При установленні розеток важливо дотримуватися таких правил: розетка чи вимикач мають бути надійно зафіксовані на стіні, всі проводи – правильно під'єднані та акуратно ізольовані, щоб запобігти виникненню короткого замикання.

Основна причина, через яку доводиться заміняти або ремонтувати електричну розетку, – погана фіксація в ній вилки або поломка пластмасового корпуса розетки. Вихід електричної розетки з ладу – не єдина причина її заміни. Одним з етапів виконання будь-якого ремонту, навіть косметичного, є установлення розеток нового дизайну або з сучаснішими функціональними можливостями – сучасний асортимент пропонує розетки будь-яких кольорів і форм. Іншою причиною заміни є перенесення розеток на нове місце, а також створення додаткових джерел електроживлення.

При купівлі або заміні вимикача потрібно звернути увагу на конструкцію його механізму. Вимикачі бувають клавішні, перекидні, поворотні, кнопкові, шнурові, з корпусом для прихованої або відкритої проводки. Внутрішні частини електророзеток та вимикачів виготовляють із пластмаси, фарфору або бакеліту. Найкраще вибрати фарфоровий вимикач або розетку.

Найчастіше причину поломок вимикачів потрібно шукати у поганому контакті між дротом і контактною пластиною. У цьому випадку вимикач починає іскрити і нагріватися, в результаті плавиться пластмасовий корпус і може навіть виникнути пожежа.

При купівлі слід уважно оглянути вибраний вимикач чи розетку. Краще купувати вироби відомих компаній у їхніх офіційних дистриб'юторів, та й вибір у них набагато ширший.

Заміна розетки або вимикача

Під час установлення або заміни розеток та вимикачів слід завжди дотримуватися правил безпеки при виконанні робіт. При заміні розеток та вимикачів обов'язково вимикають напругу і, тільки переконавшись у повній її відсутності, приступають до роботи. Після знеструмлення слід індикаторною викруткою пересвідчитись у тому, що струму немає ні на одному з контактів.

У квартирі зі старою електропроводкою установлювальні коробки, в яких кріплять розетки, – старого зразка (металеві або пластикові кільця). Вони в діаметрі дещо більші, ніж сучасні, тому теперішні розетки і вимикачі надійно закріпити в таких коробках неможливо – їх необхідно замінити. Стару металеву коробку або пластикове кільце зі стіни вибивають за допомогою зубила і молотка або перфоратором.

Розбирають штепсельну розетку в такому порядку. Відкручують гвинт, що кріпить пластмасову кришку розетки (як правило, він єдиний центральний), гвинти розпірних лапок і контактів, до яких підведені дроти. Оглядають губки контактів. Якщо вони погнуті, то викруткою акуратно випрямляють їх. Обгорілі або окислені контакти необхідно зачистити до металу. Якщо зламалися або перегоріли дроти, які йдуть до розетки, то від'єднують їх від клем, трохи відвернувши два затискних гвинти, й обрізають до неушкодженої ділянки. Кінці дротів зачищають так, аби довжина оголеного провода була приблизно 8–10 мм, і згортають їх у кільця в напрямку закручування гвинта. Потім під'єднують контакти, вставляють кінці проводів під квадратні затискні гайки і добре затягують їх затискними гвинтами, встановлюють декоративну кришку.

Якщо пошкоджено пластмасовий корпус розетки або вимикача, то його необхідно замінити. Знімають пластмасову кришку, від'єднують від клем дроти, які йдуть до неї, вивертають два гвинти, які стягують лапки, і виймають корпус розетки з коробки.

Знявши стару розетку або вимикач, у зворотному порядку встановлюють нову: кріплять її внутрішню частину в коробці, закрутивши гвинти розпірних лапок.

Під час установлення розетки або вимикача треба спочатку закріпити в коробці її пластмасовий корпус, а потім приєднати дроти до клем. Якщо у новій розетці або вимикачі розпірні лапки погано фіксують її в коробці, під них слід покласти гумові або дерев'яні прокладки – тоді розетка або вимикач будуть щільніше триматися в коробці. Кріпити проводи в клемах розетки і розміщувати їх у коробці слід так, аби дроти дуже (під кутом близько 90° з малим радіусом вигину) не вигиналися.

Зазвичай конструкція штепсельних розеток розрахована на струм до 10 А. Деякі розетки, крім того, мають внутрішній запобіжник, що захищає внутрішню електропроводку від перегоряння у разі під’єднання до розетки несправних або занадто потужних електроприладів. Якщо цей запобіжник перегорає, що видно по закопченому скляному корпусі, то його слід замінити на справний такого ж номіналу. Встановлювати замість запобіжника саморобні «жучки» з дроту не можна – це може призвести до пожежі.

Ремонт штепсельних розеток у перехідниках-продовжувачах виконують у тій же послідовності:

• розкривають корпус продовжувача;
• зачищають контакти розеток;
• за необхідності замінюють перегорілі або відламані дроти;
• на кінцях дротів роблять кільця;
• встановлюють корпус перехідника на місце.

Не можна залишати штепсельні розетки та перехідники-продовжувачі після ремонту і користуватися ними без захисної пластмасової кришки або корпуса.

Установлення нових вимикачів і розеток

Насамперед необхідно вирішити, де і скільки необхідно встановити розеток і вимикачів. Якщо в маленькій кімнаті під побутові прилади і світильники можна обмежитися 3 розетками, то у великій кімнаті їх знадобиться щонайменше 7–8.

На кухні, як правило, встановлюють блок від двох до чотирьох розеток під кухонні прилади, розетки для холодильника і телевізора, а, за необхідності, і розетку під електроплиту. У ванній кімнаті слід встановити розетку з герметичною кришкою для пральної машини й одну звичайну. В передпокої досить буде і однієї розетки.

Також необхідно підрахувати, скільки потрібно вимикачів (одинарних та подвійних). Для облаштування установлювальних коробок у стіні свердлять отвори діаметром 65–75 мм. Після штробления, свердління й прокладання проводів, вирівнюють стіни, і тільки після цього починають монтаж установлювальних коробок, в які облаштовують серцевину вимикачів і розеток. Коробки під розетки та вимикачі необхідно встановлювати перед фінішним вирівнюванням стін, оскільки потім важче буде встановити коробку на необхідну глибину, щоб вона не провалювалася в стіну або не виступала над її поверхнею.

Види розеток і вимикачів

Розетки і вимикачі бувають дво- і трьохконтактними, вони розраховані на різні стандарти (європейські, американські тощо), із захисними кришками і без.

Залежно від способу кріплення проводів вимикачі мають гвинтовий або безгвинтовий затискач. За допомогою гвинта провід фіксують між контактними пластинами, що зручно, якщо проводка виконана з алюмінієвих дротів. Останні під час роботи нагріваються і з часом деформуються (течуть), тому контакт слабшає та іскрить. Однак досить підкрутити гвинт – і все в порядку. Мідні дроти можна під’єднувати без гвинта, за допомогою клеми – стабільність і надійність контакту гарантує її пружинний затискач.

Вимикачі найчастіше бувають одно-, дво-, рідше – триклавішними. Є і так звані перемикачі: при натисканні на клавішу в одній частині будинку світло вмикається, в іншій – вимикається. Це дуже зручно, наприклад, при переході з одного поверху на інший. Таку схему можна доповнити одним або кількома прохідними вимикачами.

Інші модифікації – вимикач із підсвічуванням та контрольний вимикач. Незважаючи на зовнішню схожість, вони працюють за різними схемами. На вимикачі із підсвічуванням встановлена індикаторна лампочка, яка вказує на його місцезнаходження при вимкненому світлі; палаючий індикатор на контрольному вимикачі показує, що світло (або прилад) в приміщенні вже увімкнене.

Ще один варіант вимикача – дімер або світлорегулятор. Він не тільки вмикає світло, а й регулює його яскравість – від сліпучого сяйва до приглушеного освітлення. Щоб правильно вибрати світлорегулятор, потрібно знати сумарне навантаження, яке він буде обслуговувати. Для правильного вибору світлорегулятора необхідно також знати тип комутованого навантаження.

Андрій АНДРУШКО