Систему каналізації приватного будинку облаштовують відповідно до геологічних і гідротехнічних умов місцевості, враховуючи ймовірність  небезпеки забруднення ґрунту і водоносних горизонтів, які є джерелом водопостачання. Місцем для відведення та накопичення стічних вод може бути вигрібна яма або резервуари (септики).

Яма для стічних вод – традиційний спосіб облаштування каналізації

Вигрібна яма – найпростіша гідротехнічна споруда, призначена для накопичення стічних вод у спеціальну підземну конструкцію.

Вигрібну яму викопують із розрахунку не менше 0,5 м³на особу. Середні її розміри: довжина 2,5–3 м, ширина – 0,8–1 м, глибина – 1,5 м. Стіни вигрібної ями облаштовують цеглою, каменем або бетоном, які штукатурять цементним розчином, а іноді покривають шаром бітуму. Якщо для облаштування стін ями використали деревину, то їх обов’язково покривають бітумним розчином. Із зовнішнього боку стіни вигрібної ями ізолюють жирною глиною шаром 25–30 см, ретельно її ущільнюючи. Дно ями роблять з ухилом у бік ревізійного люка, а зверху укладають дошки або бетонують. Перекриттями можуть бути дерев'яні щити, але надійнішим є залізобетон. Перекриття теж ізолюють шаром глини завтовшки 30 см і зверху засипають землею. Люк для очищення повинен мати дві щільні кришки, одну з яких розташовують над перекриттям, другу – на рівні землі. Очищають вигрібну яму по мірі її наповнення за допомогою спеціальної асенізаційної машини.

Ємнісні характеристики вигрібної ями залежать від об’єму стічних вод і кількості мешканців у будинку.

Септик – абсолютно безпечний резервуар

Сучасним, безпечним і найпоширенішим варіантом облаштування каналізації у власному будинку вважають встановлення накопичувального резервуара – септика. Є проточні і непроточні резервуари.

Проточний резервуар

Принцип роботи проточного резервуара полягає у тому, що спочатку стоки з будинку потрапляють у септик, потім у розподільний колодязь і на поле фільтрації. Очищена на полі фільтрації вода через труби потрапляє у колекторний колодязь, а потім у канаву чи яр. Із канави вода поступово всякає у ґрунт.

Фільтрувальний колодязь – споруда із герметичними стінками, на дно якої укладають гравій і пісок. Шар гравію на дні колодязя – спрощений варіант фільтраційного поля. Проходячи через нього, вода очищується. Його дно, як і будь-яке фільтраційне поле, з часом замулюється. На швидкість замулювання впливає об’єм стоків та їхній склад (кількість жиру, мийних засобів). Щоб очистити воду в проточному септику, використовують біопрепарати, які розчиняють залишки органічних речовин. А щоб видалити стоки з непроточного септика, викликають асенізаційну машину, яка вивозить їх до місця утилізації.

Важливо те, з якого матеріалу виготовлено резервуар для накопичення стічних вод.
Залізобетон не іржавіє, не виштовхується з землі ґрунтовими водами, проте велика вага суттєво ускладнює і здорожує монтаж такого резервуара, а верхню частину бетонної конструкції через 7–8 років експлуатації може зруйнувати волога.

Металеві конструкції легші, ніж залізобетонні, однак, якщо на дно такої конструкції не укласти бетонну плиту, її можуть виштовхнути ґрунтові води. До того ж метал іржавіє і потребує спеціального покриття для надійного захисту від корозії.
Пластик не іржавіє, легкий і простий у встановленні, але при монтажі потрібно забезпечити захист каналізаційної системи від виштовхування ґрунтовими водами.
Каналізаційний резервуар має бути повністю герметичний для того, щоб не сталося випадкового витікання нечистот і забруднення ґрунтових вод. Верхня частина резервуара, виведена над рівнем поверхні ґрунту, має бути закрита герметичною кришкою. Окрім того, у резервуарі обов’язково облаштовують вентиляцію.

Об’єм резервуара 
Об’єм резервуара для стічних вод залежить перш за все від кількості мешканців у будинку. Бажано запроектувати резервуар такого розміру, щоб вивезення стічних вод відбувалося не частіше, ніж раз чи двічі на місяць. Наприклад, у будинку, розрахованому на 4 особи, щодня виробляється приблизно 1 м³ стічних вод. Якщо припустити, що резервуар очищатимуть кожні 15 днів, то його об’єм має становити принаймні 10 м³.
Добре, коли місткість резервуара для стічних вод є кратною ємності асенізаційної машини. Найчастіше такі машини мають ємність 3,0; 4,0; 5,8; і 10 м³.

Порівняльна таблиця об’ємів септика

При виборі місця для встановлення резервуара слід керуватися відповідними інструкціями і нормами. Перш за все, це СНіП 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди» і державний стандарт «Інженерне обладнання для відведення стічних вод». Згідно з цими документами, резервуари для стічних вод мають бути розташовані поза будівлею на відповідній відстані. 

Герметичний і не переповнений
При виборі ємності септика необхідно мати на увазі, що резервуар повинен бути герметичним. Не можна використовувати будь-які способи розгерметизації резервуара, інакше стоки потраплятимуть у ґрунт і поверхневі води. Також не можна робити отвори в дні резервуара або виводити труби з верхньої частини резервуара для поливання прибудинкової ділянки. Йдеться не лише про неприємні запахи, а й про ризик забруднення навколишнього середовища і загрозу для здоров'я людей.
Не слід продовжувати термін зберігання стоків у септику, оскільки це у подальшому може негативно вплинути на навколишнє середовище ділянки.
Якщо стоки заллють вхідний отвір переповненого резервуара, навколо септика поширяться неприємні запахи, вентиляція перестане функціонувати і гази, що утворилися у процесі ферментації та розкладання стоків, виходитимуть із резервуара назовні через усі можливі отвори. Найгірше те, що стоки можуть витікати у приміщення через найнижчі санітарні отвори (наприклад, вхідний отвір на підлозі у підвалі). Окрім того, за низької температури стоки можуть замерзнути у трубі.

Корисні біопрепарати
Незалежно від наявності вентиляції резервуару для накопичення стічних вод, бажано використовувати біопрепарати, які зменшать інтенсивність неприємних запахів із резервуара чи з каналізаційної системи. Вони містять спеціальні штами бактерій і речовини, які стимулюють процес очищення стоків від органічних сполук і хвороботворних мікроорганізмів.
Біопрепарати не токсичні і не руйнують елементи каналізаційної системи. Їх використання запобігає закупорюванню стояка або труби, що відводить стоки у септик.
Місячні витрати на біопрепарати становлять у середньому 15–20 грн, проте переваги їхнього використання наочні. Біопрепарати препарати необхідно використовувати регулярно, залежно від рекомендацій виробника.

Активність біопрепаратів знижує хлор, засоби, які використовують у посудомийних машинах, конденсат із конденсаційних котлів, а також соляний розчин.

Часто стоки, очищені біопрепаратами, використовують для господарських потреб: поливання, миття автомобіля тощо. Але варто знати, що біопрепарати не знищують бактерії, а лише зменшують їхню кількість і обмежують шкідливий вплив.

Олександр Фінько