Якими бувають ванни

Ванни розрізняють не тільки за ціною, формою, кольором, розмірами, виробником, а й за матеріалом, з якого вони виготовлені. Відповідно, вони бувають: чавунні, сталеві й акрилові. Також є гідромасажні ванни.

За формою ванни бувають круглі, квадратні, овальні і трикутні.

Окрім різноманітності матеріалів, ванни відрізняються за дизайном. Є ванни для двох, ванни з підлокітниками і ручками, ванни з драбинками і прозорими «ілюмінаторами» в бортах. Ванни відрізняються за кольором, їх можна навіть пофарбувати на замовлення в будь-який колір. Найчастіше обирають ванну білого кольору звичної коритоподібної форми.

На що слід звернути увагу при купівлі ванни

При виборі ванни насамперед слід звертати увагу на її розміри, оскільки вона має вписатися в приміщення. При купівлі кольорової сантехніки краще вибирати комплект ванна-унітаз-раковина одного виробника, оскільки відтінки одного й того ж кольору у різних виробників можуть відрізнятися.

Якщо зливна арматура (сифон) до комплекту не входять, купувати ванну і сифон слід одночасно, щоб уникнути проблем з установленням і монтажем. Окрім того, ванна неодмінно має бути укомплектована відповідною арматурою (обв'язкою зі системою «злив-перелив»), а приєднання до каналізаційних комунікацій має виконуватися за допомогою гнучких пластмасових шлангів.

Перш ніж купувати ванну з емальованою поверхнею, слід ретельно перевірити цілісність і рівність покриття.

Емаль не повинна бути шорсткою і хвилястою, тим більше, мати тріщини. Колір емалі має бути блискучим, а не матовим. Видимі зміни кольору неприпустимі. Недоліки емалі помітніші на сантехніці білого кольору.

Планування ванної кімнати

Перед встановленням ванни необхідно ретельно розпланувати ванну кімнату. Є загальне правило: перед ванною має бути приблизно 90 см вільної поверхні, перед душем і унітазом – 75 см. Якщо раковина облаштована не впритул до ванни, то необхідно запланувати ще по 20 см справа і зліва від неї. Таким чином, буде достатньо місця для вільного руху у ванній кімнаті. Розпланувавши і врахувавши розміри ванної кімнати, відразу можна визначитися, яку саме модель необхідно придбати: окремо стоячу, вбудовану або кутову – для будь-якої ванної кімнати можна підібрати відповідну ванну.

Розміри ванни

Проблем із розмірами ванни не повинно бути – на ринку є величезна кількість моделей різноманітних розмірів.

Стандартними розмірами для ванни вважають: довжина – 150, 170 і 180 см, ширина – 70, 80 і 85 см, висота – 65 см. Великогабаритні ванни мають такі параметри: 180х90 або 190х100 см. Рідше можна зустріти укорочені варіанти довжиною 105 і 120 см.

На внутрішній об'єм ванни впливає кут нахилу стінок, наявність підлокітників, різні заокруглення та виїмки. Якщо вибрати ванну із надто великим об'ємом, то знадобиться більше часу на набирання і спускання води. Загалом, перед тим, як вибрати ванну, необхідно реально оцінити фізичні розміри людей, які будуть її приймати.

Форми ванни

Прямокутні ванни випускають із гладкими вертикальними або похилими стінками, із спеціальним профілем для спини і місцем для ліктів; вони можуть мати довжину від 100 до 190 см і ширину від 70 до 120 см. Виробники зазвичай пропонують одну модель ванни в кількох виконаннях, які відрізняються лише довжиною. Невеликі ванни (коротші, ніж 140 см) часто мають сидіння, у довших їх немає. Мають попит кутові симетричні й асиметричні ванни. Вони забезпечують необхідний комфорт та займають менше місця, ніж прямокутні. У симетричних моделях бічні сторони мають однакову довжину. Найменші симетричні ванни мають розміри 120x120 см, а найбільші – 175x175 см.

Асиметричні моделі ванн бувають як праві, так і ліві. Найменші асиметричні ванни мають розмір 140x75 см, а найбільші – 160x100 см. Зливний отвір зазвичай розміщений у вузькій частині ванни. Овальні і круглі ванни можуть бути окремо стоячими або розміщуватися біля стіни. І ті, й інші (зазвичай мають більше 180 см завдовжки і понад 80 см завширшки) призначені для великих ванних кімнат і СПА-салонів.

Виробники пропонують також оригінальні ванни у формі п'яти-, шести- і восьмикутника або у формі сльози, а також нетрадиційні форми (наприклад, із чотирма сторонами різної довжини і різними кутами нахилу). Вони великі, завдовжки 180–200 см і завширшки 80–100 см.

Обираючи ванну, треба звернути увагу не лише на зовнішню форму, а й на профіль її внутрішньої частини. Внутрішній профіль ванни впливає не тільки на зручність, а і на витрату води.

Ванни однакової форми можуть мати різну глибину, а бічні стінки можуть бути вертикальними або похилими. Виїмки для ліктів і голови, заглиблення для мила можуть бути на різній висоті. Щоб вибрати зручну ванну, найпростіше в неї сісти. «Приміряти» ванну варто не лише до себе, а й до інших членів сім'ї. Об’єм ванни може становити від 70 до 450 л і більше. Слід врахувати: що більша ванна, то довше доведеться наповнювати її водою перед купанням та більшою буде витрата води й об'єм стоків.

Ринок ванн

Фірми-виготовлювачі ванн: «Aquart», «Artemis», «Cersanit», «Doctor Jet», «Glass», «Goldman», «HWS», «Ideal Standard», «IDO», «Kaldewei», «Keramac», «Koller pool», «Kolo», «Kolpa San», «Odoksan», «Polysan», «Pool SPA», «Que Calor», «Radaway», «Ravak», «Roca», «Teiko», «Vidima», «Vis Vitalis» тощо.

Встановлення ванни

Встановлення ванни – процес складний, навряд чи хтось зважиться встановити її самотужки. Як правило, ванну купують надовго, і від того, наскільки грамотно й акуратно вона встановлена, залежить, чи буде вона зручною у використанні. Якщо ванну встановили з браком, це може призвести до її перевстановлення, а то й ремонту самої ванної кімнати. Економія при цьому може призвести до додаткових витрат.

Кожна ванна має певні характеристики та особливості, відповідно до яких є певний порядок її установлення.

Порядок встановлення ванни:

• демонтаж старої ванни (перед цим перекривають подавання води);
• монтаж усіх елементів стоку (перелив і стічні ґрати);
• кріплення несучого каркаса й встановлення ванни;
• вирівнювання ванни за допомогою рівня і регульованих ніжок;
• приєднання стоку до найближчого стояка трубами, дотримуючись ухилу не менше 2 см на 1 м (після цього зливають воду і перевіряють герметичність);
• фіксація ніжок ванни на підлозі.

Звичні здавна багатьом чавунні ванни і сьогодні мають попит. Головними перевагами чавунної ванни є їхня довговічність і міцність. Але чавун досить важкий, і навіть незважаючи на те, що сучасні технології дають змогу зробити чавунні ванни тонкими, все ж важать вони в середньому 120 кг. Значна вага гарантує стійкість ванни після коректного встановлення. Чавунна ванна не відходитиме від стіни, кахель можна наклеювати впритул до неї.

Емалеве покриття чавунної ванни вирізняється значним блиском порівняно з акрилом, але потребує більш дбайливого догляду. Відновлення поверхні емалі може бути проблематичним, якщо випадково пошкодити її. При виборі чавунної ванни обов'язково слід звертати увагу на емаль – на ній не має бути відколів, вона повинна мати рівномірний колір і без патьоків. При правильному догляді без їдких мийних речовин емаль не пожовтіє і не буде шорсткою довгі роки.

Вагу чавунної ванни визначає виробник. Деякі виробники роблять більш тонкі стінки корпуса ванни. При легшій вазі ванни ці моделі мають ту ж міцність, вони мають гладкіші і міцніші (без напливів і раковин) шари емалі. При виборі чавунної ванни необхідно врахувати наявність регульованих ніжок опори, що значно полегшить монтаж і дасть змогу налаштувати необхідну висоту ванни відносно зливної каналізаційної труби для більш оптимального зливання води.

Теплоємність чавунних ванн досить висока – вона довго нагрівається, але температура води утримується тривалий час (охолодження до кімнатної температури відбувається в середньому за півтори години). Чавунні ванни є найміцнішими, вони довго не тьмяніють і не втрачають свого кольору, у них низький рівень шуму.

За формою чавунні ванни бувають лише прямокутні. Чавун – матеріал, з якого складно зробити ванну іншої форми. Тобто, якщо необхідна ванна трикутної або круглої форми, то обирати доведеться серед акрилових або сталевих.

Сталева ванна

Часто сталеву ванну обирають через їхню вагу і те, що вони найдешевші з усіх видів.

Сталеві ванни досить легкі (при товщині стінок 3 мм вони важать близько 30 кг), практично в 4–5 разів легші від чавунних. Ще однією причиною вибору сталевої ванни є те, що її внутрішній бік покритий дуже якісною емаллю. Також є регульовані за висотою від підлоги ніжки опори. Сучасні сталеві ванни довго зберігають блиск і білизну.

Щоб встановлена ванна не хиталася через легку вагу і не дуже міцне з'єднання ніжок, бажано під дно ванни викласти стовпчики з цегли або пінобетону, а щілини, що залишилися між ними, заповнити монтажною піною, попередньо наповнивши ванну водою, щоб монтажна піна (коли вона твердне і висихає, то розширюється і збільшується в обсязі), не змогла підняти ванну відносно ніжок опори до підлоги. Прилягання верхніх країв ванни до стін заповнюють силіконовим герметиком.

Недоліками сталевих ванн є висока тепловіддача сталі (вода дуже швидко остигає) та звук, з яким вода набирається у ванну. У міру наповнення ванни цей неприємний для сприйняття звук зникає.

Провідні виробники сталевих ванн постійно розширюють модельний ряд і вводять до складу матеріалів полімерні компоненти, які сприяють зниженню шуму і підвищенню теплоємності сталевих ванн. Тому гучний звук від удару струменя води об дно ванни в сучасних сталевих ваннах значно нижчий, а в міру наповнення ванни він взагалі зникає. Звук можна знизити, виклавши по зовнішньому борту ванни екран з цегли або пінобетонних блоків, який облицьовують керамічною плиткою, або приклеїти на дно ванни зі зворотного боку шумоізолювальні самоклейкі матеріали на основі поролону або пінопласту.

Сталева емальована ванна обійдеться (з урахуванням вартості, доставки, установлення та під’єднання) набагато дешевше, ніж чавунна. При встановленні чавунних і сталевих ванн необхідно обов'язково заземлити їхній корпус.

Сталь легко гнеться, тому ванни з неї виготовляють різноманітного дизайну. Головне, що варто врахувати перш, ніж вибрати сталеву ванну, – товщина стінок. Важливо, щоб стінки не прогиналися під вагою людини, інакше це негативно позначиться на емалевому покритті.

У хороших ваннах товщина сталі – не менше 3,5 мм. Коштують вони, відповідно, дорожче. Найякіснішими вважають вироби німецької фірми «Kaldewei». На перший погляд, таку ванну складно відрізнити від чавунної: емалювання однакове, а якщо не видно нижньої неемальованої частини, то навіть фахівець може помилитися. Аби визначити, що ванна сталева, слід постукати по краю – сталеві ванни мають характерний «жерстяний» звук.

Акрилова ванна

Акрилові ванни з'явилися відносно недавно, але вже встигли набути великої популярності. Акрил – це пластик, для виробництва ванн його зміцнюють (армують), інакше він прогинатиметься під товщею води. Від якості акрилу та кількості шарів армування залежить якість самої ванни і, природно, її ціна.

Багато хто при виборі ванн віддає перевагу акрилу через його малу вагу. Це значно полегшує доставку та встановлення. До того ж акрилову ванну можна вибрати будь-якої форми. Але занадто вигадувати теж не варто, якісному акрилу важко надати складної форми, тому різноманіття звивистих ліній у ванні має насторожувати. Цілком достатньо буде підлокітників, решта зайве. Колірна гама також різноманітна, тому легко можна вибрати акрилову ванну бажаного кольору. Колір акрилу надають ще на стадії виготовлення, тому не варто боятися, що ванна втратить свій первісний вигляд.

Перевагою акрилових ванн є значна теплоємність, навіть порівняно з чавунними. Вода в акрилових ваннах вистигає на градус протягом 30 хвилин, зниження температури води на градус в чавунній відбувається за 5–10 хвилин.

Щодо міцності акрилових ванн необхідно зазначити, що найкращі з них ті, що мають в основі скловолоконну армувальну сітку.

Акрилові ванни бувають різних розмірів і можуть мати практично будь-яку форму: круглу, овальну, квадратну, кутову, хвилеподібну і стандартну прямокутну. Акрилові ванни дуже легкі.

Встановлюють акрилові ванни на металеві опори або каркас. Її дно підсилюють плитами ДСП, які повністю загерметизовані у товщині основи ванни. Ніжки ванни кріплять безпосередньо до плит ДСП.

Акрилові ванни можуть оснащувати системами гідромасажу, прозорими вставками, декоративним підсвічуванням, електронним керуванням тощо. На будь-який борт акрилової ванни і будь-яку відстань від руки можна встановити змішувач, залежно від положення у ванні (сидячи або лежачи), щоб зручніше можна було регулювати напір і температуру води. Можна встановити не один, а кілька змішувачів різного типу (в акриловій ванні не складно зробити отвір).

Акрилові ванни під час експлуатації потребують більш ретельного і дбайливого догляду, порівняно з чавунними і сталевими. На них залишаються подряпини і сколи, які впадають в око і швидко темніють порівняно з гладким покриттям без подряпин, тому що акрил м'який матеріал. Але є поліролі та різноманітні закладення сколів і вм'ятин для акрилових ванн, що дає змогу досить швидко і якісно доглядати за акриловою поверхнею. Перевага акрилових ванн не тільки в ціні і легкості монтажу (порівняно з чавунними), в різноманітності форм і кольорів, а й у стійкості поверхні до забруднень, тому поверхневе накопичення електричного заряду відсутнє (акрил діелектрик), і ванна менше потребує очищення поверхні.

Переваги акрилових ванн:

• стійкість до стирання;
• теплоізоляція та шумоізоляція (збереження тепла води і низький рівень шуму при її набиранні приблизно такий же, як у чавунних);
• можливість реставрації.

Гідромасаж – це скеровані струмені води, змішані з повітрям. Система складається з насоса, компресора, патрубків, форсунок (від 6 і більше) і пульта керування. Більшість гідромасажних ванн акрилові. Чавунні гідромасажні ванни у нас знайти важко, та й коштують вони дорого.

Вибирати гідромасажну ванну необхідно з урахуванням потужності насоса. На ванну об'ємом 250 л знадобиться насос потужністю 1 кВт.

Якщо необхідна ванна з додатковими форсунками для масажу спини, то, бажано, щоб насос був більшої потужності, або обрати ванну з окремим насосом для спинних форсунок. Такий варіант не тільки розподілить навантаження, а й дасть змогу вмикати спинні форсунки за потреби.

Компресор встановлюють для суміші водного струменя, який надходить із форсунок, із повітрям. У деяких моделях гідромасажних ванн на пульті є налаштування співвідношення води та повітря в потоці.

Кількість форсунок також важлива при виборі гідромасажної ванни. У вибраній ванні має здійснюватися масаж основних ділянок тіла: ніг, попереку, тулуба. Додаткові форсунки для спини (до 60 штук) рівномірно розподіляють між собою зусилля. Тобто краще обрати ванну з 12–30 форсунками, інакше їхня ефективність знижується. Пульт керування може бути як пневматичний, так й електронний. За допомогою пульта регулюють інтенсивність гідромасажу. Якщо обрати ванну з електронним пультом керування, то можна додатково налаштувати параметри масажу (наприклад, почергова робота форсунок із різною інтенсивністю). Слід пам’ятати, що гідромасаж не рекомендують використовувати дітям і особам із серцевими захворюваннями.

Андрій АНДРУШКО