Фундамент сауни роблять стрічковим або стовпчастим

Стовпчасті фундаменти у вигляді окремих кам'яних або цегляних стовпів перерізом 25х25 см розташовують під усіма кутами лазні та в місцях з’єднання внутрішніх стін із зовнішніми. Між стовпами фундаменту під зовнішніми стінами лазні та внутрішньою стіною парильні кладуть стіну в півцегли (12 см), заглиблюючи її в землю на 20–25 см.

Стовпи і цегляну стіну виводять вище рівня ґрунту на 20–40 см, вирівнюють цементним розчином і покривають двома шарами руберойду. Поверх ґрунту на 10–15 см роблять підсипку з піску і гравію, ущільнюють її і укладають бетон завтовшки 3–5 см, передбачаючи ухил у бік дренажної труби.

Фундамент можна зробити з кількох бетонних чи залізобетонних паль, встановлених нижче глибини промерзання (0,8 м для Львівської області). При цьому внизу під фундаментом необхідно зробити анкерну подушку.
Надійний і правильно встановлений фундамент – гарантія того, що лазня простоїть довго без ремонту і перебудови.

Стіни
Стіни зазвичай роблять із брусів або каркасні з теплоізоляцією із мінеральної вати, скловолокна або тирси. Стійки та горизонтальні елементи каркаса мають переріз від 8х8 до 12х12 см. Основні стійки каркаса встановлюють на відстані 90–120 см і кріплять до нижньої та верхньої обв'язки на шипах і металевих скобах.
Там, де є вікна та двері, передбачають додаткові стійки і поперечні бруски з дощок перерізом 5х8 і 5х12 см.
Для стійкості конструкції між кутовими і першими основними стійками встановлюють по два розкоси у різних напрямках. Внутрішні стінки каркаса виконують так само, як і зовнішні.

Стіни парильні обшивають висушеними вертикальними дошками товщиною 2–3 см, які з'єднані в паз або у чверть. Під цю обшивку підкладають пароізоляційний шар з поліетиленової плівки, алюмінієвої фольги або щільного проолієного паперу.
Особливо ретельно треба виконувати пароізоляцію у місцях з'єднання стін і стелі – тут пароізоляційний матеріал випускають на 15–20 см вище стін з таким розрахунком, щоб загнути його при обшиванні стелі.

Після укладання утеплювача каркас зовні покривають вітрозахисним шаром (товстий папір, картон, фанера) і обшивають сосновими або ялиновими дошками, краще горизонтальними, щоб надати будівлі жорсткості. Дошки слід з'єднувати у чверть або внапуск, що дасть змогу захистити стіни від вітру та дощу і захистить деревину від гниття.
Кути будівлі, а також коробки дверей і вікон із зовнішнього та внутрішнього боків обшивають дошками і лиштвою. Зовнішні стіни, на відміну від внутрішніх, покривають оліфою і фарбують.

Стеля
Стеля лазні складається з балок, підшивки, шару пароізоляції й утеплювача. Балки з бруса або дощок повинні мати висоту 1/20–1/25 прогону і товщину 5–8 см. Їх врубують у верхній вінець зрубу або верхню обв'язку каркаса. Відстань між осями балок 60–100 см. Підшивку стелі (чисті стругані дошки товщиною 2–3 см) прибивають до кожної балки цвяхами.

Для пароізоляції стелі застосовують ті ж матеріали, що і для стін. Поверх пароізоляції укладають шар утеплювача. Матеріалом для покрівлі лазні можуть бути азбоцементні листи, листова покрівельна сталь, руберойд тощо.

Внутрішнє оздоблення
Внутрішнє оздоблення лазні теж має свою специфіку. Як правило, для обшивання стін зсередини використовують осику, рідше – вільху і тополю. Для оздоблення саун застосовують ці ж породи, а ще – липу і кедр. Деревина усіх цих порід – вологостійка, мало схильна до розщеплювання і розколювання, а також має низьку теплоємність, тобто не нагрівається при високій температурі. Крім того, ці породи практично не виділяють смоли. Хоча багатьом їхній запах подобається, при нагріванні до високих температур смолисті породи виділяють ароматичну речовину пінен, яка у великій концентрації призводить до токсичного отруєння, а тому весь оздоровчий ефект лазні може звести нанівець.

Для виготовлення полиць, спинок і огороджень використовують щільний та пружний ясен. Полиці мають бути ретельно відшліфовані й мати заокруглені краї. Для зручності прибирання приміщення верхні полиці в парильні кріплять до стін, а нижні – роблять пересувними.

Важливою частиною лазні є піч-кам'янка
Нині на ринку є чимало видів устаткування для лазні, тому немає сенсу виготовляти кам'янку самостійно. Залежно від об’єму парильні можна підібрати кам'янку, наприклад, фінського виробництва: це надійне та зручне устаткування, що дає змогу створювати різні кліматичні режими. Якщо піч буде електричною, то для лазень невеликого розміру (з об'ємом парильні до 10 м3) розрахувати потужність печі нескладно: 1 м3 об'єму – 1 кВт потужності. Піч-кам'янка може працювати і на природному газі. Крім цього, на відміну від електричної установки, вона економічніша. А порівняно з дров'яною кам'янкою можна скоротити час протоплювання, оскільки теплота згоряння природного газу вища, ніж дров.

Двері в сауну мають відчинятися назовні та мати мінімальну висоту 1,8 м при ширині 80 см.


Каміння
Наповнюють кам'янку різними матеріалами, нерідко тими, що лежать безпосередньо під ногами. Популярною є бруківка, оскільки вона добре тримає тепло. Однак при багаторазовому нагріванні-остиганні вона тріскає і тому потребує частої заміни. Оптимальним наповнювачем є талькохлорид, який теж дуже добре тримає тепло, але при цьому стійкий до перепадів температури і не тріскає.

Головна вимога до каміння для лазні – воно має добре вбирати, а потім віддавати тепло, витримувати високу температуру і не тріскати навіть від холодної води. Великі камені слід укладати внизу, дрібніші зверху. Камені мають бути круглої форми (голяки) і без вибоїн. У електропечей контейнер для каменів дещо менший – для них підбирають камені меншого діаметра.
З часом камені тріскають, через це під час парення у повітрі з'являється пил – в такому разі камені необхідно негайно замінити.

Вентиляція
Зазвичай звичайна російська лазня не потребує додаткової вентиляції – достатньо одного невеликого наскрізного отвору під стелею, щоб волога швидко випарувала, а приміщення повністю просохло. Якщо стіни дерев’яні, то лазня «дихає» сама по собі, вона не настільки герметична, як, наприклад, лазня, встановлена усередині великого будинку, і не потребує примусової вентиляції. Якщо ж лазня працює більше 2 годин, та вона має бути оснащена вентиляцією з оборотом повітря 10–20 м3/год на 1 особу.


Освітлення
Освітлення в парильні не слід робити дуже яскравим: достатньо потужності 25 Вт, причому світильники мають бути вологозахищені та стійкі до підвищених температур. Природне освітлення завжди краще від штучного, і добре, якщо є можливість зробити вікно. Щоб запобігти втратам тепла, зазвичай вікна у лазні роблять невеликого розміру (приблизно 60х70 см).

Підлога
Підлогу в лазні можна робити яку завгодно: з плитки, деревини, бетону. Підлога з керамічної плитки запобігає гниттю, утворенню бруду та появі неприємного запаху. Але при цьому слід врахувати, що підлога з плитки в парильні досить сильно нагріватиметься, і не завжди буде змога стояти на ній босоніж.

Для покриття підлоги найкраще використовувати деревину. Окрім того, можна використати солом'яні циновки, укладені на бетонне водонепроникне покриття, що має ухил до водостоку.
Андрій АНДРУШКО