Захист стін, цокольних та  горищних перекриттів від вологи є однією з основних вимог теплого та енергоефективного житла. Окрім того,увсі конструкції будинку мають бути облаштовані таким чином, аби волога, яка в них з'явилася, могла якомога швидше випаруватися. При підвищеній вологості виникає відчуття теплового дискомфорту.

Звідки у конструкціях будинку може з'явитися волога?

 По-перше, з внутрішнього повітря приміщень. При проектуванні і спорудженні будинку слід враховувати, що в повітрі завжди є певна кількість вологи, яка виділяється під час приготування їжі, митті посуду і підлоги, кімнатними рослинами тощо. Однак повітря може насичуватися вологою не безмежно, а до певної міри, при перевищенні якої волога з повітря почне випадати у вигляді дрібних крапель – конденсату.

Здебільшого в опалювальних приміщеннях повітря не буває насиченим повністю вологою і має відносну вологість 50–60%. При хорошій теплоізоляції стін волога на її поверхні, як правило, не осідає. У приміщеннях із підвищеною вологістю (кухня, ванна кімната) волога може осідати на стінах у значній кількості, тому якісно виконана теплоізоляція стін і вентиляція є дуже важливими.

Найпершою умовою захисту приміщень від зволоження є надійна теплоізоляція зовнішніх стін, внутрішня поверхня яких повинна мати температуру вище точки роси.

Паропроникність та пароізоляція

У холодну пору року через зовнішню стіну постійно проникає водяна пара. Якщо стіна облаштована так, що водяна пара легко може випаровуватися із зовнішньої поверхні стіни, то зволоження не відбудеться. Однак, при непроникній чи погано проникній зовнішній поверхні пара, що проходить крізь стіну і конденсується в ній, не зможе випаруватися назовні і, сконцентрувавшись у стіні, спричинить її перезволоження. Тому для запобігання зволоженню бажано розташувати пароізоляційний шар на боці стіни, повернутої до теплого повітря. У цьому випадку водяній парі буде закрито доступ у стіну. А шари, які здатні добре пропускати пару, краще розташовувати біля холодної (зовнішньої) поверхні: волога, яка з'явиться в стіні, буде безперешкодно через них випаровуватися.

Саме тому при утепленні горищних перекриттів, що не мають продухів, і безгорищних дахів необхідно облаштовувати пароізоляційний шар, що захищає утеплювач від проникаючої з приміщень водяної пари.

При зниженні температури в горищному перекритті нижче точки роси водяна пара конденсується і у вигляді дрібних крапель стікає вниз, зволожуючи утеплювач і сприяючи появі мокрих плям на стелі. Оскільки потік вологи спрямований із нижніх кімнат вгору через горищне перекриття, то шар пароізоляції треба облаштовувати під утеплювачем.

Водяна пара проходить також через цокольне перекриття, переміщаючись із теплих приміщень першого поверху в розташований під ним холодний підпідлоговий простір. У цьому випадку волога переміщається зверху вниз. Тому для запобігання зволоження утеплених цокольних перекриттів пароізоляційний шар слід розташовувати над утеплювачем, а не під ним.

Гідроізоляційні роботи

Споруджуючи будинок, слід передбачити і його захист від зволоження ґрунтовою вологою. Стіни і фундамент втягують вологу зі зволоженого ґрунту, як губка. Ця волога може підійматися по стінах на значну висоту (у середньому до 1,5 м), спричиняючи  зволоження. Цьому запобігає облаштування шарів горизонтальної гідроізоляції в цоколі і підлозі (для захисту від проникнення вологи вгору), а також облаштування вертикальної гідроізоляції стін підвалів. Знизити вологість ґрунту біля будинку можна, облаштувавши водовідвідні канали, дренаж, вимощення.

Внутрішня поверхня цегляної стіни не промокне навіть після двотижневого заливного дощу, якщо її зовнішня поверхня виконана з обпаленої цегли і оздоблювального каменю з добре заповненими швами. Захищають стіни від проникнення в них дощової води карнизи, які виступають над будинком на 30–40 см

Досить ефективним засобом захисту від зволоження конструкцій є облаштування у них вентильованих отворів: каналів, порожнин і прошарків. Повітрообмін, що відбувається в них, дає змогу поступово видаляти зі стін, перекриттів, дахів зволожене повітря й осушувати конструкції.

Фундаменти і підвали

Поява вологи знизу може бути обумовлена надходженням вологи зверху. Якщо подивитися на дах заміського будинку під час дощу, то можна побачити справжні потоки води, що стікають на землю. На правильно облаштованій покрівлі дощова вода збирається системою водостоків і потрапляє в зливну каналізацію. Якщо немає зливової каналізації, слід зробити хоча б вимощення, щоб атмосферна волога не вбиралася землею біля фундаменту.

Утім, усіх проблем вимощення не вирішить – воно допомагає лише в боротьбі з потоками дощової води. Тим часом вода в ґрунт надходить не тільки у вигляді атмосферних опадів. Є ще ґрунтові води, що залягають на певній глибині і постійно руйнують фундамент.

Можна зробити горизонтальний трубчастий дренаж, який наскрізь або частково проріже водоносний горизонт. Для облаштування дренажу використовують товстостінні пластикові труби, а також труби з пористого бетону й азбестоцементні.

Однак і дренаж у більшості випадків гарантовано від вологи не захищає. Система дренажних труб може ефективно відводити лише поверхневі ґрунтові води, в тому числі  верховодку, а от проти глибоко залягаючих вод дренаж безсилий. Від такої води фундамент захистить гідроізоляція.

Фундамент

Гідроізоляція фундаменту може бути протинапірною (захищає фундамент від гідростатичного тиску ґрунтових вод) та протикапілярною (захищає фундамент від проникнення вологи в пори і мікротріщини несучих конструкцій).

Протинапірна гідроізоляція

Один зі способів облаштування такої гідроізоляції є обмащування бетонних конструкцій холодною або гарячою мастикою на основі бітуму. Перед використанням таких мастик необхідно підготувати основу: очистити її від бруду, жиру або фарби, а також заробити нерівності. У сухих ґрунтах зовнішні поверхні стін підвалу вирівнюють цементним розчином і двічі покривають гарячим бітумом або холодною мастикою. Вологі ґрунти зазвичай важкі. У цьому випадку зовнішні поверхні стін підвалу рекомендують поштукатурити цементно-вапняним розчином, а після просушування двічі покрити гарячим бітумом. Холодну мастику укладають безпосередньо на очищений фундамент без попереднього штукатурення.

Окрім того, протинапірну гідроізоляцію можна облаштувати, застосовуючи цементні дисперсії. Використовуючи для гідроізоляції обклеювальні рулонні матеріали, слід ретельно підготувити поверхню. Її треба вирівняти, почистити, висушити, покрити ґрунтовкою і лише після цього обклеїти. При наклеюванні кожне попереднє полотнище перекривають не менше ніж на 100 мм в поздовжніх стиках і на 150 мм– в поперечних.

Протикапілярна гідроізоляція

Протикапілярна гідроізоляція дає змогу ефективно захищати бетонні конструкції, навіть якщо вони знаходяться в постійному контакті з водою. При цьому деталі фундаменту покривають пенетратами – активними реагентами, які взаємодіють з вапном і вологою, що міститься в капілярах поверхневого шару. В результаті пори і мікротріщини бетону заповнюють нерозчинні хімічні сполуки, які виключають потрапляння води.

Особливість такої гідроізоляції полягає в тому, що вона, перекриваючи шлях воді, в той же час не заважає вільному пересуванню повітря всередині бетону. Гідроізоляцію капілярів можна застосовувати як із зовнішнього, так і внутрішнього боку конструкції, причому і на сухих, і на вологих поверхнях. 

Про гідроізоляцію зовнішніх стін будинку читайте у наступному номері газети "БудЕксперт", який вийде у лютому 2016 року. 

Андрій АНДРУШКО