Облицювання плиткою – чудовий спосіб забезпечити надійність і водонепроникність підлоги та стін.
     Плитку використовують віддавна і вона не втратила своїх позицій навіть після появи сучасних матеріалів завдяки таким перевагам:

-        водовідштовхувальні властивості;

-        естетичність – плитку використовують у кухнях, ванних і туалетних кімнатах;

-        міцність, твердість;

-        тривалий термін експлуатації;

-        негорючість;

-        гігієнічність – поверхню після облицювання плиткою легко прибирати, вона створює атмосферу порядку і чистоти.

Вибір плитки

Залежно від місця поверхні, яку будуть оздоблювати: керамічна плитка буває для внутрішнього та зовнішнього оздоблення, підлогова і стінова.

Якщо облицювання плиткою виконують в приміщенні – найчастіше, в кухні, ванній кімнаті або туалеті, – то підійде плитка для внутрішнього облицювання. Така плитка не стійка до впливів низьких температур, атмосферних опадів, від них вона швидко (за рік-два) втрачає свої якості. Для облицювання плиткою ззовні будівлі годиться фасадна плитка. Вона менше поглинає вологу, а тому більш стійка до перепадів температур і вологості повітря. Для облицювання плиткою підлогових покриттів також застосовують особливу плитку – з високою щільністю і великим опором до стирання.

Плитка також буває:

-        пресована або екструдована (залежно від того, з чого виготовлена – з порошкоподібної суміші чи з тістоподібної маси);

-        глазурована і неглазурована. Глазуровану плитку покривають шаром кольорового скла, що надає їй більш естетичного вигляду (на ній можна створювати малюнки), а також твердості і водонепроникності;

-        з щільною або пористою основою.

Керамічна плитка буває з гладкою або рифленою лицьовою поверхнею, одноколірною, кольоровою або візерунчастою.

Матеріал, з якого виготовляють плитку, може бути як натуральним (вапняк, туф), так і штучним (бетон, гіпс, склоцемент).

Підготовка основи

Якщо стіни рівні, зроблені з бетону або цегли, то перед облицюванням плиткою їх досить очистити від пилу і бруду. Якщо стіни мають нерівності або тріщини, їх штукатурять і вирівнюють.

Підлога також має бути рівною, міцною і сухою. Якщо підлога має заглиблення чи підвищення, її вирівнюють за допомогою вирівнювальної суміші. Це потрібно робити тоді, коли є нерівності більше 2 мм на 2 м поверхні основи.

Для надійного зчеплення з клейовим розчином тильний бік плитки має рифлення. Після очищення поверхню необхідно заґрунтувати.

Необхідні інструменти й матеріали: шнур, дерев'яні рейки, зубчастий шпатель, рівень, молоток, дерев'яний блок, маркер, плиткоріз, гумовий шпатель, волога губка або тканина, керамічна плитка, клейовий розчин, затиральна суміш (фуга), оздоблювальні профілі.

Укладання плитки на стіни

Розмітка

Використовуючи рівень і шнур для розмітки, креслять горизонтальну лінію, яка відповідає висоті однієї плитки від підлоги (з урахуванням ширини шва) і прибивають вздовж цієї лінії дерев’яну рейку.

Зміщують горизонтальну лінію так, щоб верхні плитки на стіні були цілими. Для підганяння розмірів роблять пробне укладання, яке дасть змогу оптимізувати різання і вибрати найкраще розташування плитки. Прокреслюють вертикальну лінію за допомогою рівня.   

Нанесення клею й приклеювання

Перед укладанням готують клейову суміш відповідно до інструкції на упакуванні. Клей краще розмішувати не вручну, а за допомогою електроміксера.

Розпочавши з кута, утвореного планками, наносять шар клейового розчину на стіну і укладають плитки. Добре притискають зубці шпателя до стіни, утворюючи гребені клейового розчину однакової висоти.

Акуратно приклеюють першу плитку вздовж рейки. Продовжують приклеювати перший горизонтальний ряд до повного облицювання поверхні.

Зубчастим шпателем наносять рівний шар клею. Однак якщо частина стіни нерівна, плитки можуть лягти нерівно. У процесі роботи періодично перевіряють плитки рівнем, щоб вони лежали врівень одна з іншою. Якщо одна з плиток виступає, обережним постукуванням її вирівнюють. Клей, що потрапляє на лицьовий бік плиток, витирають відразу – коли він висохне, зробити це буде важче.

Між плитками вставляють пластикові хрестики для дотримання однакового  шва. У процесі роботи плитку очищають від надлишків клею.

Клею слід дати затужавіти протягом не менше 4 годин. Кожну кінцеву плитку виміряють і розмічають для обрізання окремо. При використанні стаціонарного плиткоріза результат буде кращим (і менше відходів), ніж при використанні ручного.

Обрізавши кінцеву плитку, намащують її задній бік клейовим розчином і встановлюють на місце. Укладають всі кінцеві плитки послідовно.

Закінчивши укладання кінцевих плиток, знімають горизонтальну рейку і облицьовують низ стіни. Кутову плитку, ймовірно, необхідно буде обрізати і по горизонталі, і по вертикалі.

Щоб швидко перевірки площину поверхні, плитки, що виступають, вирівнюють за допомогою гумового молотка та дерев'яного бруска. Дерев'яний брусок при цьому кладуть одночасно на кілька плиток.

Продовжують облицювання, перевіряючи вертикальність і горизонтальність кожного ряду.

Закінчують облицювання нижнього ряду без використання лінійки або рейки. Пластикові хрестики виймають до затвердіння клею.

Протирають плитку водою з додаванням мийних засобів, які не дряпають поверхню й не містять жиру. Після протирання промивають її чистою водою.

Застосовуючи декоративні бордюри і декори, можна надати облицюванню оригінального вигляду.

Затирання швів

Через 24 години після облицювання роблять затирання (фугування) плитки. Фугу втирають у шви, використовуючи гумовий шпатель.

Приблизно через кожні 2 м² нанесеної фуги плитку очищають вологою губкою. Потім протирають її серветкою, щоб усунути залишки клею.

Для облицювання у вологих приміщеннях використовують водостійку фугу, щоб забезпечити водонепроникність шва.

Кольорові шви нададуть облицюванню оригінальнішого вигляду та гармоніюватимуть з дизайном приміщення.

Нарізання плитки

Є кілька способів нарізання керамічної плитки – склорізом, плиткорізом (ручним, стаціонарним чи електричним), болгаркою. При фігурному різанні застосовують побутові (кусачки для плитки, кільцеву пилу, балеринку) і професійні інструменти (гідроабразивне різання).

Бажано обрізати нижні плитки та плитки внутрішніх кутів. Облицювання зовнішнього кута завжди закінчують цілими плитками – це виглядає естетичніше. Для зовнішніх та внутрішніх кутів використовують оздоблювальні профілі.

При заокругленому різанні на поверхню плитки наклеюють клейку стрічку, яка дасть змогу уникнути зазубрювання емалі, і просвердлюють отвори вздовж периметра наміченого заокруглення за допомогою твердосплавного свердла. Потім, використовуючи плоскогубці або щипці для плитки, обережно відламують необхідну частину, а нерівні краї підрівнюють напилком.

Укладання плитки на підлогу

Керамічна плитка ідеальна для ванних кімнат та туалетів; її також широко використовують в кухнях, передпокоях і підсобних приміщеннях. Хоча підлога, облицьована керамічною плиткою, холодна і «дзвінка», її легко мити і вона довговічна. Плитки для підлоги товщі за стінові і їх важче різати. Укладання плитки на підлогу починають зі середини облицьовуваної ділянки, а не в одному з кутів.

Поверхня підлоги має бути гладкою і рівною: на дерев'яну підлогу укладають товсті листи фанери або деревоволокнисті плити, а бетонну підлогу за необхідності вирівнюють розчином.

Визначивши центр кімнати (за лініями розмітки), обирають один із варіантів для центральної точки: одна плитка розташовна точно в центрі, дві плитки стикуються по центру чи чотири плитки стикуються в центральній точці. Центральну точку можна змістити з урахуванням особливостей кімнати (наприклад, наявності каміна) або для укладання плитки по діагоналі.

Почавши з центра, укладають пробний ряд плиток (залишивши проміжки між стиками) вздовж і впоперек кімнати. Іноді центральну точку доводиться змістити (не менше ніж на половину ширини плитки), щоб крайні плитки мали однакову ширину – ділять кімнату навпіл і прибивають вздовж цієї лінії рейку (або проводять нову лінію розмітки). Оскільки рейку потім треба знімати, цвяхи забивають не глибоко. На бетонній підлозі використовують цвяхи для цегляної кладки.

Почавши від центру, укладають плитку впритул до рейки, використовуючи хрестики для створення шовних проміжків між плитками.

Рівнем перевіряють якість укладання. Якщо треба осадити плитки, молотком постукують по дерев'яному бруску. Викладають плиткою половину кімнати. Коли клей затужавіє, обережно знімають рейку і викладають плиткою другу половину кімнати, закінчуючи біля дверей.

Розмічають кінцеві плитки, використовуючи метод трьох плиток: кладуть цілу плитку поверх останньої укладеної цілої плитки, поверх неї кладуть третю плитку; потім на середній плитці проводять лінію, використовуючи верхню плитку як напрямну.

Після укладання клейовий розчин має затужавіти протягом 24 годин. Після висихання клею підлогу фугують за допомогою гумового шпателя. Потім поверхню очищають вологою губкою або тканиною.