Види душових кабін

Є відкриті (душові куточки) і закриті душові кабіни (бокси).

Душові куточки

Душовий куточок – це найбільш простий і недорогий варіант, він економить не лише гроші, а й простір ванної кімнати. Якщо не- має бажання споруджувати борт і підводити по трубах водостік, обов’язково слід придбати піддон. Змішувач, шторки, піддон – ось три необхідні складові душового куточка. Душові куточки бувають напівкруглими та квадратними, вони позбавлені однієї або двох стінок душової, роль якої відіграє стіна ванної кімнати, до якої кріплять куточок.

Навіть найменший піддон для душу (квадратні – від 80х80 см) зі шторкою не обмежують рухів під час купання так, як закрита кабіна цього ж розміру. Крім того, умивальник і унітаз можна розмістити на меншій відстані від душового піддона, ніж від кабіни. Стандартна глибина душового піддона –
15–16 см, але наявні і більш глибокі моделі (21–28 см), деякі з них –
з місцем для сидіння.

У деяких випадках краще не використовувати душові піддони, а робити душовий куточок із похилою підлогою. Для того, щоб встановити зливник (фа-хівці називають його трапом), спочатку треба зробити заглиблення у підлозі. Плитку укладають з невеликим ухилом до зливального отвору – це запобігатиме утворенню калюж і застоюванню води на підлозі душової кабіни.

Закриті душові кабіни (бокси)

Душова кабіна (бокс) – це цілісна конструкція, обладнана вбудованим піддоном і змішувачем, стінки та дверцята якої виконані з пластику або скла. Вона поміщається навіть у маленьких ванних кімнатах, де зазвичай і розвернутися ніде. Якщо ванна обов’язково впиратиметься в унітаз або умивальник, то кабіна займе удвічі менше корисної площі. Душовий бокс – це своєрідна комбінація гідромасажної ванни й душової кабіни. Він буває напівкруглим, круглим, квадратним і прямокутним.

Душова кабіна коштує дорожче і потребує більше місця, ніж піддон. Якщо замість квадратної обрати популярну останнім часом п’ятикутну чи напівкруглу кабіну, то можна зекономити трохи місця. Але при цьому слід пам’ятати, що не усі кабіни такого типу є однаково  зручними. Моделі зі зрізаним кутом (п’ятикутні) чи зі злегка заокругленим краєм є місткішими, ніж кабіни у вигляді сектора круга. Здоровань перед придбанням маленької кабінки повинен перевірити, чи почуватиметься у ній достатньо вільно після закривання дверцят.

Є також комбіновані системи – душ і ванна «два в одному»: душову кабіну встановлюють безпосередньо на ванну. Такі системи достатньо дорогі, зате мають усі переваги душової кабіни і звичайної ванни. Є кілька видів таких систем: кабіну для душу встановлюють на краю ванни, посеред неї (відділяють стулкою) або ж накривають усю ванну.

Дверцята і стінки душових кабін

Усі без винятку виробники душових кабін велику увагу приділяють дверцятам кабіни, вірніше, їхньому облаштуванню, що залежить від місця установлення і форми піддона. За статистикою, в будинку, де живе сім’я з чотирьох осіб, дверцята душу відкривають і закривають на день приблизно 8 разів. Тому, встановлюючи у себе в квартирі душову кабіну, треба серйозно підійти до вибору дверцят.

У прямокутній кабіні з кутовим входом двері від кута розсуваються вздовж стінок. Те ж саме відбувається, якщо кабіна напівкругла. Двостулкові двері можуть складатись як усередину, так і назовні, або просто від’їжджати на роликах у будь-який бік. Є і складніші конструкції, наприклад, тристулкові двері – дві стулки складаються гармошкою і на роликах з’їжджають на третю. Що ж стосується перегородок для установлення у ваннах, то чотиристулкові розсуваються в боки від центру, панелі три-, дво- й одностулкових ширм складаються і відкриваються назовні.
Двері душових кабін бувають двох видів –  зі скла і полістиролу. Душові кабіни з дверима із полістиролу коштують дешевше. Полістирол стійкий до пошкоджень, однак згодом втрачає зовнішній вигляд і покривається розводами.

При виробництві душових кабін не обійтися без дверей, перегородок та інших архітектурних конструкцій зі скла. Найкраще для цього підходить загартоване скло. На ньому не залишається подряпин, воно дуже міцне, його легко мити. Звичайне скло не відповідає вимогам міцності і безпеки. Тому, попередньо виконавши необхідні операції – вирізи для кріплення фурнітури, свердління отворів, обробку кромки (шліфування, полірування), його піддають температурній обробці у спеціальній печі. Після термообробки міцність скла зростає в 5–7 разів, а розбившись, таке скло розсипається на дрібні уламки з тупими краями, які є безпечними для людини.

Звичне прозоре скло не завжди забезпечує потрібний вигляд конструкції, іноді слід візуально розділити простір. Тому виробники пропонують ще й такі види скла:

- тоноване (сіре, бронзове, блакитне, зелене). Колір його з часом не змінюється, тому що фарбовані речовини містяться в самій масі скла, на ньому не позначається часте миття і йому не страшні подряпини;
- матоване хімічним травленням. Поверхню скла (воно може бути як звичайне, так і тоноване) піддають спеціальній хімічній обробці, в результаті чого вона набуває особливих властивостей –
не залишаються відбитки пальців, бруд легко видаляється;
- матоване піскоструменем (як правило, для надання довговічності і рівномірності поверхні його покривають спеціальним лаком);
- стемаліт – перед загартуванням на скло наносять фарбу, яка у процесі загартування впікається в скляну масу і стає з нею єдиним цілим. У результаті маємо кольорове скло з матовим ефектом, а на бажання можна підібрати скляні душові кабіни з вакуумним напилюванням, декоративною плівкою або шовкографією.

Душові кабіни зі скляними дверима є довговічнішими, вони можуть бути різного кольору, що пожвавить дизайн інтер’єру. Та й доглядати за скляними дверима простіше, ніж за дверима з полі-стиролу.

Піддони душових кабін

Є 5 типів піддонів для душових кабін:
- чавунні емальовані (їх тепер практично не виготовляють);
- металеві (сталеві) емальовані;
- керамічні (фаянсові);
- акрилові;
- піддони зі штучного мармуру.

Чавунні та металеві емальовані піддони достатньо міцні й надійні, але мають і недоліки: шум від струменю води і нетривалий термін експлуатації, оскільки будь-яка емаль поступово роз’їдається, вбираючи бруд та іржу.

Перевагою керамічних піддонів є їхня стійкість і масивність, але вони, як і будь-який фаянс, є крихкими і можуть розбитися.
Піддони зі штучного каменю є одними з найдовговічніших і найміцніших, проте вони дорогі.

Досить популярними є акрилові піддони. До переваг акрилу належить його «теплота»: від гарячої води він вмить нагрівається. Акриловий піддон без емалі, тому він не вбирає бруду, з часом не темніє і не покривається плямами. Навіть подряпини на ньому не будуть помітні, оскільки його колір йде крізь усю товщину (зазвичай 4–5 мм). Проте в акрилу є істотний недолік, обумовлений самою його природою. Він є з’єднанням двох пластмас (твердої і м’якої) – завдяки цьому отримуємо одночасно жорсткий і гнучкий виріб. Тому акриловий піддон треба зміцнювати знизу, оскільки сам по собі він недостатньо міцний і буде прогинатися під вагою. Найчастіше для цього використовують алюмінієвий каркас на гвинтових ніжках із регульованою висотою.

Необхідні споживчі властивості піддона:
- повинен витримувати чималу вагу (до 120 кг), не прогинаючись;
- не повинен бути абсолютно гладким, інакше легко можна посковзнутися (зазвичай поверхня піддона рельєфна). Тип рельєфу не відіграє особливої ролі – хрестики, промені, «пухирці», головне – повинен бути рівномірно розподілений по усій площі піддона;
- необхідна зливна конструкція, адже через неї відводитиметься вода;
- за формою і розмірами має бути і компактним, і містким, щоб усередині кабіни не було тісно.

Поради при виборі душової кабіни

Щоб не помилитися у виборі душової кабіни, покупець має врахувати кілька важливих моментів:

- аби правильно обрати габарити «боксу», слід точно знати, скільки місця займає людина, коли стоїть у душі (мінімальні розміри душової кабіни повинні становити не менше 80х80 см). Взагалі, варто накреслити схематичний план ванної кімнати, на якому одразу буде видно, скільки місця займе душова кабіна і як вона поєднуватиметься з уже наявними меблями;
- перед покупкою багатофункціональної душової кабіни слід уточнити, чи достатній тиск води у водопровідній мережі будинку для функцій гідромасажу або парової лазні. Найчастіше душові кабіни розраховані на тиск 2–3 бар. Якщо тиск недостатній, краще купувати душову кабіну на 1,5 бар;
- у жодному разі не можна монтувати душову кабіну або куточок у приміщенні без вентиляції, інакше у ванній кімнаті постійно буде підвищена вологість, що сприятиме активному розмноженню грибків і прискореному зношуванню електроприладів і проводки;
- не рекомендують розташовувати будь-які предмети і пристрої ближче, ніж 0,5 м від стінок душової кабіни, щоб на них не потрапила вода. Відстань від поверхні кабіни до стелі повинна бути не меншою 20 см (це необхідно для нормальної циркуляції повітря і вентиляції);
- слід звернути увагу, чи укріплений піддон (особливо якщо він зроблений з акрилу). Треба купувати таку душову кабіну, де знизу (окрім рами і чотирьох ніжок) її підтримуватимуть дві перехрещені поперечки, а по центру буде розташована ще одна, п’ята ніжка.

Встановлення душової кабіни

З кожним роком зростає потреба в удосконаленні інтер’єру, ванна кімната – не виняток, тому вона повинна теж відповідати новим тенденціям моди у сфері оформлення інтер’єру.

Треба уважно стежити за тим, щоб усі елементи душової кабіни були встановлені герметично. Протікання води з душової кабіни може закінчитися не тільки банальним затопленням, а й електротравмами, псуванням самої кабіни, а також побутовими травмами людини (падіння на слизькій підлозі – не така вже й рідкість). Монтаж душової кабіни слід здійснити правильно ще й тому, щоби повністю використати її функціональні можливості. Адже буде дуже шкода, якщо, витративши величезну кількість коштів, часу і сил на установлення, з’ясується, що гідромасаж, заради якого було придбано душову кабіну, не працює.

Перш ніж встановити душову кабіну, треба правильно вибрати місце для її монтажу. Обов’язково слід ретельно її вимити і перевірити, чи кабіна вписується у ванну, чи не загороджує прохід. Особливу увагу слід звернути на зливну трубу. Правильне під’єднання душової кабіни до каналізації допоможе уникнути неприємного запаху при її використанні. Щоб уникнути проблем при під’єднанні душової кабіни, а також при її подальшому використанні, рекомендують звернутися до фахівців.

Зазвичай душові піддони продають у комплекті з деталями, необхідними для його установлення. Перш ніж розпочати монтажні роботи, треба перевірити: чи кут стикування стін душової кабіни має 90°; чи щільно буде прилягати край піддона до стін; чи збігається розтруб каналізаційної труби зі зливником піддона. Нижню частину конструкції краще відразу приєднати до стічної труби.
Складність і вартість установлення душової кабіни безпосередньо залежить від її конструкції. Монтаж душової перегородки обійдеться значно дешевше, але він займе більше часу і сил – у цьому випадку необхідно забезпечити надійну гідроізоляцію стін і підлоги, обладнати в підлозі пристрій зливу або встановити піддон. Цим і обумовлена популярність душових боксів, які не треба збирати з різних елементів. Оскільки кабіни герметичні, немає потреби облаштовувати додаткову гідроізоляцію ванни. Вартість установлення «боксу» – $150–250.

Необхідні інструменти: рівень, дриль, пістолет будівельний із патроном силіконової мастики, рулетка, напильник, маркер, ущільнювальна стрічка, дюбелі, шурупи.

Необхідні матеріали: душовий піддон, ширма, армований шланг.

Встановлення душового піддона

Необхідно зафіксувати деталі зливника в отворі піддона та щільно затягнути систему зливу (при цьому герметична прокладка повинна бути під піддоном). Каналізаційні труби треба монтувати так, аби при встановленні піддона розтруб каналізаційного отвору був точно під зливом. Потім за допомогою регульованих ніжок виставляють піддон рівно по горизонталі. За необхідності треба підняти піддон, щоб створити нахил для зливання води. Для забезпечення герметичності шов між плиткою і піддоном заповнюють силіконом.

Встановлення ширми

Використовуючи рівень, вертикально встановлюють стіновий профіль на край піддона; за допомогою олівця позначають на плитці місця свердління. Потім висвердлюють отвори та вставляють у них дюбелі. Щоб не розколоти плитку, у місці свердління не можна використовувати ударну функцію дриля, поки свердло не пройде всю товщу облицьовування. Після цього прикручують пристінний профіль і встановлюють нерухому частину ширми у профіль. Перш ніж закріпити стінки, треба підвісити дверцята і відрегулювати їх. При закритих дверцятах ущільнювач має щільно прилягати до краю піддона. Для забезпечення герметичності душової кабіни шви між різними частинами конструкції необхідно заповнити силіконовим герметиком.

Андрій АНДРУШКО

За матеріалами газети "БудЕксперт"
www.budekspert.com.ua