Захист стін, цокольних та горищних перекриттів від вологи є однією із основних вимог теплого,комфортного та енергоефективного житла. Окрім того, усі конструкції будинку мають бути облаштовані таким чином, аби волога, яка в них з'явилася, могла якомога швидше випаруватися, адже при підвищеній вологості виникає відчуття теплового дискомфорту.

Причини виникнення вологи  у конструкціях будинку

 По-перше, з внутрішнього повітря приміщень. При проектуванні й спорудженні будинку слід враховувати, що у повітрі завжди є певна кількість вологи, яка виділяється під час приготування їжі, митті посуду і підлоги, кімнатними рослинами тощо. Однак повітря може насичуватися вологою до певної міри, при перевищенні якої волога з повітря почне випадати у вигляді дрібних крапель – конденсату.

По-друге, в результаті атмосферних опадів та зовнішнього зволоження стін.

Здебільшого в опалювальних приміщеннях повітря не буває насиченим повністю вологою і має відносну вологість - 50–60%. При хорошій теплоізоляції волога на поверхні стіни, як правило, не осідає. У приміщеннях із підвищеною вологістю волога може осідати на стінах у значній кількості, тому якісно виконана теплоізоляція стін і вентиляція є дуже важливими.

Найпершою умовою захисту приміщень від зволоження є надійна теплоізоляція зовнішніх стін, внутрішня поверхня яких повинна мати температуру вище точки роси.

Паропроникність та пароізоляція

У холодну пору через зовнішню стіну постійно проникає водяна пара. Якщо стіна облаштована так, що водяна пара легко може випаровуватися із зовнішньої поверхні стіни, то зволоження не відбудеться. Однак при непроникній чи погано проникній зовнішній поверхні пара, що проходить крізь стіну і конденсується у ній, не зможе випаруватися назовні і, сконцентрувавшись у стіні, спричинить її перезволоження. Тому для запобігання зволоженню бажано пароізоляційний шар укласти на боці стіни, повернутої до середини (до теплого повітря). Тоді водяна пара не матиме доступу до стіни. А шари, здатні добре пропускати пару, краще розташовувати біля холодної (зовнішньої) поверхні: волога, яка з'явиться у стіні, буде безперешкодно через них випаровуватися.

Саме тому при утепленні горищних перекриттів і пласких дахів необхідно облаштовувати пароізоляційний шар, що захищає утеплювач від проникаючої з приміщень водяної пари.

При зниженні температури у горищному перекритті нижче точки роси водяна пара конденсується і у вигляді дрібних крапель стікає вниз, зволожуючи утеплювач і сприяючи появі мокрих плям на стелі. Оскільки потік вологи спрямований із нижніх кімнат вгору через горищне перекриття, то шар пароізоляції треба облаштовувати під утеплювачем.

Водяна пара проходить також через цокольне перекриття, переміщаючись із теплих приміщень першого поверху у холодний простір під підлогою.

У цьому випадку волога переміщується зверху вниз, тому для запобігання зволоження утеплених цокольних перекриттів пароізоляційний шар слід розташовувати над утеплювачем, а не під ним.

Гідроізоляційні роботи

Споруджуючи будинок, слід також передбачити і його захист від зволоження ґрунтовою вологою. Стіни і фундамент втягують вологу зі зволоженого ґрунту наче губка. Ця волога може підійматися стінами на значну висоту (у середньому до 1,5 м). Цьому запобігає облаштування шарів горизонтальної гідроізоляції у фундаменті, цоколі та підлозі (для захисту від проникнення вологи вгору), а також облаштування вертикальної гідроізоляції стін підвалів. Знизити вологість ґрунту біля будинку можна, облаштувавши водовідвідні канали, дренаж, вимощення.

Протистояння проникненню вологи

Поява вологи знизу може бути обумовлена надходженням вологи зверху. Якщо подивитися на дах заміського будинку під час дощу, то можна побачити справжні потоки води, що стікають на землю. На правильно облаштованій покрівлі дощова вода збирається водостоками і потрапляє у зливну каналізацію. Якщо такої немає, слід зробити хоча б вимощення, щоб атмосферна волога не вбиралася землею біля фундаменту.

Утім, усіх проблем вимощення не вирішить – воно допомагає лише у боротьбі з потоками дощової води. Тим часом вода в ґрунт надходить не лише у вигляді атмосферних опадів. Є ще ґрунтові води, що залягають на певній глибині й постійно руйнують фундамент.

Можна зробити горизонтальний трубчастий дренаж, який наскрізь або частково проріже водоносний горизонт, однак гарантовано від вологи не захищає. У цьому випадку без гідроізоляції просто не обійтися.

Фундаменти і підвали

Гідроізоляція фундаменту може бути протинапірною (захищає від гідростатичного тиску ґрунтових вод) та протикапілярною (захищає від проникнення вологи в пори і мікротріщини несучих конструкцій).

Протинапірна гідроізоляція

Один із способів облаштування такої гідроізоляції є обмащування бетонних конструкцій холодною або гарячою мастикою на основі бітуму. Перед використанням таких мастик необхідно підготувати основу: очистити її від бруду, жиру або фарби, а також заробити нерівності. У сухих ґрунтах зовнішні поверхні стін підвалу вирівнюють цементним розчином і двічі покривають гарячим бітумом або холодною мастикою. Вологі ґрунти зазвичай важкі. У цьому випадку зовнішні поверхні стін підвалу рекомендують оштукатурити цементно-вапняним розчином, а після просушування двічі покрити гарячим бітумом. Холодну мастику укладають безпосередньо на очищений фундамент без попереднього штукатурення.

Окрім того, для протинапірної гідроізоляції досить ефективними є цементні дисперсії. Використовуючи для гідроізоляції обклеювальні рулонні матеріали, слід ретельно підготувити поверхню: вирівняти, очистити, висушити, покрити ґрунтовкою і лише після цього обклеїти. При наклеюванні кожне попереднє полотнище перекривають не менше ніж на 100 мм  у поздовжніх стиках і на 150 мм– у поперечних.

Протикапілярна гідроізоляція

Протикапілярна гідроізоляція дає змогу ефективно захищати бетонні конструкції, навіть якщо вони у постійному контакті з водою. При цьому ділянки фундаменту покривають пенетратами – активними реагентами, які взаємодіють з вапном і вологою  капілярів поверхневого шару. В результаті пори і мікротріщини бетону заповнюють нерозчинні хімічні сполуки, які виключають потрапляння води.

Особливість такої гідроізоляції полягає у тому, що вона, перекриваючи шлях воді, в той же час не заважає вільному пересуванню повітря всередині бетону. Гідроізоляцію капілярів можна застосовувати як із зовнішнього, так і внутрішнього боку конструкції, причому і на сухих, і на вологих поверхнях.

Зовнішні стіни будинку

Підвищена вологість стін може бути викликана кількома причинами. Якщо стіни зводять із пористого матеріалу, то волога може проникати у приміщення через пори зовнішньої стіни. У кам'яних або цегляних стінах – через кладку. Неправильно облаштований водостік або недостатня гідроізоляція фундаменту також можуть бути причиною підвищеної вологості.

Для захисту стін від впливу ґрунтових вод або інших несприятливих природних явищ застосовують гідроізоляційні матеріали на основі розширювального бетону. Ці матеріали належать до обмащувальної гідроізоляції і наносять їх із зовнішнього боку стіни. Для запобігання проникненню вологи через пори будівельного матеріалу застосовують фарбувальну гідроізоляцію. Вона закриває пори матеріалу зовні та запобігає проникненню вологи у середину приміщення.

Досить поширеним способом захисту стін будинку від проникнення вологи є зовнішнє штукатурення стін.

Покрівля

Найбільша проблема,  яка виникає при ремонті старої або облаштуванні нової покрівлі – це гідроізоляція. Як правило, гідроізоляційні матеріали – це структури, які зовні нагадують плівку. Паро- та гідроізоляційні плівки незамінні при облаштуванні плоских і похилих дахів із будь-якими видами покриття. Їхня основна функція – захист теплоізоляційного шару від проникнення водяної пари.

Бітумні матеріали

Для облаштування гідроізоляції традиційно застосовують матеріали на основі бітуму: вони порівняно недорогі, але мають багато недоліків, до яких належить, зокрема, високе водопоглинання. Для підвищення надійності їх укладають кількома шарами. При цьому утворюється неоднорідний за товщиною «пиріг», який містить численні порожнини.

Пергамін

Пергамін радять застосовувати для гідро- та пароізоляції недорогої покрівлі. Це пов'язано з тим, що пергамін поступається сучасним плівкам щодо терміну експлуатації, міцності, гідроізоляційних і пароізоляційних властивостей, але він є дешевшим.

Мастика

Мастика – це одно- або двокомпонентний складник, який наносять способом наливання на поверхню даху. Після тверднення покриття виглядає як монолітний, схожий на гуму матеріал. Мастика стійка до агресивних середовищ, окислювання й ультрафіолетового випромінювання. Найдовговічнішими і порівняно недорогими є бутилкаучукові мастики з терміном експлуатації 25 років, але вони набагато дорожчі, ніж руберойд і пергамін.

Полімерні мембрани

Полімерні мембрани перешкоджають проникненню вологи зовні та при цьому пропускають водяну пару зсередини покрівлі. Такий матеріал є довговічним – термін експлуатації 50 років.

Виробники мембран пропонують рулони різної ширини (від 1 до 1,5 м), що дає змогу ізолювати покрівлю будь-якої складності з мінімальною кількістю швів. Такий матеріал можна укладати безпосередньо на теплоізоляцію, а при використанні інших гідроізоляційних матеріалів необхідний вентиляційний зазор над поверхнею утеплювача. Єдиним недоліком «дихаючих» мембран є досить висока ціна.

Андрій АНДРУШКО