Про програми енергоефективності в Україні і ЄС, електромобілях, плавучих електростанціях і перспективах виробництва біопалива в Україні розповів почесний президент Інституту енергоефективності України Сергій Шут.

- Як ви оцінюєте національний план дій з енергоефективності до 2020 року в Україні? У чому бачите недоліки?

– Цей план націлений на комплексне підвищення енергоефективності, у тому числі за рахунок компенсації державою частини кредиту на придбання енергоефективного устаткування з певного переліку. Один з основних напрямків цього плану - так звана термомодернізація будинків і скорочення споживання енергоресурсів завдяки заходам у побутовому секторі. Загалом я позитивно оцінюю цей план, залишаєтьсятільки йому слідувати, що складніше.

Окрім програми на державному рівні, є багато локальних, міських програм, які мають свої особливості залежно від регіону. Є також банківські кредити на енергозбереження, кредити для ОСМД тощо.

Одне із найважливіших завдань плану - зміна ставлення населення до енергоефективності. Люди повинні усвідомити важливість розумного використання енергії й свою роль у цьому процесі. Еергоефективність починається в головах, і лише згодом у будинках і квартирах.

- Чого нам можна повчитися у Європейського союзу в плані енергоефективності? Що можна перейняти вже сьогодні?

- Країни Євросоюзу в основному спрямовані на досягнення таких цілей, як 20/20/20: на 20% скорочення викидів парникових газів, на 20% збільшення використання відновлюваних джерел енергії й на 20% зниження споживання енергоресурсів.

На державному рівні в країнах Євросоюзу йде стимулювання виробників і постачальників енергії до підвищення ефективності виробництва.

Окрім того, у країнах ЄС кожні три роки проходить підготовка національного плану дій з енергоефективності. Не рідше, ніж кожні чотири роки, великі компанії повинні проходити енергоаудит. Споживачі мають легкий і вільний доступ до даних споживання енергоресурсів у реальному часі, а також до своєї історії споживання. До 2020 року в них заплановано встановлення до 200 млн розумних лічильників електроенергії й близько 45 млн - газових. Зокрема, у них є такі програми стимулювання енергоефективностіміст, як EEA (European Energy Awards), Cit'Ergie. Усе це ми можемо переймати вже сьогодні.

- Давайте поговоримо про електромобілі. Що гальмує популяризацію електромобілів в Україні? Чи досить заправок? Чи є адекватні програми, по яких можна взяти  електромобіль в лізинг?

- Гальмує популярність електромобілів в Україні їх відносно висока вартість порівняно з авто  на традиційному паливі. Окрім того, важливими факторами є невеликий пробіг на одному заряді й відносно невелика кількість спеціальних заправок. Значну роль також відіграє час на зарядку акумулятора, через що на такому автомобілі буде досить незручно їздити на значні відстані.

Також важливим є погана поінформованість населення про переваги електромобілів та наявні міфи про їхню непрактичність. На даний момент ринок досить швидко розвивається й кількість заправних станцій становить близько 70, причому більшість із них громадські. До речі, 20 із них – у Києві. Лізингові програми зараз є здебільшого для малого й середнього бізнесу, наприклад, лізингова програма від "Укргазбанку".

- Як ви ставитеся до досвіду англійців по впровадженню плавучих електростанцій? Чи можливо таке на українських водоймищах?

- Я знайомий з досвідом Великобританії. Вони реалізували проект найбільшої в Європі сонячної електростанції на воді, що розташованана водоймі імені королеви Єлизавети II, - більше 23 тисяч сонячних панелей, об'єднаних в одну систему. Це досить цікавий досвід.

Що стосується будівництва й впровадження такої електростанції в Україні, то я думаю, що це не у найближчих перспективах. Ми повинні розуміти, що сонячні електростанції таких масштабів, окрім як побудовані в Криму, не мали б широкого розвитку. Для будівництва такої станції прийде залучати не локальну компанію, а закордонну, що призведе до значного здорожчання проекту. До того ж даний проект є пілотним. Думаю, що будівництва такої станції в Україні не буде точно у найближчі п'ять років.

- У Європі вже багато років успішно використовують біопаливо, чи є такі перспективи в України? Де й із чого його виробляють у нас, яке біопаливо можна використовувати в індивідуальних цілях?

- Що стосується перспектив біогазу, те нині він здебільшого використовується на власні потреби підприємств, які реалізували проекти з одержання біогазу. Це такі компанії, як "Астарта" і "Укрлендфармінг".

Іншим видом біопалива є біоетанол, однак його подальші перспективи досить примарні через протиріччя у законодавстві. Тверде біопаливо – пелети виробляється здебільшогоз деревини, соломи, соняшникової лузги - цікавіший напрямок. Виробництво пелет є досить перспективним ще й завдяки тому, що Україна єодним із найбільших експортерів соняшникового масла. Пелети набирають все більшу популярність через здорожчання газу, однак значна їхня частина йде на експорт.

Твердопаливні котли набувають популярності завдяки дешевизні палива. Окрім того, за ефективністю цей видпалива наближається до газового. Завдяки невисокій вартості твердопаливних котлів їх всечастіше можна побачити у наших домогосподарствах.

http://gordonua.com/news/money/.ergey-shut-energoeffektivnost-nachinaetsya-v-golovah-i-tolko-potom-v-domah-i-kvartirah-140797.html