1. Підготовка стяжки
2. Монтаж фанери
3. Укладання паркету

2. Підготовка поверхні
Правильно підготовлена поверхня відіграє велику роль у якісному укладанні паркету. Цементна поверхня повинна бути рівною, міцною й сухою. Стяжка вважається рівною, якщо перепад на двох метрах становить менше 2 мм. Міцність бетонної/цементної стяжки – дуже важливий чинник у технології укладання паркету. Щоб уникнути відшарування паркетного пирога від цементної стяжки, її міцність на відрив повинна становити не менше ніж 25 Мра. Порівняно дешевим і простим методом є випробування за допомогою металевого керна. На стяжці креслимо решітку з розмірами комірки 10 см Поверхня вважається міцною, якщо у місцях перетину ліній не викришується пісок.
Вологість поверхні не повинна перевищувати 2%. Вологість вимірюють спеціальним карбідним приладом (СМ). Часто паркетники для вимірювання вологості застосовують електронний інструмент. Однак цей прилад має багато недоліків. Для хорошої адгезії клею, яким приклеюватимуть фанеру до стяжки, необхідно заґрунтувати поверхню. Тип ґрунтовки повинен відповідати типу клею: при використанні каучукового клею для приклеювання фанери потрібна  каучукова ґрунтовка на основі розчинників (наприклад, ARTELIT SB-212). Ґрунтовку наносять спеціальним валиком.

3. Монтаж фанери
Після висихання ґрунтовки (близько 6–8 год) можна приклеювати фанеру. Якщо вологість поверхні вища 2%, максимально 4%, необхідно обов’язково облаштувати гідроізоляційний бар’єр. Для цього використовують по-ліуретанову ґрунтовку (на-приклад, ARTELIT РВ-232). Її наносять валиком двома шарами з перервою 1 год. Невисохлий другий шар ґрунтовки посипають кварцовим піском для покращення адгезії клею. Після висихання ґрунтовки залишки неприклеєного піску видаляють за допомогою порохотяга. Після нанесення гідробар’єра використовують тільки поліуретановий клей (наприклад, ARTELIT РВ-130, ARTELIT РВ-140).
При укладанні паркету використовують вологостійку фанеру розміром 1,5х1,5 м і товщиною від 12 мм. Лист фанери потрібно розпиляти на чотири однакові частини. Важливо пам’ятати, що при монтажі фанери слід залишати компенсаційний шов між листами фанери шириною близько 0,5 см, а між листом і стіною – близько 1,5 см. Часто паркетники монтують фанеру без приклеювання, прикручуючи до стяжки за допомогою шурупів. При цій технології ґрунтовку використовувати необов’язково. Така технологія дешевша, однак під час експлуатації паркетної підлоги призводить до скрипіння, оскільки неприкріплена фанера прогинається під навантаженням. Щоб уникнути цього, професіонали монтують фанеру за допомогою клею й шурупів. Для приклеювання застосовують каучуковий клей ARTELIT RВ-112. Клей наносять за допомогою шпателів В2 або ВЗ, якщо поверхня нерівна.
Для приклеювання фанери можна також використовувати водні клеї на основі дисперсії ПВА (наприклад, ARTELIT WB-120).
Після нанесення клею укладають лист фанери, просвердлюють отвори для дюбелів і закріплюють шурупами. Для монтажу одного фанерного листа (0,75х0,75 м)  використовують мінімум 9 шурупів. Отвори під шурупи слід роззенкувати, щоб утопити капелюшки у фанері. Після висихання клею (мінімум 48 год) для кращої адгезії фанеру потрібно відшліфувати й заґрунтувати. Є технологія укладання фанери по лагах, при якій листи фанери укладають двома шарами з перекриттям компенсаційних швів.

4. Укладання перкету
Клепки паркету перед укладанням потрібно зберігати кілька днів у приміщенні, де їх приклеюватимуть. Важливо, щоб вологість деревини відповідала параметрам відносної вологості приміщення й температури, як зазначено в таблиці. Вологість паркету вимірюють електронним вологоміром, і вона повинна становити 7-11% (залежно від вологості повітря у приміщенні, де укладатимуть паркет).
Клепки паркету укладають перпендикулярно або під кутом 45° до борозенок клею.
Часто паркетники додатково кріплять кожну клепку до фанери цвяхами або шпильками, що зміцнює конструкцію.

5. Циклювання паркету
Після висихання клею (час остаточного висихання зазначено у технічній карті) й акліматизації можна починати його циклювання. Циклювання розпочинають із застосування крупнозернистого наждаку № 60.
Потім паркет шліфують дрібнозернистим наждаком № 120. Напрямок кожного наступного шліфування повинен бути перпендикулярний попередньому. Шліфувати паркет рекомендують як мінімум три рази.

6. Лакування або покриття пастою
Після циклювання паркет слід покрити лаком або пастою. На ринку доступні різні види лаків: водні, поліуретанові на основі розчинників, поліуретанові одно- і двокомпонентні тощо. Вибір необхідного лаку залежить від призначення паркетної підлоги й гаманця користувача. Щоб захистити паркетну підлогу, треба спочатку підлогу зашпаклювати, а далі нанести ґрунтувальний лак. При оздоблювальній обробці лак необхідно наносити, як мінімум, три рази.
Часто лаки заміняють спеціальними пастами. У приміщеннях, де ризик стирання лаку з паркету дуже високий (ресторани, торгові центри) застосування спеціальних паст дає гарантію кращого ефекту.

7. Укладання паркетної дошки
Паркетну дошку можна укладати двома способами:
міцно приклеювати до поверхні, як традиційний паркет;
плавальним методом.
Перший спосіб укладання описаний вище. Слід зазначити, що для приклеювання паркетної дошки рекомендують використовувати поліуретанові клеї.
Другий спосіб полягає в приклеюванні пазшипа спеціальним клеєм на основі дисперсії ПВА (наприклад, клей ARTELIT WВ-150). Плавальну підлогу укладають на спеціальну основу, що захищає від проникнення вологи. Слід зазначити, що паркетну дошку, укладену плавальним методом, згодом неможливо відшліфувати, тобто строк експлуатації підлоги знижується.

За матеріалами газети "БудЕксперт"
www.budekspert.com.ua