Захист стін, цокольних горищних перекриттів від вологи є однією з основних вимог теплого житла. Крім того, всі конструкції будинку мають бути облаштовані таким чином, аби волога, яка в них з'явилася, могла якомога швидше випаруватися. При підвищеній вологості створюється відчуття теплового дискомфорту.

Зволоження різних частин житлового будинку може відбуватися в результаті дії ґрунтових вод, атмосферних опадів, водяної пари, що міститься в повітрі приміщень, та з інших причин.

Звідки в конструкціях будинку може з'явитися волога? По-перше, з внутрішнього повітря приміщень. При проектуванні і спорудженні будинку слід мати на увазі, що в повітрі завжди є певна кількість вологи. Вона виділяється під час приготування їжі та миття посуду і підлоги, кімнатними рослинами та квітами, під час сну людини чи при її фізичній роботі тощо. Однак повітря може насичуватися вологою не безмежно, а до певної міри, при перевищенні якої волога з повітря почне випадати у вигляді дрібних крапель – конденсату. Температура, при якій починає утворюватися конденсат, називається точкою роси.

У більшості випадків в опалювальних приміщеннях повітря не буває насиченим повністю вологою і має відносну вологість 50–60%. При хорошій теплоізоляції стін волога на її поверхні, як правило, не осідає. В приміщеннях із підвищеною вологістю (кухня, ванна кімната) волога може осідати на стінах у значній кількості, тому якісно виконана теплоізоляція стін і вентиляція є дуже важливими.

Найпершою умовою захисту приміщень від зволоження є надійна теплоізоляція зовнішніх стін, внутрішня поверхня яких повинна мати температуру вище точки роси.

Паропроникність та пароізоляція

У холодну пору року через зовнішню стіну постійно проникає водяна пара. Якщо стіна облаштована так, що водяна пара легко може випаровуватися з зовнішньої поверхні стіни, то зволоження не відбудеться. Однак, при непроникній чи погано проникній зовнішній поверхні пара, що проходить крізь стіну і конденсується в ній, не зможе випаруватися назовні і, сконцентрувавшись у стіні, спричинить її перезволоження. Тому для запобігання зволоженню бажано розташувати пароізоляційний шар на боці стіни, повернутої до теплого повітря. У цьому випадку водяній парі буде закрито доступ у стіну. А шари, які здатні добре пропускати пару, краще розташовувати біля холодної (зовнішньої) поверхні: волога, яка з'явиться в стіні, буде безперешкодно через них випаровуватися.

Саме тому при утепленні горищних перекриттів, що не мають продухів, і безгорищних дахів необхідно облаштовувати пароізоляційний шар, що захищає утеплювач від проникаючої з приміщень водяної пари. Відсутність пароізоляції призводить до того, що волога, не маючи змоги випаруватися через водонепроникне покрівельне покриття, накопичується під ним.

При зниженні температури в горищному перекритті нижче точки роси водяна пара конденсується і у вигляді дрібних крапель стікає вниз, зволожуючи утеплювач і сприяючи появі мокрих плям на стелі. Оскільки потік вологи направлений із нижніх кімнат вгору через горищне перекриття, то шар пароізоляції треба облаштовувати під утеплювачем.

Водяна пара проходить також через цокольне перекриття, переміщаючись із теплих приміщень першого поверху в розташований під ним холодний підпідлоговий простір. У цьому випадку волога переміщається зверху вниз. Тому, для запобігання зволоження утеплених цокольних перекриттів пароізоляційний шар слід розташовувати над утеплювачем, а не під ним, як у випадку горищного перекриття.

Теплоізоляція

Утеплення стін із внутрішнього боку сприяє підвищенню вологості конструкції. Це відбувається тому, що через утеплювач, який є, як правило, паропроникним матеріалом, водяна пара проникають в огорожу і скупчуються на межі з утепленою стіною. Крім того, утеплювач затримує надходження тепла з внутрішнього приміщення у стіну, тим самим знижуючи його температуру.

Із теплотехнічної точки зору, раціональним є облаштування додаткового шару теплоізоляції із зовнішнього боку. Однак зовнішній теплоізоляційний шар має бути захищеним від зволоження атмосферними опадами міцними паропроникними матеріалами – керамічною плиткою, вапняною штукатуркою тощо.

Гідроізоляція

Споруджуючи теплий будинок, слід передбачити його захист від зволоження ґрунтовою вологою. Стіни і фундамент втягують вологу зі зволоженого ґрунту, як губка. Ця волога може підійматися по стінах на значну висоту (у середньому до 1,5 м), спричиняючи її зволоження. Цьому запобігає облаштування шарів горизонтальної гідроізоляції в цоколі і підлозі (для захисту від проникнення вологи вгору), а також облаштування вертикальної гідроізоляції стін підвалів. Знизити вологість ґрунту біля будинку можна, облаштувавши водовідвідні канали, дренаж, вимощення.

Внутрішня поверхня цегляної стіни не промокне навіть після двотижневого заливного дощу, якщо її зовнішня поверхня виконана з обпаленої цегли і оздоблювального каменю з добре заповненими швами. Захищають стіни від проникнення в них дощової води карнизи, які виступають над будинком на 30–40 см

Досить ефективним засобом захисту від зволоження конструкцій є облаштування у них вентильованих отворів: каналів, порожнин і прошарків. Повітрообмін, що відбувається в них, дає змогу поступово видаляти зі стін, перекриттів, дахів зволожене повітря й осушувати конструкції.

Фундаменти і підвали

Поява вологи знизу може бути обумовлена надходженням вологи зверху. Якщо подивитися на дах заміського будинку під час дощу, то можна побачити справжні потоки води, що стікають на землю. Правильно облаштованій покрівлі дощова вода збирається системою водостоків і потрапляє в зливну каналізацію. Якщо немає зливової каналізації, слід зробити хоча б вимощення, щоб атмосферна волога не вбиралася землею біля фундаменту.

Вимощення споруджують із водонепроникних матеріалів – бетону або асфальту. Прилягаючи впритул до цоколя, воно оточує будинок по периметру, виступаючи на 20–30 смза карниз із водостічними трубами. Таким чином, вода з покрівлі буде потрапляти на вимощення і, стікаючи по ньому, надходитиме в ґрунт на безпечній від фундаменту відстані.

Утім, усіх проблем вимощення не вирішить – воно допомагає лише в боротьбі з потоками дощової води. Тим часом вода в ґрунт надходить не тільки у вигляді атмосферних опадів. Є ще ґрунтові води, що залягають на певній глибині і постійно руйнують фундамент.

Можна зробити горизонтальний трубчастий дренаж, який наскрізь або частково проріже водоносний горизонт. Для облаштування дренажу використовують товстостінні пластикові труби, а також труби з пористого бетону й азбестоцементні.

Однак і дренаж у більшості випадків гарантовано від вологи не захищає. Система дренажних труб може ефективно відводити лише поверхневі ґрунтові води, в тому числі  верховодку, а от проти глибоко залягаючих вод дренаж безсилий. Від такої води фундамент захистить гідроізоляція.

Фундамент

Гідроізоляція фундаменту може бути протинапірною (захищає фундамент від гідростатичного тиску ґрунтових вод) та протикапілярною (захищає фундамент від проникнення вологи в пори і мікротріщини несучих конструкцій).

Протинапірна гідроізоляція

Один зі способів облаштування такої гідроізоляції є обмащування бетонних конструкцій холодною або гарячою мастикою на основі бітуму. Перед використанням таких мастик необхідно підготувати основу: очистити її від бруду, жиру або фарби, а також заробити нерівності. У сухих ґрунтах зовнішні поверхні стін підвалу вирівнюють цементним розчином і двічі покривають гарячим бітумом або холодною мастикою. Вологі ґрунти зазвичай важкі. У цьому випадку зовнішні поверхні стін підвалу рекомендують поштукатурити цементно-вапняним розчином, а після просушування двічі покрити гарячим бітумом. Холодну мастику укладають безпосередньо на очищений фундамент без попереднього штукатурення.

Окрім того, протинапірну гідроізоляцію можна облаштувати, застосовуючи цементні дисперсії. Їх випускають у вигляді сухих сумішей або готових паст, що для невеликого обсягу робіт є досить зручно.

Використовуючи для гідроізоляції обклеювальні рулонні матеріали, слід ретельно підготувити поверхню. Її треба вирівняти, почистити, висушити, покрити ґрунтовкою і лише після цього обклеїти. При наклеюванні кожне попереднє полотнище перекривають не менше ніж на 100 мм в поздовжніх стиках і на 150 мм – в поперечних.

Протикапілярна гідроізоляція

Протикапілярна гідроізоляція дає змогу ефективно захищати бетонні конструкції, навіть якщо вони знаходяться в постійному контакті з водою. При цьому деталі фундаменту покривають пенетратами – активними реагентами, які взаємодіють з вапном і вологою, що міститься в капілярах поверхневого шару. В результаті пори і мікротріщини бетону заповнюють нерозчинні хімічні сполуки, які виключають потрапляння води.

Особливість такої гідроізоляції полягає в тому, що вона, перекриваючи шлях воді, в той же час не заважає вільному пересуванню повітря всередині бетону. Гідроізоляцію капілярів можна застосовувати як із зовнішнього, так і внутрішнього боку конструкції, причому і на сухих, і на вологих поверхнях.

Негативними наслідками застосування протикапілярної гідроізоляції може бути зміщення хімічної рівноваги в бетоні, у результаті чого на поверхнях іноді утворюються сольові розводи, а в залізобетонних конструкціях може піддаватися корозії арматура. Крім того, застосування такої ізоляції від вологи є малоефективним тоді, коли розмір капілярних тріщин перевищує 0,3 мм або поверхня, яку захищають, піддається значним навантаженням.

Зовнішні стіни будинку

Підвищена вологість стін може бути викликана кількома причинами. Якщо стіни зводять із пористого матеріалу, то волога може проникати в приміщення через пори зовнішньої стіни. У кам'яних або цегляних стінах волога може проникати через кладку, якщо з'єднання виконані недостатньо герметично. Неправильно облаштований водостік або недостатня гідроізоляція фундаменту будинку також можуть бути причиною підвищеної вологості.

Для захисту стін від впливу ґрунтових вод або інших несприятливих природних впливів застосовують гідроізоляційні матеріали на основі розширювального бетону. Ці матеріали належать до обмащувальної гідроізоляції і наносять із зовнішнього боку стіни. Для запобігання проникненню вологи через пори будівельного матеріалу застосовують фарбувальну гідроізоляцію. Вона закриває пори матеріалу зовні і не дає змоги волозі проникати у внутрішні приміщення.

Досить поширеним способом захисту стін будинку від проникнення вологи є зовнішнє штукатурення стін. Зазвичай штукатурення виконують двома шарами, але якщо матеріал, з якого зводять стіни, має підвищену водопроникність, то штукатурити слід трьома.

Покрівля

Напевно, найбільша проблема, з якою доводиться стикатися при ремонті старої або облаштуванні нової покрівлі – це питання гідроізоляції. Як правило, гідроізоляційні матеріали – це структури, які зовні нагадують плівку. Паро- та гідроізоляційні плівки незамінні при облаштуванні плоских і похилих дахів із будь-якими видами покриття. Їх функція полягає у захисті теплоізоляційного шару від проникнення водяної пари.

Бітумні матеріали

Для облаштування гідроізоляції традиційно застосовують матеріали на основі бітуму: вони порівняно недорогі, але мають багато недоліків, до яких належить зокрема високе водопоглинання. Для підвищення надійності їх укладають кількома шарами. При цьому утворюється неоднорідний по товщині «пиріг», який містить численні порожнини.

Пергамін

Пергамін радять застосовувати для гідро- та пароізоляції тимчасової недорогої покрівлі. Це пов'язано з тим, що пергамін поступається сучасним плівкам щодо терміну   слугування, міцності, гідроізоляційних і пароізоляційних властивостей, але він є дешевшим.

Мастика

Мастика – це одно- або двокомпонентний складник, який наносять способом наливання на поверхню даху. Після тверднення покриття виглядає як монолітний, схожий на гуму кольоровий матеріал. Мастика стійка до агресивних середовищ, окислювання й ультрафіолетового випромінювання. Від інших матеріалів мастики вирізняються високою міцністю, еластичністю і легкою вагою.

Найдовговічнішими і порівняно недорогими є бутилкаучукові мастики, термін їх слугування становить 25 років, але вони набагато дорожчі, ніж руберойд і пергамін.

Полімерні мембрани

Полімерні мембрани перешкоджають проникненню вологи зовні і при цьому пропускають водяну пару зсередини покрівлі. Такий матеріал є довговічним – термін його слугування становить 50 років.

Виробники мембран пропонують рулони різноманітної ширини (від 1 до 1,5 м), що дає змогу ізолювати покрівлю будь-якої складності з мінімальною кількістю швів. Такий матеріал можна укладати безпосередньо на теплоізоляцію. А при використанні інших гідроізоляційних матеріалів необхідний вентиляційний зазор над поверхнею утеплювача. Єдиним недоліком «дихаючих» мембран є досить висока ціна. 

Водостоки

При якісно організованому відведенні, вода з покрівлі по ринвах стікає до зовнішніх ринв, що оберігає фасад, цоколь і фундамент від руйнування.
На ринку представлені водостоки зі сталі, міді й пластику.

Сталеві водостоки вирізняються високою механічною міцністю. Їх виготовляють з гарячеоцинкованої сталі товщиною від 0,55 до 0,6 мм, із двобічним покриттям. Це найпоширеніший матеріал, зважаючи на тривалий термін слугування та порівняно невисоку ціну.

Мідь чудово виглядає на покрівлі й прослугує довгі роки. При бажанні облаштувати водостоки з міді слід врахувати, що цей матеріал досить дорогий, до того ж він поєднується не з усіма видами покрівлі.

Водостічна система, виготовлена з пластику, мабуть, найдешевша, але найменш довговічна. Вона підходить для недорогої покрівлі, її легко монтувати.

Андрій АНДРУШКО

Коментарі фахівців

Тарас ПЕТРЕНКО, проектант:

– Запобігти намоканню стін і проникненню вологи в приміщення дають змогу гідроізоляційні роботи. Гідроізоляцію застосовують при зведенні фундаменту, спорудженні покрівлі, так само вона може знадобитися і для захисту зовнішніх стін будинку.

Однією з причин зволоження приміщень є атмосферні опади, що стікають з даху або потрапляють у приміщення через тріщини або інші ушкодження гідроізоляційного килима і осідають на стіну. У результаті протікання підвищується вологість і різко зростає коефіцієнт теплопровідності утеплювального матеріалу, знижуються теплозахисні характеристики даху, а на стелі з'являються мокрі плями.

Основними причинами зволоження цегляної стіни під час дощу є погано заповнені шви: у порожнини між цеглинами затікає вода. Вода легко проникає в будь-які пори і щілини, вільно проходить через пористі бетонні камені. Тому захистити стіну від перезволоження дощем може ретельна обробка зовнішньої поверхні міцними паропроникними матеріалами і гідрофобними складниками. 

Богдан ІВАНІВ, виконроб ТзОВ «Земсервіс-1»:

– У звичайних побутових умовах вплив вологи завдає шкоди конструктивним елементам будівлі. Це можна побачити на прикладі підвалу, басейну або ванної кімнати, у приміщеннях яких стіни зволожуються і покриваються грибком. Уникнути цих проблем можна, якщо застосовувати найефективніший спосіб захисту від вологи – гідроізоляцію.

Захистити внутрішні приміщення будинку від впливу вологи можна за допомогою внутрішньої гідроізоляції. Для цього застосовують як фарбування, штукатурення, так і просочувальні складники. Основним недоліком подібного способу захисту приміщення є те, що зовні стіни будівлі залишаються незахищеними, а отже, продовжується руйнування або деформація матеріалу несучої конструкції.