Що може бути простіше, ніж пофарбувати стіни та стелю в обраний колір? Пензлі в руки – і працюйте із задоволенням… Інша справа, яким буде результат подібного фарбування. Якщо ви не хочете ризикувати декоративністю власних приміщень, треба не тільки вміти приготувати розчин, а й правильно наносити його за допомогою різних інструментів.

Махові пензлі

Махові пензлі, як правило, великих розмірів. Їх виготовляють у вигляді пучка волосся завдовжки до 180 мм, вагою 200, 300, 400 і 600 г. При згинанні пензля волосся має одразу випрямлятися, не залишаючи видимої кривизни.
Пензлі зі змішаного волосся менш довговічні, забирають мало фарби, а тому не дуже продуктивні. Пензлі із чистого кінського волоса слугують недовго, швидко кошлатяться, втрачають гнучкість, забирають мало фарби, яка до того ж стікає на підлогу, збільшуючи витрати. Під час роботи волосся пензля не випрямляється, тобто не пружинить, і працювати з таким пензлем стає вкрай незручно.
Працювати пензлем із довгим волоссям незручно. Його варто підв’язати міцним шпагатом, відступивши з кінця не менше 50 мм.

Побілкові пензлі

Для підвищення продуктивності праці при побілці варто застосовувати широкі білильні пензлі. Вони схожі на флейц, мають ширину 200 мм, товщину – 45–65 мм із довжиною волосся 100 мм. Білильні пензлі в 2,5 разу продуктивніші за махові, дають змогу одержати чистіше фарбування.

Макловиці

Такі пензлі застосовують замість білильних, вони мають таку ж продуктивність. Макловиці виготовляють із напівхребтової щетини або з 50% кінського волоса. Бувають круглі діаметром 120 і 170 мм із довжиною щетини від 94 до 100 мм або прямокутні. Ручка макловиць кріпиться в середині колодки наглухо.

Ручники

Ручники – пензлі невеликого розміру з коротким дерев’яним руків’ям – виготовляють із на-півхребтової щетини або з додаванням 50% кінського волоса. Їхній діаметр – 26, 30, 35, 40, 45, 50, 54 мм. Є ручники з порожниною усередині волосся. Їх використовують для того, аби щетина краще пружинила, а в порожнину набиралося більше фарби. Застосовують для фарбування клейовою й олійною фарбою невеликих поверхонь. Ручники підв’язують шпагатом, який зі зношуванням волосся поступово розв’язують, збільшуючи його довжину. Ручники з м’якої щетини, закріпленої в металевих кільцях, можна застосовувати для будь-яких робіт. Якщо щетина закріплена за допомогою клею, то пензлі не можна застосовувати для фарбування клейовими й вапняними водними фарбувальними розчинами.

Флейци

Флейци – це плоскі пензлі шириною 25, 60, 62, 76 і 100 мм, виготовлені з високоякісної напівхребтової щетини, а краще – з борсукового волосся, закріпленого в металевій оправі, яку надягають на коротке дерев’яне руків’я. Застосовують, як правило, для згладжування щойно нанесеної фарби, тобто для знищення слідів від махового пензля або ручника. Флейци можна використовувати і для фарбування.

Фільончасті пензлі

Фільончасті пензлі бувають діаметром 6, 8, 10, 14, 18 мм, виготовляють їх із білої твердої щетини, закріпленої в металевій оправі – патроні з білої жерсті. Патрони кріплять на дерев’яних руків’ях різної довжини. Ці пенз-лі призначені для витягування вузьких смуг (фільонок) або для фарбування місць, куди не проходить ручник.

Торцівки

Торцівки бувають прямокутної форми розміром 154х76 мм, виготовляють їх із твердої хребтової щетини. До колодки кріплять руків’я. Основне призначення торцівки – оброблення свіжопофарбованої поверхні під шагрень або торцівку. Торцівкою наносять рівномірні удари, згладжуючи нерівності фарби, нанесеної пензлем. Як правило, торцюють клейові й олійні фарби. Торцівка має бути чистою та сухою, тому її доводиться часто витирати.

Підготовка пензлів до роботи й догляд за ними

Аби волосся і щетина пензля не залишали на поверхні грубі смуги, які знижують чистоту фарбування, нові пензлі треба опустити на годину у воду. М’яке волосся й щетина кладуть фарбу рівніше й чистіше.
Перед фарбуванням олійною фарбою намочені пензлі треба добре просушити. Аби підготовлені в такий спосіб інструменти не залишали смуг, утворених окремими волосками, пензлі треба підрівняти: попрацювати ними 10–20 хв. на грубій штукатурці, бетоні або цеглі, змочивши їх у воді або фарбі. Вирівнювати пензель випалюванням не треба, тому що при цьому може згоріти найцінніша частина щетини –
прапорці. Обпалювати можна тільки пензлі із чистого кінського волоса й трави.
Аби зменшити зношування волосся пензля, треба під час роботи періодично обертати його в руках. Натиск на пензель має бути такої сили, аби фарба добре втиралася в поверхню, але волосся стиралося якнайменше.
Стирання волосся пензлів при виконанні малярних робіт буває різним. При фарбуванні 100 м2 дерев’яних поверхонь олійною фарбою зношування пензлів становить у середньому 35, по металу – 40, по штукатурці – 45, по цеглі – 50 г.
Пензлем вагою 400 г можна пофарбувати олійною фарбою в середньому 600–800 м2 поверхні. Зношування пензлів трохи зменшується при фарбуванні клейовими фарбами. Одним пензлем можна пофарбувати до 1000 м2.
Під час невеликої перерви при роботі олійними фарбами пензлі треба опустити у відро з водою, гасом чи скипидаром або тримати їх у тій же фарбі, якою виконують фарбування, чи в оліфі, але так, щоб вони не торкалися волоссям дна. Пензлі з волоссям у дерев’яних оправах не слід мочити у воді, тому що дерево набухає, клей розмокає й волосся вилазить. Після закінчення робіт пензлі ретельно миють: спочатку в гасі, скипидарі або уайт-спіриті, щоб змити оливу й фарбу, а потім у мильній воді. Після цього пензлі промивають чистою водою. Особливо ретельно доглядають за торцівками й флейцами. Їх треба мити не тільки після кожного робочого дня, а й під час обідньої перерви.
Клейові фарби легко змивати в чистій воді, краще в теплій або гарячій. Після миття пензлі відтискають, надають їм форми смолоскипа й підвішують волоссям донизу. Якщо волосся розходиться, його злегка зв’язують марлею. Після фарбування кле-йовими фарбами пензлі рекомендують мити щодня.

Пульверизатор (фарбопульт)

Фарбопульти зазвичай застосовують для розпилювання вапняних і клейових розчинів. Для олійних і більш в’язких розчинів використовують пістолети-фарборозпилювачі, повітря до яких подається компресором. Фарбувальні розчини для нього необхідно проціджувати крізь густе сито або подвійний шар марлі.
Банку пульверизатора заповнюють фарбою на 3/4 об’єму. Аби кришка щільніше прилягала до банки, гумове кільце на кришці рекомендують змочувати водою.
Перед фарбуванням слід підібрати відповідну довжину струменя розпилювання фарби, яка залежить від потужності порохотяга. У деяких порохотягах вона коливається від 40 до 70 см.
При коротшому струмені частки фарби відскакують від поверхні й осідають товстим шаром, утворюючи патьоки.
Під час роботи пульверизатор треба тримати на однаковій відстані від поверхні, пересуваючи його плавними колоподібними рухами. Потрібно стежити за тим, аби не перенасичувати поверхню фарбою, щоб уникнути патьоків. Якщо матова поверхня стає глянсовою – це межа насичення її фарбою. Особливо це помітно, коли фарбування здійснюють проти світла.
Що рідший фарбувальний розчин, що краще обрана довжина струменя й швидкість руху пульверизатора, то чистіше фарбування і тонший шар фарби відкладається на поверхні. Ручними фарбопультами, як правило, працюють двоє робітників. Один із них фарбує (тримає вудку), другий – підтримує необхідний тиск в апараті, підкачуючи повітря або фарбу насосом, і спостерігає за манометром. При нормальному та постійному тиску розпилення фарби відбувається без поштовхів, і вона рівномірно лягає на поверхню. Якщо ж тиск змінювати, то фарбування буде неоднаковим, що призведе до утворення патьоків.
Багато хто спочатку фарбує пенз-лем, і щойно фарба трохи підсох-не, поверхню вирівнюють тонким розпиленням розчину з фарбопульта (припудрюють).

За матеріалами газети "БудЕксперт"
www.budekspert.com.ua