи застарілий спосіб облаштування каналізації.

Це найпростіша гідротехнічна споруда, призначена для накопичення стічних вод у спеціальну підземну конструкцію.

Вигрібну яму викопують із розрахунку не менше 0,5 м³на особу. Середні її розміри: довжина 2,5–3 м, ширина – 0,8–1 м, глибина – 1,5 м. Стіни вигрібної ями облаштовують з цегли, каменю або бетону. Із зовнішнього боку стіни вигрібної ями ізолюють. Дно ями роблять з ухилом у бік ревізійного люка, а зверху бетонують. Люк для очищення повинен мати дві щільні кришки, одну з яких розташовують над перекриттям, другу – на рівні землі. Очищають вигрібну яму по мірі її наповнення  за допомогою  спеціальної асенізаційної машини. Ємнісні характеристики вигрібної ями залежать від кількості стічних вод і кількості мешканців у будинку.

Сучасні способи очищення  стічних вод

Сучасні системи очищення побутових стічних вод поділяють на дві основні групи. Перша група – це септики, в яких процес очищення відбувається завдяки відстоюванню, біологічно активним мікроорганізмам і фільтрувальним властивостям ґрунту.

Друга група – пристрої глибокого біологічного очищення мембранним методом.

Септик

Безпечним і технологічним варіантом облаштування каналізації у будинку вважають накопичувальний резервуар – септик.

Септик – підземний відстійник для механічного очищення побутових стоків шляхом відстоювання з анаеробним зброджуванням осаду.

Є проточні і непроточні резервуари.

Робота проточного полягає у тому, що спочатку стоки з будинку потрапляють у септик, потім у розподільний колодязь і далі на поле фільтрації. Очищена на полі фільтрації вода через труби потрапляє у колекторний колодязь, а потім у ґрунт.

Колекторний (фільтрувальний) колодязь – це споруда із герметичними стінками, на дно якої укладають гравій і пісок. Це, фактично, спрощений варіант фільтраційного поля, проходячи через яке, вода очищується.

Облаштування фільтраційного поля доочищення вважають економічним та ефективним способом, якщо будинок розташований на піщаних ґрунтах. Фільтраційне поле – це кілька траншей завширшки приблизно 1 м і заглибшки 900 мм. У ці траншеї укладають труби, що ведуть від септика, а потім засипають їх шаром щебеню завтовшки приблизно 400 мм. Зверху на щебінь укладають ґрунт.

Дно колодязя, як і будь-яке фільтраційне поле, з часом замулюється, на що впливає обсяг стоків та їх склад (кількість жиру, мийних засобів).

Щоб очистити воду в проточному септику, використовують біопрепарати, які розчиняють залишки органічних речовин. А щоб видалити стоки з непроточного септика, викликають асенізаційну машину, яка вивозить їх до місця утилізації.

Біологічний метод очищення вважають ефективним завдяки властивостям мікроорганізмів. Велика кількість органічних речовин, що містяться у стічних водах, є сприятливим середовищем для бактерій, які поглинають їх. У процесі «дихання» мікроорганізмів ці речовини окислюються і розпадаються на менші, нешкідливі частки. Як наслідок, після такого очищення вода перестає загнивати, стає прозорою і чистішою.

Очищення стічних вод за допомогою септика має багато переваг, проте, є й недоліки. Наприклад, застосування способу підземної фільтрації можливе лише при глибокому рівні залягання ґрунтових вод (не менше 2,5 м).

Окрім того,для фільтрації стоків підходять не всі типи ґрунтів. Ідеальний варіант – піщаний ґрунт, а глина і суглинки малопридатні для септичного методу очищення.

При виборі місця для встановлення резервуара слід керуватися відповідними інструкціями і нормами. Перш за все, це СНіП 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди» і державний стандарт «Інженерне обладнання для відведення стічних вод». Згідно з цими документами, резервуари для стічних вод мають бути розташовані поза будівлею на відповідній відстані.

Автономна система каналізації приватного будинку

- стік від умивальника;

- вентиляційна труба;

- стік від унітазу;

- каналізаційний стояк;

- стік від кухонної раковини;

- вентиляція септика;

- септик;

- труба для відведення стоків у септик.

Вимоги до септика:
- ємність має дорівнювати чотирьом добовим витратам води (в середньому не менше6 м³); - правильна геометрія для забезпечення ефективного і легкого шляху стічних вод; - мінімальна глибина септика – 1,2 м;
- мінімальна відстань між дзеркалом води і кришкою септика – 30 см; - добра теплоізоляція.

Види септиків

Відстійник септика може бути виготовлений із різних матеріалів – поліетилену, пластику, металу або бетону.

Полімерні септики – найдешевші, легкі й прості у встановленні. Можна без перебільшення стверджувати, що це – найдовговічніший матеріал для ємностей і труб. Пластикові септики герметичні, що унеможливлює проникнення ґрунтових і талих вод. Однак полімерні септики частіше від інших піддаються впливам зовнішнього середовища. Окрім того, ненавантажений стоками і легкий септик у разі підвищення рівня ґрунтових вод може бути виштовхнутим на поверхню.

Оскільки септик закопують у землю, а розподільні труби, які відводять стоки до фільтраційних полів і траншей, зазвичай розташовують вище, необхідно використовувати насос, який суттєво впливає на ефективність роботи очисної системи.

Металеві септикиміцніші, проте, вони значно важчі від полімерних, тому для встановлення такої ємності для накопичення стічних вод потрібен будівельний кран. Зазвичай металеві септики піддаються корозії як зовні, так і зсередини. Навіть за допомогою захисних покриттів металевий бак не вдасться надовго вберегти від іржавіння. Септик з «нержавійки»  коштуватиме в півтора разу дорожче, ніж септик зі звичайної сталі.

Бетонні септики

Бетон не іржавіє і не виштовхується із землі ґрунтовими водами, проте вага конструкції суттєво ускладнює і здорожчує монтаж, а верхня частина бетонної конструкції може руйнуватися під дією вологи. Окрім того, бетон – матеріал гігроскопічний і потребує якісної гідроізоляції.

Мембранний метод очищення

Нині власники приватних будинків все частіше обирають новий, порівняно ефективніший спосіб очищення побутових стічних вод – мембранний. Ця система також багатоступенева.

Спочатку стоки проходять через спеціальні ґрати, які затримують великі частки відходів (сміття збирається в спеціальний контейнер). Потім брудна вода потрапляє у відстійник, який, аналогічно септику, може бути з пластику, металу або бетону. У ньому відбувається бродіння й осідають важкі фракції. Але на цьому очищення не завершується, оскільки у воді ще залишаються біологічно активні шкідливі речовини. Далі, за допомогою насоса, стічні води потрапляють до пристрою з очищувальними мембранами. Отвори в мембранах настільки маленькі, що шкідливі речовини затримуються на них, не потрапляючи в ґрунт та воду.
Установка з фільтраційними мембранами очищується самостійно. Коли у пристрої підвищується тиск (через засміченням системи фільтрації), спеціальний блок автоматично вмикає режим самоочищення. Після цього мембрана знову починає працювати у звичайному режимі і далі фільтрує стічні води.
Перевагою мембранної системи фільтраціївважають те, що завдяки високому ступеню біологічного очищення її можна встановити незалежно від типу і властивостей ґрунту на прибудинковій ділянці.

Після очищення стоків мембранним способом воду можна використовувати для побутових потреб і поливання.
Мабуть, єдиним недоліком систем глибокого біологічного очищення стічних вод є їх неекономічність, оскільки коштує подібне обладнання значно дорожче, ніж септики. Окрім того, установки працюють від електромережі, хоча за відсутності надходження стічних вод деякі з них автоматично переходять в уповільнений режим роботи.

Навіть очищені на 95–99% побутові стоки можуть містити хвороботворні бактерії, тому цю воду не можна використовувати для пиття або приготування їжі. За нормами санітарно-епідеміологічної служби, очищені побутові стоки мають пройти додаткову дезінфекцію – хлорування або ультрафіолетове опромінення. Лише після цього цю воду можна використовувати повторно.

Сучасні методи очищення каналізаційних і побутових стоків, безумовно, дають змогу убезпечити ґрунт, підземні води та водоймища від забруднень. Чистішими вони стають після того, як пройшли первинне біологічне очищення в септику і вторинне – на фільтраційному полі, яке облаштовують в ґрунті, або пройшовши через дрібні отвори мембранної установки. Однак варто пам’ятати, що їх ефективніше використовувати комплексно. 

У випадку аварії
Якщо забруднилася труба, яка підводить стоки до резервуару?

Для усунення аварії необхідно викликати бригаду фахівців, які мають у своєму розпорядженні робоче і захисне оснащення.  Незважаючи на захисне екіпірування, у резервуар опускаються лише у виняткових випадках.

Перед початком ремонтних робіт необхідно викликати асенізаційний автомобіль для ретельного очищення септика від стоків, після чого його провентилювати.

Якщо труби системи каналізації приватного будинку закупорилися, то використовують певні методи очищення. Перший – промивання труби, що відводить стоки до каналізації, водою під великим тиском (6–8  МПа), що дає  змогу ретельно очистити внутрішню поверхню труби від осаду.
Другий – використання троса з йоржем або пружини з електроприводом, які поступово вкручують у засмічену трубу.
Іншим ефективним і неруйнівним для каналізації способом усунення закупорювання є використання одноразової дози ефективних біопрепаратів, які обирають з урахуванням ділянки очищення системи каналізації та складу стоків.

Олександр ФІНЬКО