Облаштування поверхневого водовідведення від будинку – один із необхідних елементів

благоустрою. Без нього швидко руйнуватиметься будинок, калюжі і бруд будуть постійно   на подвір’ї та ділянці, можливе також підтоплення підвалів й гаражів. 

Не випадково у розвинених європейських країнах, де водовідведенням серйозно почали займатися більше трьох десятиліть тому, й численні виробники вже розробили і запропонували споживачам різноманітні системи водовідведення, біля будинків немає  вологості, болота і бруду.

В Україні проблемою водовідведення перейнялися трохи більше десятиліття тому.  Однак вже нині ринок готовий запропонувати системи поверхневого водовідведення, які різняться конструкцією, матеріалами, типорозмірами, допустимим навантаженням, асортиментом основних і додаткових елементів, способами монтажу, а також дизайном і, звичайно ж, ціною. 

Варто знати

Міністерством з питань ЖКГ затверджено Стандарт організації України (СОУ) 41.00-35077234.0018:2009 "Захист від небезпечних геологічних процесів. Улаштування поверхневого водовідведення на території міст і сіл".

Положення цього стандарту стосуються діяльності із запобігання підтопленню територій міст і сіл. Стандарт містить визначення головних понять і розрахункових положень, а також вказівок і рекомендацій щодо проектування, будівництва, реконструкції систем поверхневого водовідводу, виготовлення компонентів цих систем (лотки водовідвідні, решітки, пісковловлювачі, дощоприймачі тощо). Подані тут і вимоги до вибору будівельних матеріалів, допустимих навантажень. Певну увагу приділено формалізації систем перевірки якості продукції.

Пам’ятайте

Відсутність водовідведення призводить до серйозних матеріальних втрат:

скорочення терміну слугування фундаментів, ландшафтних конструкцій й інженерного устаткування, руйнування будівель і споруд; підтоплення підвальних приміщень;

псування газонів, загибелі садових рослин.

Системи водовідведення та дренажу - надійний спосіб надовго захистити будинок або котедж від зайвої води.

Для початку з’ясуємо, які ж способи облаштування водовідведення пропонують фахівці.

Їх є два: точковий і лінійний.

Точкові пристрої встановлюють під даховими водостоками, біля придверних приямків, під поливальними кранами і в тих місцях, де необхідний локальний збір води. Точковий водозбір також може доповнювати систему лінійного водовідведення у місцях, де потрібен швидкий і ефективний збір води з поверхні (на доріжках, в'їздах, майданчиках перед будинком, на терасах, балконах тощо).

Для облаштування точкового водовідведення необхідні: дощоприймачі, дощові водовідводи, зливні відстійники, зливні заслінки, решітки для дощоприймачів, трапи.

Залежно від місця застосування, вибирають дощоприймачі із пластику або чавуну. Перші оптимальні для використання на заміських ділянках, газонах, території біля будинків. Другі, завдяки своїй міцності, незамінні на автомобільних дорогах із великим навантаженням.

Пластикові дощоприймачі

Висоту дощоприймача можна збільшувати, встановлюючи їх один на одного. Встановлена таким чином конструкція може використовуватися як ревізійний або дренажний колодязь різних розмірів (30х30, 40х40, 55х55 см).
Комплектуються дощоприймачі решітками з оцинкованої сталі, високоміцного чавуну, оцинкованої сталі, пластика, а також додатково можуть комплектуватися корзиною для збору сміття і перегородкою (перегородками) або сифоном.
Чавунне обрамлення для дощоприймача встановлюється в місцях з вищими навантаженнями

Відповідно до інструкції більшості виробників, пристрої точкового дренажу потрібно монтувати на бетонну основу. При дотриманні технології монтажу основне навантаження припадає на закривні грати, які вибирають залежно від класу механічного навантаження, необхідної пропускної спроможності й дизайну навколишнього ландшафту.  

Пристрої точкового водовідведення планують використовувати для збирання води з певної поверхні. Для цього створюють ухил із чотирьох боків, що сходяться в центрі – до точки збору води, в якій і облаштовують водозбірний пристрій. Кількість водовідвідних елементів на одиницю площі розраховують відповідно до інтенсивності опадів, пропускної здатності пристрою, виду поверхні (ухил, шорсткість). Відповідно площу ділять на ділянки за кількістю точок водовідведення. Така підготовка поверхні пов'язана зі значним обсягом земельних робіт.

Тому для облаштування водовідведення на великій території доцільно скористатися лінійною системою водовідведення.

Аргументи на користь лінійного водовідведення

Лінійне водовідвідведення – це система заглиблених жолобів (водозбірних каналів, водостоків) і піскоуловлювачів – ємностей, які затримують винесений потоком води пісок і дрібне сміття. Зверху водостоки і піскоуловлювачі закривають знімними захисно-декоративними решітками, які перешкоджають потраплянню в систему сміття, листя, а  також полегшують пересування пішоходів й транспорту. За допомогою системи вертикальних і горизонтальних відводів лінійну систему з'єднують зі зливовою каналізацією .

Лінійний водовідвід порівняно із точковим має низку переваг.

Він одночасно приймає і відводить воду, що істотно скорочує довжину підземного колектора, забезпечує відведення стоків найкоротшим шляхом, зменшення обсяг земляних робіт, немає калюж внаслідок просідання ґрунту; канали самоочищаються, а обслуговувати систему просто й легко

Простота конструкції

Система лінійного водовідведення є модульною і нагадує дитячий конструктор. Фактично, це – лінія, складена з каналів, піскоуловлювачів і металевих решіток.

 Усе не так складно

На відміну від системи точкового водовідводу облаштування лінійного водовідведення не потребує тривалої підготовки поверхні – досить виконати плоскі ухили із двох боків від лінії водостоку. У результаті знижується ймовірність просідання грунту, скорочується довжина каналів зливової каналізації, збільшується площа водозбору. Вода  плоскими ухилами збирається в систему вибудуваних у лінію водостічних каналів. 

Бетон або пластик - вибір матеріалу водостоків

Традиційним матеріалом для виготовлення водостоків тривалий час був бетон, який  має низку недоліків. Під впливом вологи в умовах змінних температур він швидко руйнується, тому термін служби ринв з цементного бетону невеликий. Їхня основна перевага - низька ціна. Для збільшення терміну слугування бетонні ринви комплектують підсилювальними металевими або чавунними накладками.

Набагато довговічнішими є сучасні модифікації бетону.

Фібробетон - композиційний матеріал на основі цементу і дрібного наповнювача, армований лугостійким скловолокном, що підвищує міцність бетону та стійкість до динамічних, вологотемпературних впливів. Матеріал набуває великої ударостійкості, пружності, тріщиностійкості, водонепроникності.

Хорошими експлуатаційними характеристиками вирізняються системи поверхневого водовідведення з полімербетону – високоміцного з'єднання мінеральних наповнювачів граніту і кварцу. Полімерний бетон удвічі рази міцніший і легший за бетон. Він володіє більшою міцністю на розтягування і стискання, опором до стирання, практично нульовим водопоглинанням, високою морозостійкістю (витримує 400 циклів заморожування-відтавання), хімічною і біологічною стійкістю. Як свідчить досвід використання полімербетонних конструкцій у різних підземних комунікаціях, термін їх експлуатації - понад 30 років. Гладка поверхня каналів із полімербетону забезпечує кращу пропускну здатність і самоочищення, ніж у водостоків із цементобетону. На жаль, полімербетонні конструкції не лише найнадійніші, а й одні з найдорожчих.

Для облаштування водовідведення оптимальним є застосування водозбірних конструкцій із полімерних матеріалів (ПВХ, поліетилену високої щільності, поліпропілену  тощо). Ці матеріали мають високу морозостійкість, ударну міцність, зносостійкість,стійкість до ультрафіолетового випромінювання й агресивного середовища завдяки стабілізаторам, які в них містяться. Зрозуміло, гарантувати усі ці властивості можна лише у тому випадку, якщо ми маємо справу з оригінальною сертифікованою продукцією, а не з підробками, властивості яких непередбачувані.

Перевага пластику

Невелика вага, що полегшує транспортування системи і її встановлення.

Гладка поверхня пластикових водостоків збільшує їх пропускну здатність, запобігає заливанню.

Пластикові канали легко монтувати.

Завдяки малій товщині матеріалу при монтажі пластикові канали простіше укладати у ґрунт під необхідним ухилом.

Канал з пластику легко вкоротити на потрібну довжину безпосередньо на місці монтажу.

Можливість виготовляти уніфіковані елементи з варіантами вертикального (нижнього) і горизонтального (бічного) з'єднання.

Як правило, пластиковий водостік передбачає кілька варіантів розташування отворів для стикування з каналізацією. Монтаж системи спрощується, якщо виробник може запропонувати різноманітний асортимент. При виборі необхідно звертати увагу на асортимент основних і додаткових елементів (кутових ринв, патрубків тощо), простоту монтажу й обслуговування, зручність з'єднання з каналізаційною системою.

Найпоширенішими є водостоки з пластику або бетону.

Пластикові канали надаються для облаштування лінійного водовідведення на будь-якій території: у заміському житловому будівництві, на територіях АЗС і автостоянок, промислових підприємств і закритих паркувань. Вони здатні витримувати високі навантаження та, завдяки пружності матеріалу, мають стійкість до ударів - навіть до сильних і різких. Пластиковим ринвам не шкодять хімічноактивні речовини, що часто застосовують на станціях техобслуговування й АЗС.

Пластикові канали витримують температуру від -40 до +95°С і не змінюють своєї структури навіть після кількох сотень циклів заморожування-відтавання.

Ринок систем поверхневого водовідведення

Серед представлених на українському ринку систем поверхневого водовідведення –  «Politep» (Україна), «Standartpark»(Росія), «Havroton» (Німеччина), «Graspointner» (Австрія), «Aco» (Німеччина).

Думка фахівця

Установлення системи лінійного водовідведення (за рекомендаціями заст. ген. директора фірми «Політеп» Олександра Кричевця)

Для розрахунку системи лінійного водовідведення для початку складають гідропроект. Кількість водостоків й інших елементів  системи, як правило, перевищує розрахункові дані, тому що, окрім площі, пропускної здатності пристроїв, інтенсивності опадів, враховують моменти, пов'язані з організацією і дизайном ландшафту.

Залежно від місця установлення, необхідної пропускної здатності підбирають водостоки необхідної ширини. Більшість виробників пропонують водостоки стандартної довжини - 1000 і 500 мм. Оптимальними для застосування у приватному будівництві вважають водостоки шириною 100-130 мм, для місць із підвищеною інтенсивністю водозбору потрібно використовувати канали шириною до 200 мм. При виборі певної системи також рекомендують  враховувати діаметр водовідводів. Стандартні каналізаційні труби мають діаметр 110 мм. Якщо система водовідведення виконана з відводами інших діаметрів (80, 100 мм), то для її під'єднання додатково використовують перехідники. Висота каналу (монтажна глибина) важлива тільки в тих випадках, коли водовідвід виконують на якійсь обмеженій за висотою ділянці.

Водозбірні канали встановлюють у траншею на шар бетону (марка і товщина бетонного шару залежать від рівня навантаження на систему). Монтаж починають з установлення піскоуловлювача у нижній точці траси. Далі шнуром позначають лінію укладання каналів. Щоб бруд із водостічної системи не засмічував каналізаційні труби, під'єднання водостоків до системи каналізації бажано здійснювати через пісковловлювач, вертикальне під'єднання через сифон.

Більшість виробників з'єднання основних елементів здійснюють за схемою «шпунт у паз», що полегшує монтаж і виключає горизонтальне зміщення каналів, а деякі рекомендують додатково використовувати герметики. Уніфікація елементів і модульний принцип монтажу дають змогу легко зібрати лінійну дренажну систему будь-якої довжини і конфігурації. Щоб з'єднати канали під кутом, їх розпилюють або розрізають (залежно від матеріалу, з якого вони зроблені) і стикують «у вус». Для зручності монтажу деякі виробники пропонують готові кутові елементи, а також конструкції ринв, із яких безпосередньо на місці монтажу легко скласти Т- або хрестоподібну конструкцію.

Є кілька варіантів облаштування ухилу для ефективного водовідведення:

- за рахунок облаштування ухилу ґрунту;

- за рахунок використання каналів, внутрішня поверхня яких має ухил;

- облаштування ступінчастого ухилу із застосуванням каналів різної висоти.

Корисні поради від «Політепу»

Не рекомендуємо використовувати водостоки (жолоби), які не мають заглиблень для решітки (у випадку асфальтового покриття). Ущільнюють асфальт, як правило,  котками, при цьому решітки із лотків знімають. У результаті верхня крайка  асфальту й верхня крайка бетону збігаються на одному рівні. Якщо після цього  встановити решітку, то вона буде виступати над асфальтом на 3–5 мм, а це спричинить до швидкий вихід з ладу. Тому з асфальтовим покриттям краще застосовувати жолоби, які мають заглиблення для решітки.

Схема монтажу стоку котеджного СК-15 для класу навантаження А-С (15-250 кН)

Несучий шар асфальту

Верхній шар асфальту

Жолоб котеджний

Бруківка

Піщано-цементна суміш

Щебінь

Бетон

ґрунт

Підготувала Людмила ДЕМЧУК