Необхідність використання дощової води

Марнотратство водопровідної води у майбутньому може призвести до її нестачі. При раціональному використанні витрати питної води можна скоротити майже удвічі, що дасть змогу суттєво зекономити електроенергію і хімічні засоби на її очищення.

Для втілення цієї ідеї в останні роки в Україні почали застосовувати відповідні системи збирання, очищення, зберігання та використання дощової води.

Дослідження свідчать про те, що якість дощової води значно вища порівняно, наприклад, із водою в прісних водоймах. Перевага дощової води і в тому, що вона більше підходить для зрошування присадибної ділянки та городу, адже не містить хлору, а для прання та прибирання - набагато м’якша від водопровідної. Досвід розвинених країн світу щодо використання дощової води пропонує безліч ідей, які стосуються не лише принципів організації систем «дощового» водопостачання, а й методик економії коштів на їхнє обслуговування. Основними елементами такої системи є:

• ділянка водозбору;
• фільтри для очищення;
• резервуар для зберігання;
• паралельний водопровід.

Від типу та конструкції даху, від стану його поверхні залежить якість отриманої дощової води. З похилої покрівлі вода стікатиме швидше і в ній не розвиватимуться мікроорганізми, як, наприклад, у калюжах на плоскому дахові. Оптимальною щодо екологічності матеріалу, а, відтак, і якості дощової води, вважають покрівлю з черепиці, виготовлену з природного матеріалу, яка не містить штучних барвників.

Фахівці не радять збирати воду з покрівлі, до складу якої входить азбест, свинець або мідь.

Із покрівлі дощова вода потрапляє до зовнішніх каналів, які спрямовують її до резервуара: водостічні труби та ринви, насадки та «водостічні пастки». Тому також слід звернути увагу на матеріали, з яких вони виготовлені.

Непридатними для збирання дощової води вважають ринви та труби, до складу яких входить свинець. Ринвами вода потрапляє у водостічну трубу, від якої відходять канали до резервуара для зберігання води в дощову каналізацію. Але завдяки використанню сучасних легких, безпечних матеріалів при будівництві та ремонті такі проблеми виникають рідко.

Резервуар для накопичення води

Резервуар для накопичення і зберігання дощової води може бути підземним або наземним. Для цього використовують ємності, виготовлені з матеріалів, які з часом не втрачають своїх властивостей - бетону, оцинкованої сталі, пластику, скловолокна тощо. Найпоширенішим вважають високоякісний поліетилен, який не пропускає тепла і світла, що є важливим для зберігання дощової води в наземній ємності.

Наземні баки з дощовою водою можна розмістити у підвалі будинку (якщо не бажаєте «псувати» прибудинкову ділянку, а у підвалі є вільне місце). У приміщенні, де встановлений резервуар для зберігання води, температура не повинна бути нижчою 0°С.

Якщо встановити наземну ємність безпосередньо на ділянці, це дасть змогу зекономити час і кошти, оскільки не доведеться виконувати земельні роботи. Наземні ємності бувають об’ємом 750, 1100, 1500 або 2000 л і обирають їх залежно від потреб і кількості опадів.

Підземний резервуар закопують неподалік будинку. Він охолоджується природним шляхом, що знижує життєздатність мікроорганізмів, які «живуть» у воді. Важлива умова при встановленні підземного резервуара - низький рівень ґрунтових вод. Розмір котловану для резервуара має бути таким, аби можна було розмістити труби завтовшки не менше 20 см. Шар ґрунту над встановленим резервуаром не повинен перевищувати 50 см, тоді тиск ґрунту на бак буде знижено до оптимальної позначки. Підземні баки можуть мати об’єм 2000 або 3000 л. Резервуар для зберігання дощової води повинен щільно зачинятися, мати спеціальний захисний екран, який унеможливить потрапляння комах та мікроорганізмів.

При визначенні моделі та об’єму резервуара для накопичення і зберігання дощової води слід враховувати норми опадів у регіоні, конструкцію покрівлі та потреби у воді. Але, за свідченням фахівців, ємність резервуара для зберігання дощової води має бути не надто великою, щоб у разі аварії або тривалих опадів накопичена вода безперешкодно зливалася в дощову каналізацію або на земельну ділянку.

За умови тривалої відсутності опадів резервуар заповнюють водопровідною водою. Для цього краще передбачити автоматичну систему наповнення, яку під'єднують до водопроводу.

Рис. 1. Підземний резервуар для накопичення та зберігання дощової води

Рис. 2. Збирання дощової води у підземну ємність

Очищення дощової води

Вода, яку планують використовувати для побутових потреб, повинна відповідати санітарно-гігієнічним нормам. Тому потрібне облаштування комплексної системи очищення води, яке здійснюють різними способами.

Неважко уявити, що дощову воду забруднюватиме усе, що накопичується на даху будівлі. Хоча методика збирання води не передбачає цього, першу дощову воду фахівці радять повністю зливати в каналізацію, оскільки через особливості початкового змивання вона буде брудною. Для цього передбачають вертикальний трубопровід відповідного перерізу, вбудований у водозлив і обладнаний зливним клапаном і клапаном видалення твердих часток бруду.

Заходи щодо подальшого очищення дощової води відповідають її призначенню. Якщо використання води обмежиться доповненням ресурсів непитної води, водозливи обладнують спеціальними додатковими сітками, які фільтрують та затримують ті частинки сміття, які все ж потрапили після першого ступеня фільтрації.

Фільтри для очищення

Один зі шляхів ефективного очищення дощової води - використання фільтрів. Зазвичай використовують два фільтри: первинний, який встановлюють безпосередньо біля водозбірників, та вторинний, який може бути грубшим або тоншим залежно від подальшого призначення дощової води. Поширений нині варіант фільтрації - використання піску, щебеню та активованого вугілля, які шарами засипані на вході до резервуара. Якіснішою і чистішою вода стане після очищення методом електролізу, але цей варіант не дуже розповсюджений через певні складнощі монтажу.

Навіть після такого очищення дощова вода все ж може залишитися каламутною, тому слід використовувати тонке механічне очищення фільтрами з отворами розміром до 5 мікрон. Фільтр можна встановити навіть на стадії проходження води через водостічну трубу до резервуара.

Вмонтовані безпосередньо в ємність фільтри зазвичай регенеруються автоматично, тому не виникає потреби демонтувати «дощову систему» і робити це власноруч.

Паралельний водопровід

Паралельний водопровід — останній етап системи збирання та використання дощової води, звідки вона потрапляє до санітарних приміщень будинку, пральної машини, підсобних приміщень, гаражу та в систему зрошення присадибної ділянки.

Подавання води може здійснюватися природним шляхом (якщо резервуар для зберігання розміщений на рівні труб системи водопостачання). Проте здебільшого доводиться використовувати насоси. Щоб знизити витрати електроенергії та довжину «дощової системи», насоси варто розмістити якнайнижче - на першому поверсі або у підвалі. Враховуючи «природу» води, насосний агрегат має бути виготовлений із нержавіючої сталі або іншого водостійкого матеріалу. Адже якісно очищена дощова вода - практично дистильована, тому має агресивну структуру. Водопровідні труби, які відходять від ємності для зберігання води, теж обирають з урахуванням цих особливостей, і якщо встановлюють металеву систему збирання дощової води, щоб уникнути корозії, до неї додають фосфосилікати, які утворюють захисну плівку на металевих елементах.

1. Покрівля даху
2. «Водостічна пастка», яка запобігає потраплянню листя та бруду до водостоку
3. Водостічні ринви, якими стікає вода
4. Додаткові дощові насадки, які затримують великі частки бруду
5. Водовідвід у каналізацію (для запобігання потраплянню першої, найбруднішої води до ємності для зберігання)
6. Захисний екран резервуара, який фільтрує воду та запобігає потраплянню бруду в середину
7. Резервуар для накопичення і зберігання дощової води
8. Захисний екран резервуара, який фільтрує воду та запобігає потраплянню бруду до паралельного водопроводу
9. Система, яка автоматично наповнює резервуар водопровідною водою, якщо її рівень занизький
10. Насос для розподілу води
11. Фільтр, який зменшує вміст осаду, нейтралізує колір та запах
12. Паралельний водопровід, який спрямовує воду безпосередньо до будинку, господарських приміщень або на присадибну ділянку

Серед переваг використання дощової води в побуті слід відзначити суттєве скорочення споживання звичайної водопровідної води, оскільки її витрати залежать лише від кількості мешканців та їх звичок. Також це дає змогу істотно зменшити водозабір поверхневих та підземних вод і запобігає просіданню ґрунту.

Усередині будинку її використовують у туалеті та для вологого прибирання приміщень. Поза будинком вона призначена для зрошення газонів та городів, у весняно-осінній період — миття автомобілів та прибирання території навколо будинку.

Якщо ви мешкаєте за містом, де поряд немає підприємств зі шкідливим виробництвом і можна встановити систему збирання та очищення дощової води, можливості її використання можна дещо розширити. У такому разі систему під’єднують до душових кабін, пральних машин, рідше - до посудомийних машин. Використання дощової води для приготування їжі категорично не рекомендують.

Варто пам’ятати, що використана у будинку дощова вода, якщо вона забруднена мийними засобами після прання чи миття посуду, не повинна потрапляти у відкритий ґрунт.

Системи для збирання та використання дощової води потрапляють на український ринок здебільшого на замовлення в спеціалізованих магазинах, безпосередньо від виробника або через інтернет. Підприємств, які спеціалізуються на продажі ємностей та обладнанні систем зберігання та очищення дощової води у нашій країні мало.

Витрати на устаткування та спеціальне обладнання залежать від масштабу та складності запланованих робіт. Звичайно, вкладені кошти окупляться не одразу, але ідея використання дощової води як безкоштовного природного ресурсу так чи інакше буде актуальною і в подальшому все більше людей почнуть розуміти й відчувати корисні переваги цієї системи.

Що пропонують фахівці

Спеціалісти фірми «Уніпроф» пропонують оптимальний варіант системи збирання і зберігання дощової води з використанням для виготовлення основної ємності високоякісного поліпропілену, який відповідає усім санітарно-гігієнічним нормам і стандартам.

Фактично система працює за принципом замкнутого кола, яким «гуляє» вода, завдяки цьому вона не застоюється. На циркуляцію цього кола витрачається не так багато електроенергії, а збираючи воду, ми маємо значний економічний ефект.

Виглядає процес збирання води таким чином: дощова вода водостічними трубами надходить через низку фільтрів, зокрема: самоочисний фільтр попереднього очищення, який розташовують перед пісколовкою у спеціально відведену для неї ємність із листового поліпропілену, місткість якої доцільна не менше 30 м.куб. і більше.

До ємності під'єднано пісочний фільтр із циркуляційним насосом, який легко промивати за допомогою перемикача, слугує для тонкого очищення води (що дає змогу зберігати її протягом довготривалого терміну). Спеціально встановлена і облаштована буферна ємність, підключена до основної ємності через пісочний фільтр, слугує для безперебійної роботи споживача та підпитується іншим джерелом водопостачання на період часу без дощу при повному використанні зібраної води.

І на кінці системи встановлено насос роздачі (гідронасос з автоматикою) , за допомогою якого вода окремою системою труб надходить для кінцевого споживання:

• поливання рослин на ділянці
• до баків унітазів
• пральних машин
• миття автомобілів та іншого
• набирання ємностей пожежогасіння

Технічний директор фірми «Уніпроф» Василь Васильович Шомоді стверджує, що він, як і фахівці його фірми, є прихильниками встановлення системи збору дощової води у прохолодному місці будинку, наприклад, підвалі (щоб менше бактерій розмножувалось у воді), тим паче, що із листового поліпропілену є змога спорудити основну ємність будь-якого розміру. Увійшовши у двері приміщення, наші фахівці установлять циліндричну або компактну прямокутну ємність у приміщенні майже будь-якого розміру, – завершує Василь Васильович.

Слід відзначити також, що система збору і зберігання дощової води – задоволення не з дешевих, але це посильний вклад у покращення екологічної ситуації регіону, незалежність від водоканалів, не кажучи вже про якість того, що тече по трубах у Ваш будинок, тобто інвестиції з метою економії.

Олександр ФІНЬКО