Спорудження приватного будинку і його подальша експлуатація супроводжуються необхідністю використовувати теплоізоляційні матеріали. Незважаючи на те, що ринок перенасичений, люди не перестають утеплювати тирсою. Обумовлено це помірною вартістю матеріалу, а також його високими теплоізоляційними характеристиками.

Тирса є чудовим матеріалом для утеплення даху й стелі. 

Утеплення даху чи перекриття тирсою здійснюють ще й тому, що матеріал має здатність до звукопоглинання, а вага виробу відносно невисока (це важливо при виборі утеплювача).

Технологія утеплення стелі тирсою

Утеплення даху тирсою не дуже простий процес. Попередньо потрібно здійснити підготовчі роботи. Першочерговою є необхідність захисту матеріалу від загорання.

Утеплення даху розпочинають після підготовки нижченаведених матеріалів та інструментів. У процесі утеплення стелі тирсою потрібні, окрім гофрокартону:

• деревна тирса різної фракції;
• шлак;
• мідний купорос;
• вапно;
• гофрокартон;
• герметик;
• монтажна піна;
• гідрофобізатори;
• будівельний степлер.

Перш ніж укласти тирсу, стельові балки і дерев’яні складові системи необхідно обробити від несприятливих факторів. Дерев’яні конструкції слід захищати комплексно, наносячи матеріали за певної послідовності. Так, спочатку необхідно нанести антисептичний препарат, далі вогнебіозахисні суміші та гідрофобізатори. По тому можна приступати до монтажу підкладки, однак необхідно виконати проміжну роботу – закладення похибок і швів. Використовувати для цього необхідно піну і герметик. Якщо дах у горищному просторі має значні тріщини, необхідно використовувати монтажну піну, якщо маленькі – герметики.

Не слід проводити роботи з усунення щілин тільки із застосуванням піни, оскільки вона має особливу структуру, яка не витримує впливу вогню, що небезпечно при використанні тирси як утеплювача. Після запінення матеріал, який  вийшов назовні, необхідно підрізати, вирівнявши його з балками. В іншому випадку у цих ділянках утворюються порожнини, крізь які втікатиме тепло.

Послідовність утеплення тирсою дерев’яної стелі

Утеплити горищний простір тирсою не вдасться, якщо не використовувати підкладку, яка запобігає осипанню матеріалу зі стелі. Її слід вибирати так, щоб вона мала паропроникні характеристики. В іншому випадку, тепле повітря, піднімаючись, буде затримуватися, утворюючи конденсат, який може стати причиною виникнення різних бактерій. При необхідності як підкладку можна використовувати будь-який картон, тільки сухий.

Стельові дошки необхідно очистити від бруду, застеливши їх кількома шарами підкладки. Монтувати матеріал треба внапуск –

 з шириною 15–30 см. При цьому необхідно стежити, щоб між швами не було тирси. Усі стики потрібно зафіксувати за допомогою скоб, рекомендовано залишати між ними незначну відстань, це дасть змогу захопити усі шари. Укладання тонкої підкладки потрібно проводити у 2–3 шари. Краї, які будуть з’єднуватися з балками, потрібно зафіксувати скобами, і тільки після цього периметр необхідно обробити герметиком.

Утеплюючи стелю у ділянці горищного простору, необхідно ще й правильно вибрати матеріал, який повинен бути сухим або трохи вологим, та обробити матеріал сумішшю антипиренів і антисептиків. Після висихання до суміші допустимо додати 10% вапна і стільки ж мідного купоросу, після чого добре перемішати.

Настил підлоги тирсою може бути проведений методом використання матеріалу у чистому вигляді. Якщо ж працювати із сумішшю цементу з тирсою, то завершити процес потрібно намагатися якомога швидше, аджематеріал почненабирати міцності вже через півгодини, а трамбувати шар у такому стані буде неможливо.

Суха технологія укладання тирси

Суха технологія укладання тирси передбачає укладання першого шару тирсою великої фракції, а другого – дрібної.

Якщо утеплення стелі проводять матеріалом у первозданному вигляді, то засипка повинна здійснюватися у два шари, перший з яких повинен мати у своєму складі більшу фракцію або стружку, а другий – дрібну. Це дасть змогу виключити утворення пилу в приміщеннях. Тирсу важко нормально утрамбувати, і ця умова є обов’язковою, щоб шар не пропускав тепло.

Утеплення стелі на етапі засипання крупнофракційним матеріалом проводять шаром 10–15 см, по тому здійснюють трамбування. Зверху має бути облаштовано аналогічний за товщиною шар дрібнофракційної тирси. Завершення утеплення стелі буде комфортнішим, якщо змочити матеріал. Для ефективної ізоляції достптньо товщини 20–30 см. Наступний шар утеплення стелі передбачає укладання попелу або шлаку, який має бути прогорілим.  Замінити названі складові утеплювального шару можна піском або глиною, що збереже тепло і не допустить появи гризунів.

Утеплення тирсою і цементом

Для утеплення стелі можна приготувати розчин з тирси і цементу.

Стелю можна теплоізолювати за дещо іншою технологією, яка передбачає застосування мокрої тирси і цементу. Перша складова повинна бути спеціально підготовленою протягом року зберігання, а рівень вологості матеріалу повинен бути трохи перевищеним. Попередньо треба переконатися, що тирса позбавлена вогнищ розвитку бактерій.

Для утеплення стелі тирсою з цементом належить підготувати суміш з таких інгредієнтів: стружка, вода і цемент у співвідношенні 20: 3: 2. Розчин рекомендовано готувати незначними порціями, що дасть змогу встигнути його застосувати до застигання. Приготування необхідно розпочати зі змішування тирси і цементу, після чого до суміші треба поступово додавати рідину.

Стружку завчасно необхідно обробити захиснимизасобами і перемішати з вапном і мідним купоросом. Підготовлену за описаною технологією теплоізоляцію товщиною 5–10 см засипають між балками на поверхню підкладки або піску. Суміш виходить досить міцною, тому по ній можна ходити одразу після застигання. Однак як зовнішній шар рекоменовано монтувати підлогу з дощок.

Теплоізоляція підлоги тирсою

Перед утепленням підлоги тирсу обробляють засобами від гризунів і  мікроорганізмів. Для цього можна застосувати гашене сухе вапно, мідний купорос і бій скла. До останнього слід поставитися з особливою обережністю, краще відмовитися на користь вапна і мідного купоросу.

Утеплення підлоги передбачає деякі труднощі, які полягають у складності підсипання просілого шару. Тому необхідно вибрати метод, при якому суміш не буле у процесі експлуатації зменшуватися. На практиці це вказує на необхідність використання у процесі робіт несипучого або змішаного з компонентами матеріалу, який дає змогу домогтися затвердіння.

Утеплити підлогу можна за допомогою складу, при якому до тирси  додається гіпс або цемент. Пропорції можуть бути такимии: 85% тирси, 5% гіпсу, а також 10% вапна. З огляду на те, що гіпс схоплюється майже одразу ж, продовження терміну дії суміші можна забезпечити шляхом заміни гіпсу цементом. Знижувати рівень вологості, властивий тирсі, завчасно не варто. Готувати утеплювач рекомендовано незначними порціями.

При підвищеній сухості тирси необхідно додати води або вапняного молока. Проаналізувати готовність суміші можна, стиснувши її у руці: якщо грудка не розтікається, то можна починати утеплення підлоги. При проведенні робіт у використовуваному приміщенні підлогове покриття необхідно зняти, обробити перекриття антисептиком і вологостійкою мастикою, а опісля можна переходити до монтажу підкладки з плівки. Зверху повинна бути розкладена суміш, яку теж належить утрамбувати. Кінцева висота шару повинна становити 10 см. Цей показник може збільшуватися до 30 см залежно від поверху (перший чи між поверхами).Після того як суміш вдасться утрамбувати, її залишають на період від двох тижнів до місяця.

Особливості утеплення глиною і тирсою

Якщо вирішено використовувати для утеплення тирсу і глину, то  підкладкою може слугувати водонепроникний поліетилен значної товщини (150–220 мікрон). Плівку фіксують до бетонної основи або кріплять на дерев’яній підлозі. Укладання здійснюють внапуск. Для замішування необхідно підготувати глину і воду: 100 л рідини і 6 відер глини. Для перемішування слід користуватися бетонозмішувачем.

Наносять суміш рівномірно шаром товщиною до 10 см. Трамбування варто здійснювати пласким предметом. Час застигання – 7–15 днів.

Отож, із кількох описаних способів можна обратинайбільш зручний, на вашу думку, для реалізації.

.

Спорудження приватного будинку і його подальша експлуатація супроводжуються необхідністю використовувати теплоізоляційні матеріали. Незважаючи на те, що ринок перенасичений, люди не перестають утеплювати тирсою. Обумовлено це помірною вартістю матеріалу, а також його високими теплоізоляційними характеристиками.

Тирса є чудовим матеріалом для утеплення даху й стелі. 

Утеплення даху чи перекриття тирсою здійснюють ще й тому, що матеріал має здатність до звукопоглинання, а вага виробу відносно невисока (це важливо при виборі утеплювача).

Технологія утеплення стелі тирсою

Утеплення даху тирсою не дуже простий процес. Попередньо потрібно здійснити підготовчі роботи. Першочерговою є необхідність захисту матеріалу від загорання.

Утеплення даху розпочинають після підготовки нижченаведених матеріалів та інструментів. У процесі утеплення стелі тирсою потрібні, окрім гофрокартону:

• деревна тирса різної фракції;
• шлак;
• мідний купорос;
• вапно;
• гофрокартон;
• герметик;
• монтажна піна;
• гідрофобізатори;
• будівельний степлер.

Перш ніж укласти тирсу, стельові балки і дерев’яні складові системи необхідно обробити від несприятливих факторів. Дерев’яні конструкції слід захищати комплексно, наносячи матеріали за певної послідовності. Так, спочатку необхідно нанести антисептичний препарат, далі вогнебіозахисні суміші та гідрофобізатори. По тому можна приступати до монтажу підкладки, однак необхідно виконати проміжну роботу – закладення похибок і швів. Використовувати для цього необхідно піну і герметик. Якщо дах у горищному просторі має значні тріщини, необхідно використовувати монтажну піну, якщо маленькі – герметики.

Не слід проводити роботи з усунення щілин тільки із застосуванням піни, оскільки вона має особливу структуру, яка не витримує впливу вогню, що небезпечно при використанні тирси як утеплювача. Після запінення матеріал, який  вийшов назовні, необхідно підрізати, вирівнявши його з балками. В іншому випадку у цих ділянках утворюються порожнини, крізь які втікатиме тепло.

Послідовність утеплення тирсою дерев’яної стелі

Утеплити горищний простір тирсою не вдасться, якщо не використовувати підкладку, яка запобігає осипанню матеріалу зі стелі. Її слід вибирати так, щоб вона мала паропроникні характеристики. В іншому випадку, тепле повітря, піднімаючись, буде затримуватися, утворюючи конденсат, який може стати причиною виникнення різних бактерій. При необхідності як підкладку можна використовувати будь-який картон, тільки сухий.

Стельові дошки необхідно очистити від бруду, застеливши їх кількома шарами підкладки. Монтувати матеріал треба внапуск –

 з шириною 15–30 см. При цьому необхідно стежити, щоб між швами не було тирси. Усі стики потрібно зафіксувати за допомогою скоб, рекомендовано залишати між ними незначну відстань, це дасть змогу захопити усі шари. Укладання тонкої підкладки потрібно проводити у 2–3 шари. Краї, які будуть з’єднуватися з балками, потрібно зафіксувати скобами, і тільки після цього периметр необхідно обробити герметиком.

Утеплюючи стелю у ділянці горищного простору, необхідно ще й правильно вибрати матеріал, який повинен бути сухим або трохи вологим, та обробити матеріал сумішшю антипиренів і антисептиків. Після висихання до суміші допустимо додати 10% вапна і стільки ж мідного купоросу, після чого добре перемішати.

Настил підлоги тирсою може бути проведений методом використання матеріалу у чистому вигляді. Якщо ж працювати із сумішшю цементу з тирсою, то завершити процес потрібно намагатися якомога швидше, аджематеріал почненабирати міцності вже через півгодини, а трамбувати шар у такому стані буде неможливо.

Суха технологія укладання тирси

Суха технологія укладання тирси передбачає укладання першого шару тирсою великої фракції, а другого – дрібної.

Якщо утеплення стелі проводять матеріалом у первозданному вигляді, то засипка повинна здійснюватися у два шари, перший з яких повинен мати у своєму складі більшу фракцію або стружку, а другий – дрібну. Це дасть змогу виключити утворення пилу в приміщеннях. Тирсу важко нормально утрамбувати, і ця умова є обов’язковою, щоб шар не пропускав тепло.

Утеплення стелі на етапі засипання крупнофракційним матеріалом проводять шаром 10–15 см, по тому здійснюють трамбування. Зверху має бути облаштовано аналогічний за товщиною шар дрібнофракційної тирси. Завершення утеплення стелі буде комфортнішим, якщо змочити матеріал. Для ефективної ізоляції достптньо товщини 20–30 см. Наступний шар утеплення стелі передбачає укладання попелу або шлаку, який має бути прогорілим.  Замінити названі складові утеплювального шару можна піском або глиною, що збереже тепло і не допустить появи гризунів.

Утеплення тирсою і цементом

Для утеплення стелі можна приготувати розчин з тирси і цементу.

Стелю можна теплоізолювати за дещо іншою технологією, яка передбачає застосування мокрої тирси і цементу. Перша складова повинна бути спеціально підготовленою протягом року зберігання, а рівень вологості матеріалу повинен бути трохи перевищеним. Попередньо треба переконатися, що тирса позбавлена вогнищ розвитку бактерій.