Завершальним етапом облаштування підлоги є встановлення плінтуса. Він закриває щілину між підлогою та стінами, за необхідності приховує нерівності підлоги і стін, під ним можна сховати дроти й кабелі. Плінтус може гармонійно поєднати кольори підлоги, стін, дверей та інших елементів інтер’єру приміщення, або, навпаки, візуально відокремити їх. 

 Матеріали 

Нині на ринку представлено багато різновидів цих виробів із різних матеріалів. Найпоширенішими вважають плінтуси із деревини, пластику, ламіновані, з ПВХ й алюмінію (монтажні короби).

Дерев'яний плінтус

Давно відомий і найпоширеніший тип плінтусів. Якщо покриття підлоги дерев’яне, то часто віддають превагу плінтусові тієї ж самої породи деревини. Традиційно дерев’яний плінтус у перерізі має форму трикутника, одна зі сторін якого оброблена фасонною фрезою. Дерев’яний плінтус можна виготовляти із суцільної деревини або шпонувати.

Нині найчастіше використовують профіль заввишки 40–60 мм із нижньою частиною («підошвою») завширшки 20–25 мм. Лицьова фігурна частина плінтуса має плавний рельєф, тому видаляти з неї пил і забруднення набагато легше, ніж із ребристої поверхні. Разом із фігурним плінтусом поширеним є профіль у вигляді планки — так званий європлінтус. Завтовшки він 10–16 мм, верхня частина заокруглена. Така товщина профілю дає змогу розташовувати меблі впритул до стіни. Є різновиди європлінтуса із фігурною формою лицьової частини – його висота може сягати 80 мм.

Щодо недоліків, то головні серед них — відсутність порожнин для прокладання кабелів і дротів, висока вартість, яка робить доцільним його встановлення тільки з дорогим підлоговим покриттям, наприклад, паркетом.

Дерев'яні плінтуси найчастіше приклеюють і для більшої надійності прибивають цвяхами до рівної, чистої та сухої стіни.

Нещодавно на ринку з'явилися гнучкі дерев’яні плінтуси, якими можна, наприклад, окантовувати колони або надати їм S-подібної чи будь-якої іншої складної форми. Їх також виготовляють із деревини (дуба, бука, ясена або клена). Після встановлення поверхня гнучкого дерев’яного плінтуса твердне та зберігає надану форму. 

Дерев’яний плінтус прикрасить вишукану паркетну підлогу, надасть приміщенню закінченого вигляду

Пластиковий плінтус

Серйозним конкурентом дерев'яних плінтусів вважають пластиковий аналог. Перевага пластикових плінтусів у тому, що вони вологостійкі, не схильні до гниття, стійкі до перепадів вологості й температури. Забарвлена поверхня не втрачає кольору, її легко очищувати. Профілю пластикового плінтуса на лицьовій поверхні можна надати будь-якої форми та фактури: від імітування деревини до мозаїчних узорів.

Такий матеріал добре пасує до більшості підлогових покриттів. З нього легко видаляти пил і бруд. Опорні площини пластикового плінтуса (ті, що прилягають до підлоги та стіни) можуть мати гумове окантування. Це особливо зручно, коли підлога вкрита керамічною плиткою, оскільки унеможливлює проникнення вологи і дає змогу приховати дрібні щілини та нерівності. 

Пластиковий плінтус гнучкий і може мати довжину від 3 м. Майже всі такі плінтуси розбірні і складаються з двох частин: кріпильної і лицьової.

Окремий вид пластикового плінтуса призначений для ковроліну — тонка планка із заломленим верхнім краєм у вигляді букви «Г». Перед укладанням ковроліну такий плінтус вже має бути закріплений по периметру кімнати. 

До стіни пластиковий плінтус монтують на клей або самонарізами.

Ламінований плінтус 

Ламінований плінтус складається з трьох частин: несуча основа (MDF), клей і плівка. Імітацію різних порід деревини зі широкою гамою відтінків використовують при виготовленні не лише штучного підлогового покриття — ламінату, а й плінтусів такого самого типу.

Вироби з ламінату гнучкі, а при встановленні маскують невеликі вигини й недоліки стіни. Для кріплення тонких планок ламінованого плінтуса на зворотному боці передбачені пази — вертикальні прорізи. Спочатку по периметру кімнати на потрібній висоті від рівня підлогового покриття закріплюють спеціальні пластини з відігнутим вертикальним краєм, а потім на них насаджують плінтусну планку. Це зручно, бо плінтус можна зняти у будь-який потрібний момент. 

У нижній частині більшості плінтусів із MDF-матеріалів передбачені порожнини для прокладення дротів і кабелів.

Монтажні короби

Одним із різновидів плінтусів вважають монтажні короби, які часто можна бачити по периметру приміщень будь-якого призначення чи розміру. Такі короби є каналами для прокладання дротів і кабелів. Їх доцільно використовувати тоді, коли у помешканні необхідно прокласти велику кількість дротів різного призначення і перерізу. Монтажні короби виготовляють із ПВХ і алюмінію. Вони різняться за типами, розмірами і кількістю секцій, що дає змогу прокласти потрібну кількість кабелів в окремих каналах, підвищуючи в такий спосіб безпеку електропроводки. Форми і кольори коробів також можуть різнитися. Короби бувають прямокутними і кутовими для монтажу в кутах стін, під стелею тощо.

Поріжок

Поріжок — вузька декоративна планка, призначена для закриття стиків між різними приміщеннями та різними видами підлогових покриттів. Наприклад, якщо у вітальні покладений паркет, у ванній кімнаті — керамічна плитка, у дитячій і спальні — ковролін, а на кухні — лінолеум, то поріжки тут просто необхідні. По-перше, поріжок надасть підлозі закінченого й елегантного вигляду, по-друге, якщо ви не закріпите поріжками стики (до прикладу, між паркетом і лінолеумом), з часом підлогове покриття може зіпсуватися. 

За функціональним призначенням поріжки поділяють на три категорії:

– вирівнювальні, які встановлюють на стику між покриттями аби приховати необроблені краї підлогового покриття;

– прямі, які встановлюють між стиками покриття різних колірних гам, наприклад, паркету із різних порід деревини;

– завершальні поріжки, які укладають біля вхідних дверей у передпокої або перед балконом, тобто в місцях, де є перепад рівня підлоги.

Встановлювати поріжок легко — його треба приклеїти до стику підлогового покриття.

Поріжок для розмежування приміщень із різними підлоговими покриттями або розташованих не на одному рівні  

  При виборі плінтуса фахівці радять:

– враховувати особливості приміщення і тип підлогового покриття;

– колір плінтуса має відповідати кольорові підлогового покриття, дверей і стін. Краще обирати відтінок плінтуса, який трохи відрізняється від відтінку підлогового покриття;

– купуючи плінтус, пам'ятайте про запас на підрізування;

– якщо плінтус дерев’яний, то він має бути з однієї партії, адже окремі елементи можуть відрізнятися кольором, відтінком або малюнком;

– ознайомтеся з експлуатаційними властивостями матеріалу, із якого виготовлений плінтус;

– ширину плінтуса підбирайте залежно від висоти приміщення і дверних прорізів.

Встановлення плінтуса

Плінтус починають встановлювати від кута, з першого отвору для того, щоб стики між секціями були менш помітними. Пластиковий плінтус – найпоширеніший серед усіх, представлених на ринку, прикладають до стіни і проколюють отвір, у який вставляють самонаріз, котрий вкручують у дюбель., Перш ніж закрутити останній самонаріз, на протилежний край плінтуса необхідно встановити з'єднувач. Наступний відрізок плінтуса вставляють у з'єднувач і закріплюють у такий самий спосіб.

Біля кута необхідно заміряти ділянку стіни, яка залишилася необлаштованою, і відрізати необхідну довжину плінтуса. Слід врахувати ширину з'єднувача і наступного кута з розрахунком, аби край плінтуса увійшов до них на 3–5 мм. У такий спосіб встановлюють плінтус по периметру всього приміщення.

Якщо заплановано покласти під плінтусом кабелі або дроти, краще зробити це у процесі кріплення плінтуса. Кабель закладають у паз нижче від самонарізів. Необхідно уважно стежити, щоби при кріпленні плінтуса не пошкодити кабель самонарізом або гострим предметом.

Плінтус можна прибивати звичайними цвяхами з головкою діаметром не більше 1,5 мм і довжиною до 4 см.

До стін із бетону плінтус кріплять спеціальними шурупами. Для цього попередньо просвердлюють отвори під діаметр шурупа. В стіні також свердлять отвір на довжину шурупа і вбивають корок. Елементи плінтуса слід встановлювати таким чином, щоб не було видно стиків між ними.

Аби випадково не зіпсувати оздоблену раніше поверхню, краще під час монтажу плінтуса захистити її клейкою смужкою. На молоток не зайве надягнути наконечник із пластику. Щоб не зіпсувати плінтус під час обрізування, краще використовувати спеціальний гострий різак.

Монтують плінтус після остаточного укладання підлогового покриття. Замінити його можна в будь-який момент, не завдаючи шкоди покриттю. Залежно від виду підлогового покриття та інтер'єру приміщення, обирають плінтус із відповідного матеріалу, певного кольору.

Поетапне встановлення плінтуса з монтажним коробом

1.

2.

3.

4.

Облаштування підлоги плінтусом — досить важливе, проте нескладне і менш масштабне завдання, ніж укладання підлогового покриття. Адже йдеться про останні штрихи, які надають підлозі завершеності та надійності.

 Олександр ФІНЬКО